8. Прикладка як особлива форма означення.

Прикладка – різновид означення, що виражається іменником, узгодженим з означуваним іменником у відмінку й числі, що дає другу назву предмету або явищу.

Прикладка одночасно означає, характеризує й дає іншу, паралельну назву означуваному: До кімнати зайшла дівчина-санітарка. Прикладка відповідає на питання який? яка? яке? які?

Прикладка може відноситися до іменника, займенника, а також до інших субстантивованих частин мови.

Прикладки бувають непоширені, тобто виражені одним словом, і поширені, тобто виражені кількома словами: Я передплачую газету-рекламу; Я передплачую газету “Голос України”. До тест-програми доклали інструкцію. Євген Анатолійович, учитель молодших класів, повіз дітей на екскурсію.

Прикладки, як правило, означають:

1. характеристику особи щодо її статі, віку, професії, роду занять, фаху, соціального стану, національної належності, місця проживання, походження, родинних стосунків тощо: До кімнати зазирнула дівчинка-підліток. На щастя, серед нас був Бобко, лікар за фахом. Олекса-механік швидко полагодив верстат. Першим приїхав селянúн-незаможник. Біля дерева стояла чорнява дівчина-грекиня. Поздоровлення надіслав і дідусь-одесит. Маленькі хлопці-небожí нарешті заспокоїлися.

2. образну характеристику предмета: бджоли-робітниці, вовчик-братик;

3. видові назви, що конкретизують родові назви: камінь сапфір, жук-короїд; Для випускного вечора ми обрали готель „Зустріч”.

4. власні назви географічних об’єктів: ріка Дніпро, місто Львів.

Не слід вважати сполученням іменника з прикметником такі утворення і складні слова, у яких немає підпорядковувального слова і означення: диск-жокей, вагон-ресторан; сполучення синонімів: море-океан, путь-дорога; антонімів: імпорт-експорт, асоціативні сполучення: руки-ноги, хліб-сіль, батько-мати, путь-дорога, срібло-злато, горе-біда.

9. Обставини як синтаксичне вираження різних ознак і відношень дії або стану. Типи обставин за значенням і способи вираження їх окремими словами і сполученнями слів.

Другорядний член речення, що вказує на спосіб, міру та ступінь дії, стану чи процесу, а також на місце, час, причину, мету, умову існування предмета чи явища, називається обставиною: Уранці йшли бадьоро, швидко, легко: вітер дув збоку, а не супрóти (Г.Тютюнник).

Обставини можуть виражатися:

1. прислівником, дієприслівником, дієприслівниковим зворотом: Телефоніст мовчки ступив у темноту і зник (Панч).

2. непрямими відмінками іменників та займенників або субстантивованих слів з прийменниками або без них: Нарвіть в лузі білих ромашок та сплетіть вінок (Коз.).

3. неозначеною формою дієслова (інфінітивом) тощо: Я до школи – носити воду школярам (Шевченко).

4. порівняльним зворотом, нерозривним словосполученням або фразеологізмом.

За значенням обставини поділяються на такі групи: обставини місця або напрямку, часу, способу дії, причини, мети, міри і ступеня, умови і допусту.

1. Обставина місця та напрямку. Вказує на місце дії, напрям руху. Відповідає на запитання де? куди? звідки? Наприклад: Біг і прибіг я до вільного моря (О.Олесь); Попереду колони гуркотіла вантажівка.

2. Обставина часу. Вказує на час дії, її початок, тривалість або закінчення. Відповідає на запитання коли? з якого часу? доки? з яких пір? до якого часу? до яких пір? на який час? як довго? Наприклад: До самого ранку горів у нас вогонь на куренí над Десною (О.Довженко); Опівночі приїхали до місця призначення.

3. Обставина способу дії. Вказує на якісну характеристику дії чи стану, її характер і відповідає на питання як? яким способом? Наприклад: …Я прудко побіг через сіни і двір до клуні навшпиньки (О.Довженко).

4. Обставина причини. Вказує на причину, підставу виникнення чи ознаку дії. Відповідає на запитання на якій підставі? чому? через що? з якої причини? Наприклад: А як вони були посварилися, то вона зозла й пішла за тогó спортсмена (В.Діброва); Завдяки допомозі ми змогли подолати труднощі. Він побілів від болю.

5. Обставина мети. Вказує на мету дії і відповідає на запитання для чого? з якою метою? Наприклад: Заради досягнення мети вони готові на все (газ.).

6. Обставина міри і ступеня. Характеризує дію, стан або ознаку щодо інтенсивності чи міри вияву їх. Відповідає на запитання (у) скільки разів? як багато? як довго? у якій мірі? якою мірою? як часто? Наприклад: Сповнилось серце ущерть (Леся Українка); Я так її, я так люблю мою Україну убогу... (Т.Шевченко).

7. Обставина умови. Обставина умови вказує на умову, за якої можлива або неможлива дія, передування у певному стані, і відповідає на запитання за якої умови? Наприклад: При пожежі дзвонити 01. Лéжачи й сокира ржавíє (Нар. тв.).

8. Обставина допусту вказує на умови, усупереч яким дія все-таки відбувається або зберігається стан. Відповідає на питання усупереч чомý? незважаючи на що? і виражається іменником з прийменниками незважаючи на, всупереч, наперекір. Наприклад: Незважаючи на недавню травму, він узяв участь у матчі (газ.). Яків, усупереч правилам, вирішив зробити по-своєму.