Тема 3. Операційна система організації

3.1. Поняття операційної системи та принципи її функціонування.

3.2. Сутність операційної системи.

3.3. Основні типи операційних систем.

3.4. Продуктивність операційної системи.

Література: [1, с29-49], [2, с.15-25], [4, с.50-138], [9, с.83-382], [13], [17].

Основні поняття: система, соціотехнічні системи, операційна система, переробна підсистема, підсистема забезпечення, підсистема планування та контролю, типи процесів переробки (проектний, дрібносерійний, масовий, безперервний), ефективність операцій.

3.1. Поняття операційної системи та принципи її функціонування

Зі шкільного віку кожний із нас зіштовхується з поняттям «система»: на уроках фізики й астрономії можна довідатися, що таке «сонячна система», під час вивчення математики знайоми­мося з «системою рівнянь» і «системою обмежень», освоєння ком­п'ютера — з «операційною системою» (зараз усім відома вже дискова операційна система — DOS — і її найбільш розповсюд­жена версія MS-DOS — дискова операційна система фірми Microsoft). Уроки біології дають поняття «біологічної системи». В інституті вивчаємо «соціально-економічні системи», «фінансові системи », «технічні системи»... Отже, що ж вкладено в термін «система»?

У Великому енциклопедичному словнику термін «система» трактується як об'єктивна єдність закономірно ув'язаних пред­метів, явищ, а також знань про природу і суспільство. У системній теорії надійності «система» визначається як сукупність спільних елементів, призначених для самостійного виконання заданих функцій. У техніці під «системою» розуміють об'єкт, призначений для самостійного виконання певних функцій. Щодо промислово-економічної сфери соціуму, то термін «система» означає замов­лення і настроювання. Таким чином в основу поняття «система» закладено визначену єдність, що полягає в наявності зв'язків між поєднуваними в систему елементами. На інтуїтивному рівні зро­зуміло, що ці зв'язки визначаються певними загальними закона­ми, правилами й описуються єдиними алгоритмами.

Розвиток науки, техніки, економіки приводить до ускладнен­ня систем, зміни їхнього призначення тощо. На перший план вис­тупає одна з основних характеристик системи — «операційна функція», тобто дії, внаслідок яких, зокрема, виготовляються то­вари і надаються послуги.

Таким чином, використовуючи методологію системного підходу, можна констатувати, що будь-яка організація є відкри­тою системою, яка спроможна перетворювати «вхідні» зв'язки з зовнішнього середовища (це можуть бути праця, сировина тощо) на «вихідні» (продукція, послуги). Тому «повну систему» вироб­ничої діяльності будь-якої організації (об'єкта) назвемо «опера­ційною системою». У ній повністю реалізується операційна функ­ція, тобто сукупність дій з трансформації ресурсів (праці, сирови­ни тощо), одержуваних від метасистеми (зовнішнього середови­ща) і видачі «продукції» у цю ж саму метасистему (рис. 3.1) , або як модель «чорної шухляди».

Уперше термін «операційна система» був використаний при створенні програмних засобів для обчислювальної техніки. Тут «опе­раційна система» була визначена як комплекс програм, написаних машинною мовою (тобто мовою, зрозумілою машині), які реалізу­ють у комп'ютері безліч функцій, включаючи і керування перифе­рійними пристроями. Таким чином комп'ютерна «операційна сис­тема» є міні-зразком «операційної системи» будь-якої організації.

Рис. 3.1. Принципова схема операційної системи

Критеріями операційної системи, що сформувалася, є еконо­мічна самостійність, організаційна цілісність, наявність спеціалізованих інформаційних структур, можливість виділення загально­го результату роботи (продукт, послуга).

1.Система – це сукупність взаємопов’язаних елементів, що діють як єдине ціле і потрібні для досягнення певних цілей.

Існує велика кількість систем: відкриті й закриті, природні й штучні, прості й складні тощо. У науці й техніці застосовуються поняття: сонячна система, транспортна система, економічна та ін.

Основні принципи функціонування систем такі:

• цілісність – тобто віддача від усієї системи більша, ніж від кожної її частини окремо (закон синергії);

• структурованість – система може бути описана через встановлення її структури;

• ієрархічність – елементи системи розташовані від вищого до нижчого.

Організації - це особливий тип соціотехнічних систем, для яких характерні такі особливості, як: відкритість, унікальність та непередбачуваність поведінки, здатність опору до старіння та смерті (ентропії), гнучкість, результативність, тривалість та ін.