1. Василенко В.О., Ткаченко Т.І. Виробничий (операційний) менеджмент: Навчальний посібник. - Вид. 2-ге, виправл. і доп. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 532 с. – С. 11-28, 49-56.

2. Козловський В., Маркина Т.В., Макаров В.М. Производственный и операционный менеджмент: Учебник – СПб.: Специальная література, 1999. – 336 с. – С.

3. Гэлловэй Л. Операционный менеджмент: Принципы и практика. – СПб: Питер, 2002.–320 с.: ил. – (Теория и практика менеджмента).

4. Сумець О.М. Операційний менеджмент: теоретичний аспект ы пратикчны завдання: Підручник. 3-тэ вид., перероб. та доповн. – К.: ВД «Професіонал», 2006.– 480 с. – С. 9-21, 31-36.

5. Сумець О.М. Основи операційного менеджменту: Підруч. – К.: Професіонал, 2004.–416 с. – С. 7-14, 24-25, 28-33

Тема 1. Операційний менеджмент як різновид функціонального менеджменту

Операційний менеджмент порівняно нова наука. У наш час задачі, які стоять перед підприємством, змінилися. Раніше основною задачею було виконання плану будь-якою ціною, а тепер - виготовлення та розподіл продукції відповідно до потреб ринку. Тому зростає значення таких аспектів діяльності підприємства, як прогнозування, управління запасами, використання сучасних методів прийняття управлінських рішень тощо.

Метою викладання дисципліни „Операційний менеджмент” є формування у майбутніх менеджерів умінь з розроблення операційної стратегії, створення та використання операційних підсистем як основи забезпечення досягнення місії організації.

Основні завдання дисципліни:

• надання знань з основ та категорійного апарату операційного менеджменту;

• ознайомлення з принципами та методами раціональної організації, планування і контролю за функціонуванням операційних систем різних видів;

• знайомство з особливостями операційного менеджменту на підприємствах різних галузей.

Дисципліна тісно пов’язана з курсами - „Менеджмент”, „Економіка підприємства”, «Мікроекономіка», «Макроекономіка», „Основи маркетингу”, „Фінанси”, „Статистика”.

Відомо, що у другій половині ХХ ст. у промислово розвинутих країнах почало формуватися постіндустріальне суспільство. Головним видом діяльності у ньому стає не виробництво, а оброблення інформації та здійснення послуг. З’являються такі терміни як «інформаційне суспільство», «економіка послуг». Характеризуючи інформаційне суспільство, американський вчений Д.Белл писав у 1999 р.: «перш за все це суспільство, що засновано на послугах. Сьогодні у США більше, ніж 70% робочої сили зайнято у сфері обслуговування. Послуги грають важливу роль у будь-якому суспільстві. … В уявленнях класиків економіки послуги вважалися непродуктивною діяльністю, оскільки багатство асоціювалося із товарами… Але, освіта, охорона здоров’я підвищують здібності людей та сприяють укріпленню здоров’я населення, а професійні послуги (аналіз, планування, програмування тощо) забезпечують підвищення продуктивності підприємств та суспільства у цілому» [15].

Діяльність, пов’язана із створенням матеріальної продукції (товарів), звичайно називається «виробничою». В останні роки ця назва усе частіше замінюється на «операційну діяльність».

Операційна діяльність це дії, у результаті яких виробляються товари і послуги, що поставляються організацією в зовнішнє середовище.

Виникнення цього терміну пов’язано із тим, що у наш час зростає значення невиробничої сфери або сфери послуг.

Операції (від англ. «Operation» – дія, операція, робота) – це будь-яка продуктивна діяльність, яка пов’язана із створенням товарів чи послуг.

За ознаками за­гального менеджменту під «операцією» розуміється процес, ме­тод або ряд дій, головним чином, практичного характеру чи су­купність цілеспрямованих актів, заходів, спрямованих на досяг­нення конкретної мети. Таким чином, кожний менеджер під «опе­рацією» розуміє певну сукупність цілеспрямованих заходів.

В загальному значенні операція — відносно досконала рухлива фор­ма передбачуваного результату (товару чи послуги), підпорядко­вується системі вимог і обмежень, що задається ззовні (хоча і не виключається формування обмежень з внутрішнього середовища).