Організація науково дослідницької роботи в музеї.

Музеї, що є структурними підрозділами академій наук, науково-дослідних інститутів і вузів, працюють по загальному з ними планові і спільно організують свої дослідження. Але більшість музеїв є самостійними установами, і розмаїтість виконуваних ними функцій додає особливу важливість питанням організації їхніх наукових досліджень.

Наукова праця музеїв, з одного боку, повинна співвідноситися з загальними напрямками наукового пошуку в області профільних дисциплін і вносити свій внесок у фундаментальні дослідження. Але, з іншого боку, вона повинна враховувати поліфункціональний характер музею й у силу цього зберігати відому специфіку. Першорядними для музеїв є теми, зв'язані з вивченням музейних предметів і середовища їхнього побутування, а також теми, що сприяють постійному поповненню фондів, максимально тривалому збереженню й ефективному використанню зібраних матеріалів.

В основі планування дослідницької роботи лежить створення перспективних планів, розрахованих на кілька років. Робота з такого плану забезпечує наступність і логічний зв'язок у дослідженнях, перешкоджає необґрунтованій зміні тематики в окремих співробітників і в остаточному підсумку сприяє росту професійної кваліфікації наукових колективів. Терміни, що відводяться на проведення тих або інших вишукувань, залежать від складності теми, її забезпеченості кадрами і фінансовими можливостями музею. Невеликі теми розробляються звичайно протягом року, тривалість більш складних варіюється в межах двох — п'яти років.

З плануванням нерозривно зв'язана координація діяльності музеїв з іншими науковими установами, що допомагає не тільки уникнути невиправданого дублювання, паралелізму і непогодженості в дослідженнях, але і надавати взаємну допомогу в проведенні вишукувань. В області профільних дисциплін музеї використовують такі форми координації своїх досліджень з іншими науковими установами, як спільні наукові засідання, конференції, круглі столи, експедиції, єдині проблемні плани.

У творчому співробітництві з фахівцями інших установ працівники музеїв створюють чимало наукових праць. Значна частина 35-томного фундаментальної праці «Досвід радянської медицини у Великій вітчизняній війні 1941-1945 рр виконана на матеріалах Військово-медичного музею міністерства оборони силами його співробітників.

У музеї історичного профілю надходять археологічні знахідки й етнографічні матеріали, у природничонаукові музеї — природні об'єкти, знайдені під час експедицій.

Розроблювальна музеями проблематика ґрунтується головним чином (але не винятково) на вивченні музейних предметів, що складають музейний фонд. Співробітники ж спеціалізованих наукових установ найчастіше працюють з матеріалами, зосередженими в сховищах інших організацій.

Від інших наукових установ музеї відрізняються і формами публікації результатів своїх досліджень. Ці результати знаходять висвітлення не тільки в друкованій продукції, але й у науково підібраних і оброблених колекціях, а також в експозиціях і виставках.

Науково-дослідна робота в музеях має потребу в правильній організації і плануванні, щоб окремі теми узгоджувалися між собою, стаючи ланками єдиного ланцюга проблем, рішення яких має найважливіше значення для розвитку музею. У пошуках найкоротших і найбільш раціональних шляхів рішення насущних задач музеї координують свої зусилля з діяльністю інших музеїв і спеціалізованих наукових і навчальних установ. Музеї надають свої колекції історикам, археологам, етнографам, мистецтвознавцям, палеонтологам, біологам, літературознавцям і іншим фахівцям, тим самим приймаючи участь у їхній роботі. Власні дослідження музеїв відкривають для науки нові джерела і збагачують розробку проблематики профільної науки.