1.2. Порядок видачі завдання на курсову роботу, консультації, перевірки та захисту курсової роботи

Завдання на виконання курсової роботи видається студентам денної та заочної форми навчання під час читання лекційного матеріалу перед початком семестру (6 семестр третього курсу). Варіант завдання обирається відповідно до порядкового номеру студента у списку групи. Варіанти завдань наводяться у додатку «В» даного посібника.

Згідно розкладу, що передбаченим навчальним планом, консультації щодо виконання курсової роботи проводяться по кожному етапу курсового проектування.

Під час консультацій проводиться перевірка якості виконання чергового етапу та надаються поради щодо виконання розрахунків по наступним етапам.

He пізніше ніж за два тижні до початку екзаменаційної сесії розрахунково-пояснювальна записка та графічна частина курсової роботи здаються на перевірку викладачу (або до деканату Інституту заочної та дистанційної освіти). Перевірка курсової роботи триває один тиждень. Перевірені роботи повертаються студентам або до деканату не пізніше ніж за тиждень до початку сесії. Після перевірки на обкладинці розрахунково-пояснювальної записки викладач робить написи "До захисту", "До захисту з необхідністю врахування незначних зауважень", "Не допущено до захисту".

Якість виконання курсової роботи оцінюється так:

"відмінно" - відповідає правильному та ритмічному виконанню розділів роботи, її захисту без помилок й у визначений термін;

"добре" - відповідає випадку, коли роботу підготовлено в цілому правильно але з певною кількістю незначних помилок та захист відбувся у встановлений термін;

"задовільно" - роботу представлено з припустимими помилками, а захист мав місце пізніше встановленого для цього терміну.

2. Методика розрахунку необхідної кількості обладнання, приладдя, площ, їх вартості та чисельності працюючих

2.1. Розрахунок необхідної кількості обладнання, його завантаження та первинної вартості

Для проектування дільниці (цеху) студенти повинні мати дані щодо кількості обладнання, технологічний процес виготовлення виробу, моделі верстатів та їх габаритні розміри.

При розрахунку кількості металорізального обладнання даної моделі та числа робочих для механічної обробки деталей необхідно наступні вхідні дані: річний обсяг випуску деталей; вид технологічного процесу із зазначенням переліку операцій та сумарні норми штучно-калькуляційного часу на обробку деталі: ефективний річний фонд часу роботи одиниці обладнання та інші.

Ефективний річний фонд часу роботи одного верстата при п’ятиденному робочому тижні двох зміною робото розраховується за формулою:

(1.1)

де Д_р, Д_в.д, Д_с.д, Д_п.с.д – відповідно кількість днів в одному році, вихідних (суботи та неділі), святкових та передсвяткових днів (тривалість робочого дня менше на 1 год.); Ч_д – кількість годин робочого дня; З_р – кількість змін роботи обладнання, З_р=2; K_р – коефіцієнт, який враховує час перебування верстата у ремонті (див. Додаток Г).

Верстати, що використовуються на дільниці, де виготовляються шестерні мають масу до 10 т. Отже втрати часу на ремонт для не автоматизованих металорізальних верстатів становитимуть 1,9%, а для верстатів з ЧПУ – 4,7 % (Додаток Г). Тоді ефективний фонд часу для першого і другого випадків становитиме відповідно:

Ф_е = [(366–104–10 )·8,0–5·1]·2·0,981=3946 год;

Ф_е = [(366–104–10)·8,0–5·1]·2·0,953=3833 год.

Трудомісткість обробки річного обсягу випуску деталей визначається за формулою:

Т_труд.р = Т_шт.-к П_в, н.-год, (1.2)

де Т_шт.-к – штучно-калькуляційний час на операцію, хв.; П_в – програма випуску деталей на рік, шт.

В даному прикладі, для токарної операції Т_труд.-р = 12,2∙20300/60 = 4128 год.

У серійному, дрібносерійному та одиничному виробництві розрахункову кількість верстатів знаходять за формулою

шт.,(1.3)

де Т_шт.-к. – штучно-калькуляційний час на операцію, яка виконується на даному верстаті, хв.; K_в.н – коефіцієнт виконання норм часу, для верстатів з ЧПУ K_в.н=1; для напівавтоматів K_в.н=1,01; для універсальних верстатів K_в.н=1,05...1,20.

Наприклад:

Розрахункову кількість верстатів с_р округлюємо до найближчого цілого числа. Приймаємо с_пр = 1 верстат.

Коефіцієнт завантаження даного типу обладнання становить

(1.4)

Розрахункова кількість верстатів прийнята по іншим операціям виконуються аналогічно. Розрахунки зводяться у таблиці (табл. 1.). Як бачимо з таблиці обладнанням, що недостатньо завантажено, є: токарне обладнання з ЧПУ.

