
- •1. Значення і основні принципи фінансової звітності на малих підприємствах
- •2. Характеристика фінансово-господарської діяльності та постановка фінансового обліку на малому підприємству
- •3.Поняття бухгалтерської звітності та її склад
- •4. Використання даних фінансової звітності для управління підприємством
- •Висновок
- •Список посилань
- •1. Баланс на ___________ 20 р.
- •2. Звіт про фінансові результати за ____________ 20 _ р.
Зміст
Тема роботи - особливості звітності малих підприемств
мета
І. Теоретична Частина
1. Значення і основні принципи фінансової звітності на малих підприємствах
2. Характеристика фінансово-господарської діяльності та постановка фінансового обліку на малому підприємству
3. Бухгалтерська звітність малого підприємства та особливості її складання
4. Використання даних фінансової звітності для управління підприємством
ІІ. практична Частина
Висновок
Список посилань
ВСТУП
Одним із ключових елементів ринкових перетворень виступає мале
підприємництво. У розвинутих країнах малий бізнес є невід'ємною частиною
ринкового господарства. Він, як джерело прогресивних економічних змін,
набув особливої актуальності у 90-х роках: малі підприємства (МП)
сприяють розвиткові конкуренції, створюють нові робочі місця, інтенсивно
займаються науковими розробками, тощо. Крім того, малий бізнес є
запорукою демократизації економіки та суспільного життя, чинником
підтримання соціальної справедливості в суспільстві. Зарубіжний досвід
підтверджує ефективність існування сектору малих підприємств в сучасній
економіці. Будь-яка "здорова" економічна система не може обійтися без
балансу великого та малого бізнесу. Малі підприємства відіграють
провідну роль у зміні структури форм власності, оскільки фактично
представляють приватні інтереси. В умовах масового закриття державних
підприємств та стрімкого зростання безробіття розвиток малого
підприємництва може створити багато можливостей для працевлаштування
широких верств населення.
У більшості країн малими вважають підприємства, які відповідають певним
ознакам, а саме якісним: підприємство є незалежним, ним керують власники
або співвласники, його діяльність має переважно локальний характер і не
може суттєво впливати на ціни та обсяги виторгів у своїй галузі, та мати на ціни та обсяги виторгів у своїй галузі, та
кількісним: законодавчо встановленим критеріям. Загалом, у світі є понад
50 визначень малого підприємства. Кожна країна користується власним
набором критеріїв, який відповідає особливостям розвитку її
підприємницького сектору.
У малому бізнесі приватна форма власності є найефективнішою, оскільки
вона створює оптимальне середовище для реалізації власних інтересів, дає
право на вільне використання результатів своєї праці та організацію
бізнесу. Приватна власність має своє призначення в економічній системі.
Вона відіграє особливу роль, яку не можуть замінити інші. Існування
приватної власності випливає із об'єктивних законів людської природи:
індивід сприймає навколишній світ перш за все через призму власних
потреб. Приватна власність дає кожному індивідуму свободу, оскільки
встановлює межі, в яких він може діяти на свій розсуд, без тиску волі
інших людей. Переважно приватні підприємства демонструють кращі
показники діяльності, ніж державні. В цілому світовий досвід свідчить,
що колективна та державна форми власності не дуже "прижилися" на грунті
малого бізнесу.
Сьогодні світова економіка переживає так званий "бум" малого
підприємництва. Він зумовлений поглибленням спеціалізації та
децентралізації виробництва; зростанням ролі послуг в економіці;
проведенням приватизації та зменшенням регулюючої ролі держави у деяких
галузях, забезпеченням державою свободи підприємницької діяльності,
розширенням державної підтримки малого бізнесу, тощо.
Стрімке зростання продуктивності праці протягом останніх десятиліть
призводить до поступового зменшення кількості зайнятих на підприємствах.
