- •Тема 2.1 Базові поняття процесів і потоків
- •2.1.1 Процеси і потоки в сучасних ос
- •Моделі процесів і потоків
- •2.1.3 Складові елементи процесів і потоків
- •Тема 2.2 Багатопотоковість та її реалізація
- •2.2.1 Поняття паралелізму
- •Види паралелізму
- •Переваги і недоліки багато потоковості
- •2.2.4 Способи реалізації моделі потоків
- •2.3 Тема Стани процесів
- •2.3.1 Стан процесу
- •2.3.2 Двох -станова модель процесу
- •2.3.3 Пяти-станова модель процесу
- •2.3.4 Процес та його життєвий цикл
- •2.4.1 Керуючі блоки процесів і потоків
- •2.4.2 Образи процесу і потоку.
- •2.5 Тема Перемикання контексту й обробка переривань
- •2.5.1Організація перемикання контексту
- •2.5.2 Обробка переривань
- •2.6 Тема Створення і завершення процесів і потоків
- •2.6.1 Створення процесів
- •2.6.2 Ієрархія процесів
- •2.6.3 Керування адресним простором під час створення процесів
- •2.6.4 Особливості завершення процесів
- •2.6.5 Створення і завершення потоків
- •2.7 Тема Мультипроцесування
- •2.7.1 Підходи реалізації мультипроцесування.
- •7.2.2 Види комп’ютерних систем з використанням декількох центральних процесорів
- •2.8 Тема Види міжпроцесової взаємодії
- •2.8.1.Проблеми міжпроцесової взаємодії
- •2.8.2 Види міжпроцесової взаємодії.
- •2.8.3 Особливості міжпроцесової взаємодії.
- •2.9 Тема Базові механізми міжпроцесової взаємодії
- •2.9.1 Міжпроцесова взаємодія на базі спільної пам'яті.
- •2.9.2 Основи передавання повідомлень.
- •2.10 Тема Керування процесами у Windows xp
- •2.10.1 Складові елементи процесу
- •2.10.2 Структури даних процесу
- •2.10.3 Створення процесів
- •2.10.4.Завершення процесів
- •2.10.5 Програмний інтерфейс керування процесами Win32 арі
- •2.11 Тема Керування потоками у Windows xp
- •2.11.1 Складові елементи потоку
- •2.11.2 Структури даних потоку
- •2.11.3 Створення потоків
- •2.11.4 Особливості програмного інтерфейсу потоків
- •2.11.5 Завершення потоків у Win32 api
- •2.12 Тема Керування процесами та потоками в unix і Linux
- •2.12.1 Керування процесами в unix і Linux
- •Керування потоками в Linux
2.6 Тема Створення і завершення процесів і потоків
Самостійна робота №8
План
1. Створення процесів.
2. Ієрархія процесів.
3. Керування адресним простором під час створення процесів.
4. Особливості завершення процесів.
5.Створення і завершення потоків.
Мета: Вивчити принципи створення і завершення процесів і потоків.
2.6.1 Створення процесів
Базові принципи створення процесів
Процеси можуть створюватися ядром системи під час її ініціалізації. Наприклад, в UNIX-сумісних системах таким процесом може бути процес ініціалізації системи і nit, у Windows XP — процеси підсистем середовища (Win32 або POSIX). Таке створення процесів, однак, є винятком, а не правилом.
Найчастіше процеси створюються під час виконання інших процесів. У цьому разі процес, який створює інший процес, називають предком, а створений ним процес — нащадком.
Нові процеси можуть бути створені під час роботи застосування відповідно до його логіки (компілятор може створювати процеси для кожного етапу компіляції, веб-сервер — для обробки прибулих запитів) або безпосередньо за запитом користувача (наприклад, з командного інтерпретатора, графічної оболонки або файлового менеджера).
Інтерактивні та фонові процеси
Розрізняють два типи процесів з погляду їхньої взаємодії із користувачем.
Інтерактивні процеси взаємодіють із користувачами безпосередньо, приймаючи від них дані, введені за допомогою клавіатури, миші тощо. Прикладом інтерактивного процесу може бути процес текстового редактора або інтегрованого середовища розробки.
Фонові процеси із користувачем не взаємодіють безпосередньо. Зазвичай вони запускаються під час старту системи і чекають на запити від інших застосувань. Деякі з них (системні процеси) підтримують функціонування системи (реалізують фонове друкування, мережні засоби тощо), інші виконують спеціалізовані задачі (реалізують веб-сервери, сервери баз даних тощо). Фонові процеси також називають службами (services, у системах лінії Windows XP) або демонами (daemons, в UNIX).
2.6.2 Ієрархія процесів
Після того як процес-предок створив процес-нащадок, потрібно забезпечити їхній взаємозв'язок. Є різні варіанти розв'язання цього завдання.
Можна організувати на рівні ОС однозначний зв'язок «предок-нащадок» так, щоб для кожного процесу завжди можна було визначити його предка. Наприклад, якщо процеси визначені унікальними ідентифікаторами, то для реалізації цього підходу в керуючому блоці процесу-нащадка повинен завжди зберігатися ідентифікатор процесу-предка або посилання на його керуючий блок.
Таким чином формується ієрархія (дерево) процесів, оскільки нащадки можуть у свою чергу створювати нових нащадків і т. ін. У таких системах звичайно існує спеціальний вихідний процес (в UNIX-системах його називають і nit), з якого починається побудова дерева процесів (його запускає ядро системи). Якщо предок завершить виконання процесу перед своїм нащадком, функції предка бере на себе вихідний процес.
З іншого боку, зв'язок «предок-нащадок» можна не реалізовувати на рівні ОС. При цьому всі процеси виявляються рівноправними. Якщо зв'язок «предок-нащадок» для конкретної пари процесів все ж таки потрібен, за його підтримку відповідають самі процеси (процес-предок, наприклад, може сам зберегти свій ідентифікатор у структурі даних нащадка у разі його створення).
Взаємозв'язок між процесами не обмежується лише відношеннями «предок-нащадок». Наприклад, у деяких ОС є поняття сесії (session). Така сесія поєднує всі процеси, створені користувачем за час інтерактивного сеансу його роботи із системою.