10.5. Неповна індукція

Неповною індукцією називається умовивід, у якому загальний висновок виводиться із засновків, котрі не охоплюють усіх предметів класу.

У повній індукції засновки вичерпують усі випадки явища, котре вивчається. У неповній індукції загального висновку про клас предметів ми доходимо на основі вивчення тільки якоїсь частини предметів цього класу. Індукція називається неповною саме тому, що клас предметів, про який ми висловлюємо узагальнюючий висновок, досліджується нами не повністю.

Приклад. Під час обшуку в гр-на Сидоренка було вилучено 60 шерстяних дамських кофточок. Сім кофточок мали етикетки фабрики "Червона нитка". На цій підставі було зроблено гаданий висновок про те, що "Всі кофточки, вилучені у Сидоренка, виготовлені фабрикою "Червона нитка".

У цьому умовиводі висновок про всі виявлені та вилучені кофточки зроблений на підставі знання частини вилучених кофточок

Особливість неповної індукції полягає в тому, що те, що нам відоме про частину предметів класу, ми поширюємо на увесь клас, на всі його предмети. У неповній індукції знання з вивчених фактів переноситься на факти, котрі не вивчалися; ознаку, яка належить предметам, що спостерігалися, ми приписуємо і тим предметам даного роду, котрі не були об'єктом нашого спостереження. Ця властивість неповної індукції досить важлива для пізнання.

Як відомо, основна маса явищ має незчисленну кількість окремих екземплярів. Вивчити їх усіх практично неможливо. Отже, узагальнюючого висновку про клас предметів у таких випадках ми можемо дійти на основі пізнання лише частини предметів класу. Неповна індукція і є тією формою умовиводу, в якій проходить наше мислення при пізнанні таких явищ.

Неповна індукція широко використовується в будь-якій галузі знання. Вона є неодмінною формою пізнання в судовому дослідженні.

Приклад. У справі про вбивство громадянина М. було встановлено такі факти: 1. Обвинувачуваний К. був зацікавлений у вбивстві М. і підшукував способи і можливості для цього. Він двічі робив замах на життя М.; 2. У день убивства обвинувачуваний К. поїхав до лісу вслід за М.: той поїхав туди на полювання; 3. Труп М. було знайдено в тому ж лісі. Біля трупа виявився гребінець обвинувачуваного К.; 4. На одязі труна виявлені плями крові, що збігаються з групою крові обвинувачуваного К., а на одязі К. знайдені плями крові, яка за групою збігається з кров'ю вбитого; 5. Вдома у обвинувачуваного К. під час обшуку було знайдено пістолет зі слідами нещодавно зробленого пострілу.

Досліджуючи кулю, вийняту з трупа, і кулю, одержану від експериментального пострілу з назнаного пістолета, експерт дав категоричний висновок, що куля, вийнята з трупа, була вистріляна із пістолета, знайденого під час обшуку в К.

6. На нікельованій пряжці пояса, знятого з трупа М., виявлено засохлий кривавий відбиток пальця, котрий, як установлено експертизою, було залишено вказівним пальцем правої руки К.

На підставі цих фактів суд дійшов висновку, що вбивство гр-на М. скоїв обвинувачуваний К.

Висновок суду про винуватця злочину буй зроблений за допомогою неповної індукції. Повна індукція тут не застосована. Вона взагалі не може бути використана при розв'язанні питання про те, що вчинено, який злочин має місце у даному випадку, оскільки відновити злочинну подію в усіх її деталях практично неможливо.

На стадії порушення кримінальної справи, коли слідчий має мінімальну кількість фактів і обставин, які стосуються справи, узагальнюючий висновок про злочинну подію в цілому може бути зроблений тільки у формі неповної індукції.

Розрізняють такі види неповної індукції: індукція через простий перелік, індукція через відбір фактів і наукова індукція*