Протягом останніх двадцяти років виробіток на одного робітника майже
подвоївся. Завдяки науково-технічному прогресові з'являються нові
механізми, які щоразу більше заміняють людську працю. Зростання
чисельності безробітних та популярності надомного бізнесу сприяє
збільшенню кількості осіб, які відкривають своє діло.
У ринковій економіці мале підприємництво виконує цілу низку життєво
важливих функцій: МП відіграють особливу роль у розвитку торгівлі, сфери
послуг, громадського харчування, виробництва товарів народного
споживання; сприяють формуванню конкуренції та протистоять
монополістичним тенденціям; створюють велику частку товарів в економіці;
сприяють вирішенню проблеми зайнятості; задовольняють специфічні потреби
споживачів, формують індивідуальний попит; роблять значний внесок у
науково-технічний прогрес; забезпечують базу для становлення середніх та
великих підприємств у майбутньому; пом'якшують економічні кризи;
підтримують соціальну та політичну стабільність, утверджують демократизм
у бізнесі, тощо.
Проте малий бізнес має і деякі недоліки. Невеликий обсяг операцій
лімітує можливості малого підприємства розширювати свою діяльність, а
також вести великі наукові розробки. МП відрізняються підвищеною
вразливістю до коливань ринкової кон'юнктури, що призводить до частих
розорень та банкрутств. Відповідно працівники малих компаній є менш соціально захищеними, ніж на великих фірмах.
Малий бізнес також виступає чинником реформування та демократизації у
перехідній економіці. Він відіграє провідну роль у побудові ринкового
господарства та підвищенні рівня життя населення. Мале підприємництво
забезпечує структурну перебудову монополізованої економіки, розвиток
обслуговуючих галузей, поповнює ринок праці робочими місцями, тощо.
Утвердження і розвиток приватної власності, свободи підприємницької
діяльності неможливі без малого бізнесу. Тому становлення МП є одним із
надзвичайно важливих та пріоритетних напрямків процесу реформування
країни.
1. Значення і основні принципи фінансової звітності на малих підприємствах
Поточний бухгалтерський облік містить розрізнену інформацію про господарську діяльність підприємства. Для одержання інформації про результати такої діяльності дані поточного обліку необхідно узагальнювати в певній системі показників, що забезпечує наявність достовірної, своєчасної, узагальненої, економічної інформації та досягається складанням звітності, яка є завершальним етапом бухгалтерського обліку.
Звітність – це система узагальнених і взаємопов'язаних економічних показників поточного обліку, які характеризують результати діяльності підприємства за звітний період.
Правові основи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996 – XIV із змінами та доповненнями, а також прийнятими відповідними Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в Україні. Зазначений Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.
Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Бухгалтерська звітність складається на підставі даних бухгалтерського обліку для задоволення потреб певних користувачів.
Фінансова звітність є складовою частиною бухгалтерської звітності, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Вона розрахована, насамперед на таких користувачів інформації, як інвестори, кредитори та інших, які не можуть вимагати звітів з урахуванням їх конкретних потреб.
Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття обґрунтованих рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
В
икористання
фінансової звітності для управління
має провідне значення, так як дані
представлені в звітності дають конкретні
дані про фінансовий стан підприємства,
що дозволяє оперативно оцінити фінансовий
стан та зробити висновки щодо подальшої
діяльності. Напрямки забезпечення
потреб користувачів щодо фінансової
звітності зображено на Рис. 1.
Рис. 1 Напрямки забезпечення інформаційних потреб користувачів фінансової звітності
Згідно з Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку №25 «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва» фінансова звітність малого підприємства складається з Балансу (форма №1-м) і Звіту про фінансові результати (форма 2-м).