Для підвищення ефективності використання обладнання у випадку, коли значення K_з менше за нормативне (для обладнання серійного типу виробництва K^н_з = 0,85...0,95), необхідно передбачити довантаження обладнання виготовленням супутньої продукції (валів, шківів, зубчастих коліс, шестерень, втулок тощо). Рекомендується обрати один або два вироби, для яких далі виконуються усі технологічні та планово-економічні розрахунки.

Трудомісткість довантаження супутньою продукцією даного типу верстатів окремо на кожній недовантаженій операції розраховується за формулою

н.-год (1.5)

Тоді, наприклад, для протяжної операції трудомісткість довантаження складе

Т_дов = 3946 · 1,07 · 1· (0,86 – 0,44) =1773 н.-год.

Розрахункова кількість верстатів даного типу з урахуванням довантаження визначається за виразом

(1.6)

де Т' – трудомісткість річної програми з урахуванням довантаження, н.-год.; K_в.н – коефіцієнт виконання норм часу, K_в.н = 1,0...1,2; Ф_е – ефективний річний фонд виробничого часу обладнання, год.

В даному прикладі: с_{гор.-прот} =

Середній коефіцієнт завантаження обладнання у відсотках при виготовленні заданих деталей розраховується за формулою:

(1.7)

де ∑c_р, ∑c_пр – відповідно розрахункова та прийнята кількість верстатів різних типів на всіх операціях для заданої деталі.

У даному прикладі: .

Таблиця 1. Розрахунок необхідної кількості верстатів та їх завантаження

Найменування обладнання	Модель обладнання	Річна програма, шт. (Пв)	Штучно-калькуляційний час на деталь (Тшт.-к,) хв.	Трудомісткість річної програми випуску (Т), н.-год.	Трудомісткість довантаження супутньою продукцією (Тдов.), н.-год.	Трудомісткість річного обсягу робіт з довантаженням (Т'''), н.-год.	Ефективний фонд часу роботи одиниці обладнання за рік, (Фе), год.	Коефіцієнт виконання норм часу (Kв.н)	Кількість верстатів, шт.		Фактичний коефіцієнт завантаження обладнання (Kзср) після довантаження	Середній коефіцієнт 4завантаження обладнання, %, (Кзср)
									розрахункова, ср з довантаження ср без довантаження	прийнята, спр
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13
Токарно-гвинторізний	16К20	20300	12,20	4128	–	4128	3946	1,14	0,92	1	0,92	85
Токарно-гвинторізний	16К20		10,40	3519	–	3519	3946	1,05	0,85	1	0,85
Токарний з ЧПУ	16К20Ф3		8,63	2920	–	2920	3833	1,00	0,76	1	0,76
Токарний з ЧПУ	16К20Ф3		8,90	3011	–	3011	3833	1,00	0,79	1	0,79
Токарно-гвинторізний	16К20		11,2	3790	–	3790	3946	1,10	0,87	1	0,87
Токарно-гвинторізний	16К20		8,60	2910	760	3670	3946	1,07	0,87/0,69	1	0,87
Токарно-гвинторізний	16К20		21,60	7308	–	7308	3946	1,07	1,73	2	0,86
Горизонтально-протягувальний	7Б520		5,435	1839	1773	3612	3946	1,06	0,86/0,44	1	0,86
Вертикально-свердлильний	2М118		5,435	1839	1773	3612	3946	1,06	0,86/0,44	1	0,86
Разом	–	–	92,40	31264	4306	35570	–	–	8,5	10

Н

К_з^ср =85 %

а підставі проведених розрахунків будується графік завантаження обладнання, де на осі абсцис указуються найменування і модель обладнання, а на осі ординат  коефіцієнти завантаження обладнання з урахуванням його довантаження супутньою продукцією (рис. 1).

Ш

Рис.1. Графік завантаження обладнання

ирина стовпчиків за відповідним масштабом має бути пропорційною кількості верстатів даної моделі.

Середній коефіцієнт завантаження K_з всього верстатного парку на проектованій дільниці викреслюють горизонтальною лінією, яка проходить через увесь графік.

У зв’язку з тим, що протяжна та свердлильна операції не завантажені відповідно до норми у 85%, обладнання, що використовується на даних операціях, довантажується обробкою аналогічних деталей.

Звичайно керівник курсової роботи дає студенту завдання з розробки технологічного процесу на деталь одного типорозміру і для забезпечення нормального завантаження верстатів задає велику програму випуску деталей на рік. З практичної точки зору кількість обладнання, одержана розрахунковим шляхом, буде недостатньою для проектування самостійної дільниці та її нормального завантаження.

Дані про кількість, модель, габарити, потужність електродвигуна, вартість (з урахуванням транспортування та монтажу) та ремонтну складність обладнання на дільниці заносять у зведену відомість обладнання (табл.2).