15.8. Пожежний зв'язок та сигналізація

Успіх боротьби з пожежею, що виникла, залежить від того, як швидко її буде виявлено і оповіщено про її виникнення пожежні команди. Для цього використовуються установки пожежної сигналізації та охоронно-пожежної сигналізації.

У процесі роботи пересувних перекачувальних насосних агрегатів і мотонасосів необхідно стежити за станом сальників, ущільнень в місцях з'єднань шлангів, трубопроводів, за температурою двигунів і насосів, не допускаючи їх перегріву, за зануренням шлангів у нафтопродукт. Перед запуском в роботу пересувних перекачувальних насосних агрегатів необхідно їх надійно заземляти за допомогою металевого стрижня, забитого в землю і з'єднвного з рамою.

Для заземлення перекачувальних станцій в зимовий період необхідно передбачати точки стаціонарно облаштованого заземлення.

Для виключення можливості потрапляння ПММ на розжарені двигуни ПСГ і МПГ при виникненні течі їх потрібно встановлювати так, щоб вітер продував двигуни в поперечному напрямі. Вони повинні бути відключені негайно при появі іскріння в системі запалювання, а також при несправності глушителів.

Вузли засувок розміщують в одному приміщенні з насосами за кількістю робочих насосів в цьому приміщенні:

на складах I і II категорій - не більше за 6 для нафтопродуктів (крім мазуту) з температурою спалахування до 120 °С або не більше за 10 насосів для нафтопродуктів з температурою спалахування більше за 120 °С;

на складах III категорії - не більше за 10 для нафтопродуктів з температурою спалахування до 120 °С або при будь-якій кількості насосів для нафтопродуктів з температурою спалахування більшою за 120 °С;

під час перекачування мазуту, що підігрівається до температури нижчої на 10 °С від температури спалахування не більше за 6 на складах I і II категорій і не більше за 10 на складах III категорії.

Вузли засувок поза будівлею повинні встановлюватися на відстані не менше за 3 м від стіни будівлі з отворами і не менше за 1 м від стіни без отворів. Вузли засувок, розміщені в окремому приміщенні, відділяються від приміщення насосної станції вогетривкоюю стіною з межею вогнестійкості 0,75 г. Двері між цими приміщеннями повинні зачинятися самостійно з межею вогнестійкості 0,6 г.

Приміщення вузлів засувок має вихід назовні. У приміщенні насосної станції ширина проходів між виступаючими частинами насосів повинна бути не менше за 1 м.

Якщо встановлені насоси шириною 0,6 м і висотою 0,5 м, то ширина проходу може бути зменшена до 0,7 м. Аварійні засувки повинні встановлюватися на відстані 10-50 м від насосних станцій.

Глава 16. Способи і засоби гасіння пожеж

16.1. Способи гасіння пожеж і вогнегасильні речовини

Ефективність гасіння пожежі в початковій стадії її виникнення залежить від правильного вибору способів і засобів гасіння пожежі, вогнегасильних речовин та уміння їх застосовувати, а також від оперативності засобів зв'язку, сигналізації та пуску стаціонарних вогнегасильних установок і систем.

Горіння припиняється за таких умов: ліквідації горючої речовини в зоні горіння або зниженні її концентрації; зниженні процентного вмісту кисня в зоні горіння до меж, при яких горіння стає неможливим; зниження температури горючої суміші до температури нижчої за температуру спалахування, коли горіння припиняється.

Припинення горіння досягається різними способами і прийомами гасіння пожеж. Для виконання першої умови видаляють горючі речовини із зони горіння або розбавляють горючу рідину чи суміш розпиленою водою, парою, інертним газом.

Для реалізації іншої умови приміщення, всередині якого виникла пожежа, щільно зачиняють, запобігаючи проникненню в зону горіння повітря ззовні, внаслідок чого продукти горіння, скупчуючись, знижують вміст кисню, який до того ж і вигоряє в зоні горіння до межі, при якій горіння припиняється. Після цього вводять в область горіння вогнегасильні речовини: вуглекислий газ, водяна пара, інертні або вихлопні гази двигунів внутрішнього згоряння, що знижують процентний вміст кисню, покривають поверхню рідини, що горить, хімічною або повітряно-механічною піною, накривають предмети, що горять, азбестовими або повстяними покривалами,котрі перешкоджають потраплянню кисню повітря до палаючих предметів. .

Третя умова виконується охолоджуванням зони горіння водою, повітряно-механічною піною, вуглекислотою або перемішуванням (наприклад, великої маси палаючих рідин ).

Як правило, пожежу гасять в переважній більшості випадків декількома способами одночасно. Скажімо, розпилена вода охолоджує зону горіння, а її пари знижують концентрацію кисню над поверхнею палаючої рідини.

Пожежі загашують вогнегасильними засобами та їх поєднаннями. Як вогнегасильні речовини на підприємствах ГА використовують воду, повітряно-механічну та хімічні піни, вуглекислоту, галоїдовуглеводні поєднання, вогнегасильні порошки, а також комбіновані поєднання.

