Метод єдиної схожості

Цей метод полягає ось у чому. Припустімо, ми підшукуємо причину якогось явища а. Із спостереження нам відомо, що явище а мас місце за обставин АВС. Обставина ABC є складною, вона е сукупністю різних частин (елементів): А, В, С. Яка частина (елемент) цієї складної обставини (А, або В, або С) є причиною явища а, зі спостереження тільки одного випадку зв'язку а з обставиною ABC сказати не можна. Тоді ми ставимо перед собою завдання відшукати кілька випадків, коли існує явище а. Спостерігаючи, ми встановлюємо, що явище а мас місце також за обставин AD і за обставин AFD*

Порівнюючи ці три випадки, ми виявляємо, що явище а має місце за обставин (ABC,ADE,AFG), котрі в усьому відмінні і лише в одному схожі — всі вони мають одну й ту ж обставину А, Оскільки обставини В, С, D, Е, F, G не можуть бути причиною а, тому що явище а настає і за відсутності будь-якої з цих обставин, то робиться висновок, що причиною явища а є єдина схожа в усіх випадках обставина А.

Умовивід за методом єдиної схожості можна записати у вигляді такої схеми:

Приклад. В одній районній конторі зв'язку було три випадки вчинення крадіжки однаковим способом (цінності виймалися із страхових мішків без їхнього пошкодження): 4 серпня, 20 і 25 грудня. Слідство встановило, що в усіх трьох випадках пошту перевозив з однієї контори зв'язку до другої візник Сашков. Відправляли і отримували пошту в усіх трьох випадках різні особи: 4 серпня — Петренко й Іваненко, 20 грудня — Миколаєнко і Яковенко, 25 грудня — Ворона і Савченко. На цій підставі слідчий висунув версію про те, що крадіжка скоєна візником Сашковим.

У вигляді схеми цей умовивід можна записати так:

Застосування методу єдиної схожості складається з трьох послідовних етапів.

1. Перш за все встановлюються всі ті випадки, де наявне явище а, причину котрого ми з'ясовуємо.

2. Потім аналізується кожен випадок і виділяються обставини, за яких виникає явище а.

3. Після цього відшукуються спільні для всіх цих випадків обставини, котрі і є причиною явища а, що нас цікавить.

Висновок за методом єдиної схожості ґрунтується на такому правилі: якщо два чи більше випадків досліджуваного явища мають спільну лише одну обставину, а всі інші обставини різні, то ця єдина схожа обставина і є причиною цього явища.

Метод єдиної схожості дає висновки не достовірні, а ймовірні. Ступінь імовірності висновку залежить від різних умов: а) від кількості розглядуваних випадків. Чим більше досліджено випадків, тим висновок буде більш імовірним; б) від глибини і ретельності дослідження усіх обставин, від точності встановлення того, що в усіх випадках схожою с тільки одна обставила; в) ступінь імовірності висновку за методом єдиної схожості залежить тільки від того, наскільки значні відмінності усіх інших обставин, крім того єдино схожого, котре ми визначаємо як причину. Чим більше відмінностей в обставинах, тим імовірніше буде висновок про те, що причиною явища, яке нас цікавить, є та обставина, котра одна виявилася в усіх випадках однією й тією ж.

В умовиводах за методом єдиної схожості слід мати на увазі ще й такс. В одних випадках може бути, що взята за причину єдино схожа обставина сама є складною і причиною досліджуваного явища служить не вся обставина, а тільки якась його частина, котру й треба визначити. В інших випадках може виявитися, що взята за причину обставина діє не сама по собі, а спільно з іншими, тобто є лише частиною причини або однією з причин, а ми неправильно вважали її за єдину причину.

Метод єдиної схожості нерідко використовується у слідчій практиці для висування версій у справі.