10. Текст. Основні ознаки тексту.

Текст (з лат.— textus – тканина, поєднання, в'язь) — послідовність мовленнєвих одиниць: висловлювань, абзаців, розділів і т. ін. У науковій літературі термін «текст» вживається:

• на позначення синтаксичної одиниці, більшої за речення, – складного синтаксичного цілого – і застосовується головним чином до вивчення мови художніх творів;

• на позначення нового напряму дослідження у лінгвістиці — так званої лінгвістики тексту.

Стосовно шкільного курсу мови термін «текст» вживається на позначення відрізку мовлення, що характеризується смисловою і граматичною цілісністю, і розглядається як об'єкт аналізу в першому значенні, що ставить за мету розвивати в учнів усне та писемне мовлення.

Осмислення структурно-синтаксичної організації тексту ґрунтується на тому, що він є свідомо організованим відрізком мовленнєвого процесу. Мовець розгортає свою думку і закріплює її в синтаксичних моделях речень та у певних зв'язках простих і складних речень відповідно до прийнятих у мові способів вираження конкретних відношень і зв'язків.

Отже, текст – це розгорнуте висловлювання, яке є основною одиницею зв'язного мовлення.

Текст може бути усний і писемний.

Усний текст є продуктом діалогічного чи монологічного мовлення, структурно-граматична організація якого визначається мовленнєвою ситуацією, безпосереднім контактом мовця зі слухачем. Усне, писемно не фіксоване діалогічне і монологічне мовлення здійснюється за участю різнорідних засобів інтонації, силового режиму мовлення і манери вимови, допоміжних засобів міміки, жестів.

Писемний текст — це відтворена рукописно або в друкованому вигляді авторська праця, документ, пам'ятка, літературний чи інший твір, його уривок для читання, аналізу тощо. Від усного тексту відрізняється тим, що являє собою результат мовленнєвого процесу, «зупинений у часі» відрізок мовленнєвого акту.

Будь-який текст, усний чи писемний, виявляє ознаки системності в його структурно-синтаксичній організації, відображає зв'язок мовлення з системою мови, характеризуючись водночас індивідуальною авторською реалізацією мовних одиниць, що є проявом мови в дії.

Текст визначається цілісністю змісту всіх його складових частин (розділів, підрозділів, абзаців, речень), хоч у ньому можуть бути виділені дрібніші елементи цілісного змісту — мікротекст, мікрообраз, виражені синтаксичною єдністю тексту.

У тексті завжди про щось повідомляється, розповідається. Це — його тема. До тексту можна дібрати заголовок. Текст, як єдине ціле, виявляє логічну і синтаксичну подільність на три частини: зачин, розгортання думки (основна частина) і кінцівка (висновок).

Зачин служить засобом уведення слухача (читача) в розповідь або опис подій, виражає початок думки, а у великому тексті — перехід від однієї думки до іншої (початок розділу, підрозділу, параграфа). З граматичного боку — зачин є найважливішим елементом у структурі тексту, оскільки він є одним із засобів його внутрішньої організації. Зачин може складатися з одного або двох-трьох речень. Тексти бувають з оповідним, динамічним, модальним та іншими зачинами.

Середня частина тексту (основна) поступово розгортає думку, щоразу вводячи нові повідомлення.

Кінцівка (висновок) завершує текст у смисловому і граматичному відношеннях.

Суттєвою ознакою тексту є модальність (кілька об'єднаних одним змістом речень, абзаців, розділів).

За формою позначення мовця або способом його вияву в мовленні розрізняють три типи мовлення — від 1-ї, 2-ї, 3-ї особи. Перший тип — від 1-ї особи — різновид діалогічного мовлення. Другий тип є розмовним діалогічним мовленням, у процесі якого 1-ша і 2-га особи постійно змінюються як суб'єкти мовлення й учасники діалогу.

Третій тип мовлення — це різновид монологічного, основною ознакою якого є відсутність збігу особи мовця і суб'єкта мовлення: мовець не виявляє себе в мовленні через «я», тому виклад думки (ситуації, події, явища) об'єктивний, як це властиво текстам документів, газет, наукових праць та ін.

Однією з характерних ознак тексту є спосіб його організації як вибір форми реалізації інформації. За цими ознаками розрізняють такі типи тексту: розповідь, опис, роздум.

Розповідь є основною формою передачі інформації від 1-ї або 3-ї особи. Це усне словесне повідомлення про кого -, що-не-будь або записане, надруковане для інформації. Розповідь є основним елементом прозових і поетичних творів.

Опис являє собою словесне зображення кого -, чого-небудь -(зовнішнього вигляду, фізичного чи психічного стану людини, явища природи, події і т. ін.) через послідовний показ істотних ознак (науковий опис), рис обличчя людини (портретна характеристика), картин природи (художній пейзаж) тощо. Розрізняють опис статичний (у спокої) і динамічний (у русі, розвитку).

Роздум є формою передачі інформації, що спирається на об'єктивні причинові відношення і на власні міркування та висновки. Як тип художнього тексту це твір або частина твору, в якому автор висловлює свої думки, переживання, почуття.

До композиційно-смислових та експресивно-стилістичних одиниць тексту належить абзац. Роль його полягає в членуванні теми тексту на мікротеми, що поступово чи паралельно розвивають думку або забезпечують перехід до нової думки, яка у зв'язному тексті переплітається з попередньою. Зв'язність мікротем і мікроконтекстів забезпечується перелічувальною інтонацією, вживанням слів по-перше, по-друге і под., переходами від одного абзацу до іншого за стандартним зачином.