Вогнегасильна речовина – речовина, що має фізико-хімічні властивості, котрі дозволяють створювати умови для припинення горіння.

Пожежне водопостачання – комплекс інженерно-технічних споруд, призначених для огородження і транспортування води, зберігання її запасів і використання їх для пожежогасіння.

Вода дуже широко використовується як вогнегасильна речовина, тому що має більшу теплоємкість в порівнянні з іншими вогнегасильними речовинами. Так, при нагріванні до 100 °С і випаровуванні 1 л води із зони горіння поглинається 2,68 МДж тепла і утворюється 1700 л пари. Розпилену воду нарівні з повітряно-механічною піною можна застосовувати на об'єктах ПММ для гасіння пожеж в резервуарах з темними нафтопродуктами. Ефект гасіння при цьому складається переважно з охолоджування поверхні рідини, що горить, до температури, нижчої за температуру її спалахування. Потрапляючи в полум'я, краплі води випаровуються, забезпечуючи зниження температури зони горіння. Більш великі краплі охолоджують поверхню палаючої рідини, що знижує швидкість випаровування її а, отже, зменшує концентрацію пари над палаючою поверхнею, і призводить до припинення горіння.

На складах ПММ вода використовується для охолоджування і сусідніх з палаючим резервуарів, і для приготування хімічної та повітряно-механічної піни. Наземні резервуари зі стаціонарним дахом або з понтоном при висоті стінок більшої за 12 м обладнуються стаціонарними установками водяного охолодження. Вода для їх охолодження при пожежі подається по кільцевому протипожежному водопроводу, прокладеному навколо резервуарного парку.

Стаціонарна установка охолоджування резервуара конструктивно являє собою горизонтальний кільцевий трубопровід з пристроєм для розпилення води, з використанням перфорації, спринклерних або дренажних головок, що розміщуються у верхній частині резервуара і сполучених за допомогою сухих стояків і горизонтальних трубопроводів з мережею протипожежного водопроводу. Установка передбачає подачу води за допомогою засувок з ручним приводом на охолоджування всієї поверхні резервуара або будь-якої її чверті.

Резервуари висотою до 12 м і підземні місткістю більшою за 400 м³ охолоджуються за допомогою пересувних установок пожежних стовбурів, що приєднуються пожежними рукавами до гідрантів мережі протипожежного водопроводу.

На складах III категорії з місткістю кожного резервуара меншою за 5000 м³ передбачаються протипожежні водоймища або резервуари для подачі води на охолоджування резервуарів і гасіння пожеж мотопомпами або автонасосами. Водоймища повинні знаходитися на відстані не більш як за 200 м. Допускається використання природних водоймищ, якщо вони знаходяться на відстані меншій за 200 м від резервуарних парків. Під'їзд пожежних автомобілів до них забезпечується цілорічно.

Оптимальний запас води для гасіння пожеж обчислюють за необхідною витратою для гасіння найбільшого резервуара в паренні або залізничної естакади або беруть найбільшу сумарну витрату для зовнішнього і внутрішнього пожежогасіння однієї з будівель на території складу. Витрату води на гасіння пожежі потрібно визначати, виходячи з інтенсивності подачі розчину (94% води і 6% піноутворювача). При гасінні нафтопродуктів з температурою спалахування парів 28 °С і нижче розрахункова інтенсивність подачі розчину повинна бути 0,08 л/хв, а при гасінні нафти та інших нафтопродуктів – 0,05 л/хв на 1 м² поверхні випаровування нафти і нафтопродуктів. Розрахунковий час гасіння пожежі потрібно приймати 10 хв.

Площа поверхні випаровування приймається рівною:

в наземних резервуарах зі стаціонарним дахом і резервуарах з понтоном і в підземних резервуарах до площі горизонтального перетину резервуара;

в резервуарах з плаваючим дахом до площі кільцевого простору між стінкою резервуара і бар'єром для обгороджування піни (на плаваючому даху);

для резервуарів місткістю до 400 м³, що на одному майданчику в групі мають у своєму розпорядженні загальну місткість до 4000 м³ до площі в межах обвалованння цієї групи, але у будь-якому випадку не більше за 300 м²;

для зливно-наливних залізничних естакад до площі естакади по зовнішньому контуру споруди, включаючи залізничний шлях, але не більше за 1000 м²;

в складських будівлях ПММ в тарі площі підлоги найбільшого складського приміщення;

в приміщеннях насосних станцій, розливних, розфасовочних, роздавальних та інших до площі підлоги найбільшого приміщення, в яких є ПММ.

Запас піноутворювача приймається рівним трикратній витраті його на одну пожежу. Витрати води, необхідної для охолоджування наземних резервуарів, приймають для резервуара, що горить 0,5 л/с на 1 м довжини кола резервуара і для сусідніх з 0,2, що горить л/с на 1 м розрахункових довжин кола, приймаючи за розрахункову довжину ½ довжини кола резервуара.

