Проектування експозиції. Наукове проектування експозиції

Створення музейної експозиції - складний дослідницький, творчий і виробничо-технічний процес, що вимагає спільних зусиль наукових співробітників, художників, дизайнерів, музейних педагогів, інженерів. Він має потребу в попередній системній розробці наукового змісту експозиції, її архітектурно-художнього рішення і технічного оснащення. Тому складовими частинами проектування експозиції є: наукове проектування, у ході якого розробляються основні ідеї експозиції і її конкретний зміст, художнє проектування, покликане забезпечити образне, пластичне втілення теми, технічне і робоче проектування, що фіксує місце кожного експоната, тексту і технічних засобів.

Наукове проектування експозиції починається з підготовчого етапу, у ході якого вивчаються необхідна наукова література за темою й архівні матеріали, причому це вивчення повинне бути музейно орієнтованим, тобто брати до уваги специфіку відображення явищ, подій і фактів музейними засобами. Паралельно вивчаються й аналізуються музейні колекції, складаються картотеки передбачуваних експонатів.

Наступний етап складається в розробці наукової концепції, що розкриває експозиційний задум і дає перше, саме загальне представлення про майбутню експозицію. У ній визначаються мета і задачі експозиції, її основна проблематика і тематична структура, дається характеристика експозиційних матеріалів і пропонуються методи їхньої подачі, показуються відмінності експозиції, що створюється, від функціонуючих колись, а також її особливості в порівнянні з експозиціями однопрофільних музеїв. У науковій концепції при участі художника визначаються загальні і специфічні вимоги до художнього проекту майбутньої експозиції. Оформляється наукова концепція у вигляді єдиного документа, до складу якого входять креслення-плани експозиційних залів із указівкою передбачуваних місць розміщення експозиційних розділів і великогабаритних експонатів - діорам, зразків техніки, макетів і т.д.

Другий етап проектування експозиції складається в розробці розширеної тематичної структури - документа, у якому фіксується розподіл майбутньої експозиції на взаємозалежні частини - розділи, теми, експозиційні комплекси. У ній перелічуються групи передбачуваних до експонування музейних предметів і інших матеріалів, виділяються конкретні меморіальні комплекси, наукові реконструкції, визначаються технічні засоби, що сприяють посиленню впливу експозиції на музейних відвідувачів - різні аудіовізуальні пристрої, що діють моделі, макети, демонстраційні установки. У музейній практиці розширеній тематичній структурі часто відповідає тематичний план експозиції - документ, що складається одночасно з підбором експозиційного матеріалу і визначає зміст і тематичну структуру проектованої експозиції.

На третьому етапі наукового проектування розробляється тематико-експозиційний план (ТЭП). Відповідно до розширеної тематичної структури наукові співробітники підбирають у фондах музею необхідні матеріали і групують їх в експозиційні комплекси. Для експонування можуть відбиратися тільки ті предмети, що пройшли необхідну наукову обробку і мають достовірні атрибутивні дані. На цій же стадії роботи готується відповідна документація для виготовлення відтворень і науково-допоміжних матеріалів, вирішуються питання, зв'язані з консервацією і реставрацією предметів. Таким чином, суть тематико-експозиційного плану як документа полягає в тому, що в ньому знаходить висвітлення конкретний склад експозиційних матеріалів із усіма властивими для них характеристиками.

Перед закінченням оформлення тематико-експозиційного плану нерідко здійснюється так названа пробна експозиція або розкладка.

Таким чином, за останні десятиліття мистецтво музейної експозиції остаточно затвердилося як самостійний вид творчості. Сучасна музейна експозиція - це результат творчого союзу наукового співробітника і художника-експозиціонера, у якому іноді бере участь і сценариста. У мистецтві музейної експозиції ще дуже багато невирішених і навіть спірних проблем. Недостатньо розроблені в теоретичному відношенні засобу створення музейного образа, специфіка музейного видовища, жанрові особливості експозицій, або те, що в мистецтві прийнято називати «законами жанру». Методика художнього проектування вимагає осмислення й узагальнення по найширшому спектрі питань. Тому мистецтво музейної експозиції, як і музейна справа в цілому, має потребу у творчому експерименті, завдяки якому воно може бути захищене від шаблонів і стереотипів.