Середня добова рухомість населення, поїздок/добу:

. (2.22)

Вибирають та обґрунтовують мінімальний - I_min, максимальний - I_max та середній - I_с інтервали руху транспортних засобів на маршрутах [3,4].

Середня місткість рухомого складу, місць:

, (2.23)

де: к_н - коефіцієнт, що враховує нерівномірність пасажиропотоку в часі

(к_н = 2,5-2,8);

 - середньодобовий коефіцієнт використання місткості рухомого складу,

( = 0,2- 0,3);

T_н- час роботи транспорту на маршрутах міста (Т_н = 18 год.).

Середня добова потужність пасажиропотоку на маршрутах, пас.км/км:

. (2.24)

Із припущення, що розподіл потужності пасажиропотоків описується за нормальним законом із математичним очікуванням рівним середній добовій потужності й  = A/3, визначимо необхідний інтервал місткості рухомого складу.

Задача розв'язується графічним шляхом. Графік розподілу потужності пасажиропотоку f(A) поєднують з шкалою місткості рухомого складу так, як це показано на рис. 2.1. Точка середньої розрахункової місткості рухомого складу сполучається (штрихова лінія – qA ) із значенням середньої потужності пасажиропотоку. Потім знаходять найближчу місткість автобуса - q₁ (приймається згідно додатку 1 за загальною місткістю або за [6]) і від точки q₁ проводять лінію q₁A₁ паралельно штриховій лінії. Вона визначає положення точки А₁. Величинам А₁ та q₁ приписують перевезення з інтервалом руху I_с.

З умови пропорційності пасажирообігу інтервалу руху визначають:

, (2.25)

. (2.26)

Якщо знайдений таким шляхом інтервал A_min1 ÷ A_max1 покриває всю площу графіку, то для освоєння пасажирських перевезень на всіх маршрутах достатньо мати єдину модель рухомого складу із середньою місткістю q₁. Якщо площа графіку не перекрита, то в цьому випадку необхідно визначити місткість рухомого складу розташовану на кордонах інтервалу A_min1 ÷ A_max1. Для цього нижній межі інтервалу приписують пасажироперевезення з інтервалом I_max та визначають:

. (2.27)

A' проекцюють на вісь q і знаходять точку q'. Найближча до цієї точки місткість рухомого складу - q₂ визначає другу модель транспортного засобу. Проекцією точки q₂ на вісь А одержують точку А₂. Підстановкою значення А₂ замість A₁ у формули (2.25) і (2.26) визначають кордони потужності пасажиропотоку (A_min2 ÷ A_max2), який може бути засвоєний другою моделлю рухомого складу.

Аналогічні операції виконують до тих пір, поки не буде покрита вся площина графіку інтервалами потужності пасажиропотоку з різними середніми значеннями, які визначають доцільні для використання моделі рухомого складу.

Рис. 2.1. Визначення місткості транспортних засобів

При виконанні роботи необхідно прагнути того, щоб отримані в результаті розрахунків межі потужності пасажиропотоку, що освоюються рухомим складом різної місткості, дещо перекривались (A_min1 ÷ A_max2). Якщо межі не перекривають один одного, то необхідно перевірити, чи перекриває утворений розрив рухомий склад із місткістю, середньою між визначеними крайніми.

Зона графіку 0 - A_min2 не потребує перекриття. На практиці припускають, що пасажиропотоки з потужністю яка відповідає місткості рухомого складу q < 8 чол., обслуговуються таксомоторами.

Зони перекриття (A_min1 ÷ A_max2) ділять вертикальними лініями (В-В, рис. 2.1) на дві частини. Місце проведення вертикальних ліній необхідно визначити самостійно з урахуванням можливих інтервалів руху автобусів на маршрутах. Лінії поділу зон перекриття визначають кордони використання рухомого складу різних моделей.

Імовірність попадання випадкової величини в кожний із визначених інтервалів:

, (2.28)

де: Ф() - функція нормального закону розподілу, що визначається за

таблицями наведеними в додатку 2;

 та  - нижній та верхній кордони інтервалу.

З урахуванням прийнятих у роботі припущень з (2.28) одержимо:

, (2.29)

. (2.30)