Час охолоджування наземних палаючих резервуарів, і сусідніх з ними, розташованих на відстані меншої від двох нормативних відстаней, потрібно приймати: при гасінні пожеж наземних резервуарів пересувними засобами 6 г; при використанні стаціонарної системи 3 ч; при гасінні пожеж підземних резервуарів – 3 г. Витрату води для охолоджування підземних резервуарів (що горить і сусіднього з ним) приймають:

для резервуарів місткістю 400-1000 м³ – 10 л/с; 1000-5000 м³ – 20 л/с; 5000-30000 м³ – 30 л/с; 30001-50000 м³ – 50 л/с. Недоторканний запас води у водоймищах повинен відновлюватися не більш ніж за 96 г.

Повітряно-механічна піна виходить за допомогою повітряно-пінних стовбурів, генераторів піни ГП і пінних зрошувачів з водних розчинів (4÷6%) піноутворювача ПО-1, ПО-1Д, ПО-1А, ПО-1С. Піна застосовується для гасіння горючих рідин, не розчинних у воді. Вогнегасильні властивості повітряно-механічної піни визначаються кратністю, стійкістю, дисперсністю і в'язкістю.

Кратність піни – це відношення об'єму піни до об'єму розчину, з якого вона виготовлена. За допомогою повітряно-пінних стовбурів отримують піну низької кратності (до 10), з допомогою генераторів піни – середньої кратності (до 200) і високої кратності (200÷1000).

Вогнегасильна властивість піни полягає в тому, що вона охолоджує зону горіння та ізолює зону горіння від горючої речовини, що перешкоджає надходженню парів горючої речовини в зону горіння. Головну роль у вогнегасильній дії піни відіграє фактор ізоляції зони горіння. Успіх гасіння пожежі піною залежить і від інтенсивності подачі її в зону горіння.

Останнім часом при гасінні різних горючих рідин і пожеж в закритих об'ємах (будівлі, шахти) застосовують повітряно-механічну піну підвищеної кратності, що отримують при навмисному нагнітанні повітря в піногенератор. При такій кратності знижується витрата води, а піна може застосовуватися як засіб об'ємного вогнегасіння. Однак, чим вищою є кратність піни, тим вона є менш стійкою.

Інертні гази – азот, аргон, а також вуглекислий газ, димові та відпрацьовані гази. Вогнегасильна дія цих газів полягає в розбавленні повітря і зниженні концентрації кисню в зоні горіння до такого значення, при якому горіння продовжуватися не може. При гасінні вуглекислим газом (вуглекислотою), крім того, відбувається інтенсивне охолоджування зони горіння. При витікання вуглекислоти з вогнегасників, де вона знаходиться під тиском в рідкому стані, відбувається її інтенсивне випаровування і охолоджування до температури мінус 78,5 °С і вона перетворюється в снігоподібну масу.

Двоокис вуглецю застосовують для гасіння пожежі електроустановок, невеликих осередків пожежі, розлитих в невеликих кількостях паливно-мастильних матеріалів, стендів і обладнання. Вогнегасильна дія галоїдовуглеводневих сполучень полягає в їх здатності гальмувати реакцію горіння, тобто надавати інгібіруючу і флегматизуючу дію. Порівняльна характеристика і вогнегасильні концентрації галоїдовуглеводневих сполучень наведена в табл. 16.1. З неї виходить, що вогнегасильні властивості галоїдовуглеводнів набагато вищі, ніж у інертних газів. Фреон 114В2, наприклад, ефективніший за двоокис вуглецю в 10 разів.

Вогнегасильну дію порошкових сполучень становить їх інгібіруюча дія на полум'я, що розбавляє і що знижує концентрації кисню в зоні горіння і що охолоджує горюче середовище. Вогнегасильні порошки в суміші з повітряно-механічною піною застосовуються для гасіння різних паливно-мастильних матеріалів. Вогнегасильні порошки – вуглекисла і двовуглекисла сода, кремній, пісок, поташ, хлориди лужних металів подають в зону горіння з вогнегасників стислим повітрям, азотом або CO₂.

Таблиця 16.1

Порівняльна характеристика галоїдовуглеводневих сполучень

Склад	Компоненти	Співвідношення компонентів, %	Вогнегасильна концентрація
			‰	кг/м3
3,5	Бромистий етил	70	6,7	0,207
	Двоокис вуглецю	30
7	Бромистий метилен Бромистий етил	80 20	3,0	0,157
4НД	Те ж Двоокис вуглеця	97 3	5,6	0,203
БФ-2	Бромистий етил	73	4,6	0,192
	Тетрафтордиброметан	27
114В2	»	100	1,9	0,162
Фреон СО2	Двоокис вуглецю	100	22,4	0,7