Лекція 2

Фонетика

Фонетика (з гр. phonetikos — звуковий, голосовий) — розділ мовознавчої науки, в якому вивчається звукова система мови: артикуляційні й акустичні особливості звуків, закономірності їх сполучуваності у мовному потоці та пов'язані з ними позиційні зміни.

Графіка (з гр. graphicos — письмовий) — розділ мовознавчої науки, що вивчає систему умовних знаків для передачі звуків мови на письмі.

Фонологія (з гр. phone — звук і logos — слово) — розділ мовознавчої науки, що вивчає функції звуків, їх роль у розрізненні значення форм слів, систему фонем, їх варіанти й відтінки.

1. Звуки мови. Творення звуків. Голосні та приголосні звуки. Позначення звуків буквами на письмі

• 3 яких органів складається мовний апарат?

• Як творяться голосні й приголосні звуки?

• Яка функція голосних звуків?

• Назвіть активні й пасивні мовні органи.

Звук — це найменша неподільна одиниця мовного потоку, що використовується для побудови складів і фонетичних одиниць вищого рівня, за допомогою яких висловлюються думки.

Фонема (з гр. phonema — звук, голос) — найменша неподільна одиниця звукової мови, яка служить для розрізнення значення слів та граматичних форм слів ( рука — ріка, гай — рай, школа — школи — школі).

Поєднуючись між собою, фонеми впливають одна на одну, утворюючи варіанти фонем [и] — [и^е], [е] — [е^и]: пéчéний — пектú, плив — пливé.

Основоположником вчення про фонему був І. О. Бодуен де Куртене (1845 — 1929 рр.) — російський і польський мовознавець.

Голосні — це звуки мови, при творенні яких на шляху видихуваного повітря відсутні перепони. У їхній основі лежить голосове джерело. Їх називають складотворчими.

Голосних звуків в українській мові 6: [а], [о], [у], [е], [и], [і] та кілька модифікацій, що виявляються в потоці мовлення.

Голосні звуки розрізняються: за участю губ, положенням язика та рухом нижньої щéлепи.

Принцип частотності вживання звуків в усному мовленні покладено в основу розташування букв у букварі.

Приголосні — це звуки, при творенні яких на шляху видихуваного повітря органи артикуляції створюють більші чи менші перепони. В їх основі лежить тільки шум або шум з домішками голосу.

У сучасній українській мові налічується 32 приголосні фонеми: [п], [б], [в], [м], [ф], [д], [д'] [т], [т’], [з], [з'], [с], [с’], [ц], [ц'], [л], [л'], [н], [н'], [р], [р'], [дз], [дз'], [ж], [ч], [ш], [дж], [й],[г],[ґ], [к],[х].

Приголосні звуки класифікуються за такими ознаками:

• участю голосу й шуму в їх творенні;

• місцем творення (активним і пасивним мовним органом);

• способом творення;

• наявністю або відсутністю пом'якшення;

• наявністю або відсутністю носового забарвлення.

Пригадайте класифікацію голосних і приголосних звуків.

Алфάвίт (азбука, абетка) — це сукупність букв, розташованих у певній, загальноприйнятій послідовності.

Сучасний український алфавіт складається з 33 букв:

Аа Бб Вв Гг Ґґ Дд Ее Єє Жж

а бе ве ге ґе де е є же

Зз Ии Іі Її Йй Кк Лл Мм Нн

зе и і ї йот ка ел ем ен

Оо Пп Рр Сс Тт Уу Фф Хх Цц

о пе ер ес те у еф ха це

Чч Шш Щщ ь Юю Яя

че ша ща м'який знак ю я

Пригадайте за поданими схемами, коли немає повної відповідності між звуками й буквами в українській мові.