Виступаючи в ролі основного джерела інформації, показники фінансової звітності використовуються користувачами. Користувачів фінансової звітності зображено на Рис. 2:
Внутрішні: Менеджер та керівник для прийняття рішень щодо подальшої діяльності підприємства. |
Зовнішні: Комерційні партнери (постачальники і покупці) та державні податкові служби. |
Рис. 2 Користувачі інформації на малому підприємстві
Згідно до Постанови Кабінету Міністрів України фінансова звітність подається органам, до сфери управління яких належать підприємства, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, а також згідно із законодавством – іншим органам та користувачам… Квартальна фінансова звітність подається підприємствами органам, зазначеним вище, не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, а річна – не пізніше 20 лютого наступного за звітним року… Відповідно до Постанови КМУ від 28 лютого 2000 р. №419 «Про затвердження Порядку подання фінансової звітності»
Для того щоб забезпечити інформаційні потреби користувачів, облік повинен бути організований згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», розділ III. організація та ведення бухгалтерського обліку.
Головний бухгалтер на якого покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства: забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства.
А саме, бухгалтер виходячи із цілі бухгалтерського обліку повинен забезпечити реалізацію конкретних задач обліку, таких як: дотримуватися методологічних основ ведення бухгалтерського обліку на основі законодавчих та нормативно-правових актів; неперервне, взаємозв’язане та документальне спостереження за економічними явищами та процесами; забезпечення контролю за закономірністю та раціональністю здійснюваних господарських операцій; установлення контролю за збереженням майна та раціональним використанням всіх видів ресурсів; створення вихідної інформаційної бази для контролю, аналізу та планування діяльності підприємства.
Вимоги щодо якісних характеристик наведені в П(С) БО №1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» і полягають в наступному: інформація, яка надається у фінансових звітах, повинна бути дохідлива і розрахована на однозначне тлумачення її користувачами за умови, що вони мають достатні знання та зацікавлені у сприйнятті цієї інформації; фінансова звітність повинна містити лише доречну інформацію, яка впливає на прийняття рішень користувачами, дає змогу вчасно оцінити минулі, теперішні та майбутні події, підтвердити та скорегувати їхні оцінки, зроблені у минулому; фінансова звітність повинна бути достовірною, тобто, вона є достовірною, якщо не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності; фінансова звітність повинна надавати можливість користувачам порівнювати фінансові звіти підприємства за різні періоди.
Також, інформація, що відображається повинна відповідати принципам підготовки фінансової звітності у відповідності з П(С) БО №1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», а саме таким принципам:
автономності підприємства, за яким кожне підприємство розглядається як юридична особа, що відокремлена від власників. Тому особисте майно і зобов'язання власників не повинні відображатись у фінансовій звітності підприємства;
безперервності діяльності, що передбачає оцінку активів і зобов'язань підприємства виходячи з припущення, що його діяльність триватиме далі;
періодичності, що припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності;
історичної (фактичної) собівартості, що визначає пріоритет оцінки активів виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;
нарахування та відповідності доходів і витрат, за яким для визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення незалежно від часу надходження і сплати грошей;
повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі;
послідовності, який передбачає постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики повинна бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності;
обачності, згідно з яким методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;
превалювання змісту над формою, за яким операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;
єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці.
Інформація що розкривається у фінансових звітах на підприємстві має дані про:
підприємство;
дату звітності та звітний період;
валюту звітності та одиницю її виміру;
відповідну інформацію щодо звітного та попереднього періоду;
іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами).
При цьому інформація про підприємство, яка підлягає розкриттю у фінансовій звітності, включає: назву, організаційно-правову форму та місцезнаходження підприємства; короткий опис основної діяльності підприємства; середню чисельність персоналу підприємства протягом звітного періоду. А також, кожний фінансовий звіт повинен містити дату, станом на яку наведені його показники, або період, який він охоплює. Якщо період, за який складено фінансовий звіт, відрізняється від звітного періоду, передбаченого П(С) БО №1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», то причини і наслідки цього повинні бути розкриті у примітках до фінансової звітності.
У фінансовій звітності повинна бути вказана валюта, в якій відображені елементи звітності, та одиниця її виміру. Якщо валюта звітності відрізняється від валюти, в якій ведеться бухгалтерський облік, то підприємство повинно розкривати причини цього та методи, що були використані для переведення фінансових звітів з однієї валюти в іншу.