6. Додаток як синтаксичне вираження об'єкта. Види додатків та способи їх вираження.

Додатком називається другорядний член речення, що означає предмет, на який спрямована дія, стан або ознаки іншого предмета, і, відповідаючи на питання непрямих відмінків, може виражати:

1. Об’єкт, на який переходить дія предмета: Дівчата слухали цікаву історію.

2. Об’єкт чуття, думки, мовлення, бажання, прагнення доповнити дію: Відчуття незручності раптом охопило мене.

3. Об’єкт володіння, передачі або привласнення: Ці слова ми адресували літнім людям.

Додаток відповідає на запитання непрямих відмінків: кого? – чого?, кому? – чому?, кого? – що? та ін. Пор.: читати газету, дитині холодно.

Додаток найчастіше виражається:

1. іменником у непрямих відмінках: Парубки раптом сповнили вулицю співом (М.Коцюбинський);

2. займенниками іменникового типу: Мати виявилась така добра, душевна, над сином плакала, не розлучалася з ним (О.Гончар);

3. будь-якою частиною мови, вжитою в значенні іменника: В морозному повітрі пахло вареним, смаженим (І.Цюпа).

Залежно від того, як дія поширюється на предмет, додатки поділяються на прямі і непрямі.

Прямим називається додаток, що означає предмет, процес, стан, на який безпосередньо спрямовано дію перехідного дієслова або дієприслівника, утвореного від перехідного дієслова (не взяв книги, шкода часу, узяв ножа).

Прямий додаток найчастіше виражається знахідним відмінком іменника, займенника або іншої частини мови чи словосполучення, вжитих у значенні іменника, без прийменника: Дівчата нам стрічки червоні пришивали (В.Сосюра); Вони організовують фестиваль. Іноді прямий додаток виражається іменником у формі родового відмінка без прийменника:

1. При перехідних дієсловах із запереченням: Учні не знали правил.

2. Коли дія переходить лише на частину предмета: Мамин брат завіз нам зранку цукру.

3. Якщо іменник означає неживий предмет тимчасового користування: Позич мені на тиждень зошита.

Непрямим називається додаток, який виражається всіма іншими формами непрямих відмінків (з прийменниками або без них), крім знахідного без прийменника. Наприклад: Де-небудь в гаю, на лану ти стежку протопчеш ногами (О.Олесь). Як правило, непрямий додаток означає предмет, на який дія безпосередньо не спрямована, а лише стосується його: присягати Вітчизні, подобатися людям.

Безприйменникова форма непрямого додатка виражає:

1. Об’єкт бажання, волевиявлення: Ми прагнемо свободи.

2. Особу, якої стосується дія: Я не знав, що відповідати вчителеві.

3. Знаряддя для виконання дії: Брат навчився керувати автомобілем.

Непрямий додаток із прийменником може виражати:

1. Об’єкт наближення: Лоша наблизилося до річки.

2. Предмет розмови: Давно вже вони говорили про поезію.

3. Ставлення до об’єкта: Друзі з мене не кепкували.

7. Означення як синтаксичне вираження атрибута. Види означень та способи їх вираження.

Другорядний член речення, який вказує на ознаки предмета, явища, стану, процесу, якість, властивість, приналежність тощо, кількість або порядок предметів, називається означенням.

Означення в реченні залежить від іменника або інших слів, ужитих в значенні іменника, і відповідає на запитання який?, чий?, котрий?, скількох?, скільком? скількома? на скількох? і т.д.: червоний мак, двадцяте століття, оповідання Коцюбинського; Вода прибувала з великою люттю (О.Довженко).

Означення пояснюють предмет, присудок, обставину, додаток або інше означення, виражені іменником. Наприклад: Ранковий вітерець розганяв туман (Панч.); В сірих променистих очах під густими темними бровами світилась пекуча туга (М.Коцюбинський).

Залежно від типу зв’язків між означенням і пояснюваним словом виділяються узгоджені та неузгоджені означення. Окремо виділяють прикладку як особливий вид означення.

Зверніть увагу! Не є означеннями прикметники, що входять до лексикалізованих словосполучень: морська свинка, Чорне море. Такі словосполучення виступають як єдиний член речення.

Узгодженим називається означення, яке зв’язується з пояснюваним словом способом узгодження, тобто вживається в такій граматичній формі роду, числа, відмінка, у якій стоїть означуване слово: широкі простори, березовий гай.

Узгоджені означення виражаються:

1. прикметником: Рука принцеси Елізи потискає гарячі, тверді, залізні пальці (В.Винниченко); До чаю подали густий золотавий мед.

2. дієприкметником: В дзеркалі видно обхоплену руками, сперту як в одчаї, придавлену мукою голову доктора Рудольфа (В.Винниченко); Щойно прочитаний учителем вірш справив на мене неабияке враження.

3. займенником, співвідносним із прикметником (присвійним – мій, твій, їхній; вказівним – той, такий, цей; означальним – кожний, всякий; заперечним – ніякий, нічий): Пригадав свою просту героїчну молодість (О.Довженко); Учора тут була якась жінка.. Міст оцей не раз згадувався мені в чужих краях..

4. порядкóвим числівником: І досі я згадую свій перший іспит в університеті.

5. кількісним числівником у непрямих відмінках, крім знахідного: Із чотирьох років Олег уже знав абетку.

Неузгодженим називається таке означення, яке з пояснюваними словами зв’язується способом керування або прилягання (хустка сестри, п’єси драматурга; кава по-варшавському, бажання читати).

Неузгоджені означення можуть бути виражені:

1. іменником у родовому відмінку без прийменника із значенням приналежності: Майнула чорна тінь птаха (Коз.); Суворі випрóбування випали на долю поета (Б.Олійник).; Очі хлопця зупинилися на іграшці.

2. іменником у родовому відмінку без прийменника із значенням будь-якої ознаки чи якості: На вулиці Шевченка стоїть півколом пам’ятник; Хлопця охопило почуття самотності і загубленості (Коз.).

Розмежовуючи родовий відмінок неузгодженого означення і непрямий прийменниковий додаток у родовому відмінку, зверніть увагу на те, що неузгоджене означення здебільшого залежить від іменників недієслівного походження, а непрямий додаток – від іменника дієслівного походження. Проте дієслівні іменники можуть підпорядкувати собі як непрямі додатки, так і неузгоджені означення у родовому відмінку. Для того, щоб не змішувати їх, словосполучення у родовому відмінку із підпорядковуючим іменником замінюють дієслівним словосполученням: непрямий додаток при заміні залишиться додатком, а неузгоджене означення стане підметом. Пор. додатки: повернення (чого?) книги – повернути книгу; означення: повернення (чиє?) студентів – студенти повернулися.

3. іменником у знахідному відмінку з прийменниками на, в, у: Кілька пострілів у повітря розігнали натовп (Шиян).

4. іменником в орудному відмінку з прийменником, що характеризує ознаки предмета за зовнішньою рисою: Збоку сиділа дівчина з червоною сумочкою.

5. присвійним займенником його, їхній: Мене все життя ваблять і хвилюють зорі – їхня довершена і завжди нова краса (М.Стельмах).

6. інфінітивом: Мистецтво слухати дано не кожному.

7. прислівником: Скеля праворуч була величезною.