Передмова до першого видання

Пропонована праця становить посібник з норма­тивного курсу теорії держави і права, що викла­дається нині в усіх юридичних закладах України і становить методологічний фундамент фахової під­готовки юристів. Від попередніх вітчизняних під­ручників і посібників з цієї дисципліни він прин­ципово відрізняється насамперед тим, що весь на­вчальний матеріал вперше викладено з позицій ос­новних прав людини і правової держави.

Посібник виходить з головного завдання кур­су — фундаментальної, методологічної дисциплі­ни у системі спеціальної юридичної освіти в су­часних умовах: сприяти підготовці в Україні юри­стів високої кваліфікації, здатних брати активну участь у забезпеченні, охороні й захисті прав лю­дини і громадянина, у розбудові Української демо­кратичної соціальної правової держави в процесі становлення в ній ринкової економіки і громадян­ського суспільства.

Це завдання може бути виконано значною мі­рою шляхом засвоєння студентами-юристами най­більш загальних і провідних закономірностей ви­никнення, структури, функціонування й розвитку права і держави — закономірностей, що, як відо­мо, якраз і складають предмет зазначеної науки. Урахування цих закономірностей і використання кращих гуманістичних і демократичних держав­но-правових здобутків людської цивілізації — не­одмінна передумова побудови в Україні саме такої держави, яка могла б посісти гідне місце в євро­пейській, а зрештою — й у світовій співдружності держав, і формування саме такої національної правової системи, яка б знаходилась на рівні широковизнаних міжнародних стандартів щодо прав людини і прав нації (народу).

Зазначеною вихідною настановою зумовлені та­кі особливості посібника:

Оновленість концептуальних підходів. Йдеться про використання новітніх наукових ідей щодо ко­лишніх і сучасних державно-правових явищ; про переосмислення й відмову від тих теоретичних по­ложень, концепцій, які протягом десятиріч були поширені у вітчизняній юриспруденції, проте спростовані світовою та колишньою радянською державно-правовою практикою; про спробу дати нову інтерпретацію деяких складних, неоднознач­них процесів у цій сфері.

Домінування проблем прав людини. Саме вони набули значення концептуального центру, ядра всього курсу, зумовили істотні зміни в його струк­турі, введення низки нових та перегляд деяких традиційних ідей і понять. Зокрема, вперше у під­ручниках з цієї дисципліни, виданих в Україні, висвітлюються поняття загальносоціального права, прав людини, прав нації (народу), прав людства; концепція й ознаки правової держави; соціальна сутність та функції сучасних демократичних дер­жав правової орієнтації, що існують у суспільствах із ринковою соціально орієнтованою економікою.

Нетрадиційна структура курсу. Вона зумовле­на, передусім, попередньою обставиною й відобра­жається не тільки у змісті, але й послідовності ви­кладення тем. На відміну від існуючих вітчизня­них підручників з теорії держави і права, у пропо­нованій праці спочатку висвітлюються правові й державно-юридичні ідеали, в яких втілено найкра­щі надбання правового розвитку людства (части­на І), а вже далі охарактеризовуються основні «па­раметри» насамперед тих держав і правових сис­тем, котрі якраз на такі ідеали зорієнтовані і слу­гують важелями, засобами їх досягнення (частини II і III). (Береться до уваги, що інші, здебільшого попередні типи держав і правових систем докладно розглядаються — на прикладі їх конкретних «представників» — у курсі, що викладається в юридичних вищих навчальних закладах «пара­лельно» із теорією держави та права — в історії держави і права).

Поряд із цими новелами, в яких втілено автор­ське переосмислення вузівського навчального кур­су загальнотеоретичного правознавства, не можна не зауважити також, що у посібнику збережено (хоч і в дещо трансформованому вигляді) певні ме­тодичні засади викладання цього предмета, які бу­ли започатковані у 50-х роках на юридичному фа­культеті Львівського державного університету чле-ном-кореспондентом Академії наук Української РСР професором П. О. Недбайлом, виправдали се­бе у практиці навчання й розвинуті його учнями. Враховано також поради доцента Г. Г. Шмельової.

Осмислювались і маловідомі попереднім та ни­нішнім поколіннями студентів україномовні посіб­ники з відповідного курсу, що видавались як в Ук­раїні¹, так і за її межами². Уважно вивчались і най­новіші наукові та навчальні праці із загальної те­орії права та держави, опубліковані в Росії, де нині відбуваються перехідні процеси, аналогічні тим, що мають місце в Україні.

'Див., напр.: Бабун Р. Загальна наука про право та державу.-К., 1927; Назаренко С. В. Теорія держави і права.- К., 1958; Нед­байло П. О. Основи теорії держави і права.- К., 1959.

²Див., напр.: Дністрянський С. Наука про право і державу. Т. 1.- Прага, 1923: Старосольський В. Політичне право: Курс лекцій.- Подебради, 1933-1934; Бич Л. Загальна наука права (Курс лекцій).- Подебради. 1934: Окіншевич Л. Вступ до науки про право і державу. Мюнхен, 1987.

ЧАСТИНА ПЕРША

ПРАВА ЛЮДИНИ

І ПРАВОВА ДЕРЖАВА

(ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ

ОСНОВИ)

Тема 1

Основні права людини

як загальносоціальне явище

У сучасному світі немає суспільства, в якому б не використовувалося, не культивувалося поняття права. Тому правильне розуміння явищ, які ним відображаються, безпосередньо набуває світогляд­ного значення. Світогляд людини не може бути по­вним, досконалим, якщо у ньому відсутні знання щодо сутності права. Проте «участь» у його форму­ванні — не єдиний прояв реального значення по­ложень, викладених у даному розділі.

Немає, ясна річ, людини, котра у своєму буденно­му житті не вживала б таких слів, як «право», «пра­ва», «свобода», «обов'язок» та ін. Адже саме до цих термінів (точніше, до понять, що ними позначаються) вдаються тоді, коли виникає потреба довести обґрун­тованість своїх вимог, очікувань, намагання виправ­дати свої вчинки і дії. А переконливість, ефектив­ність застосування у таких випадках зазначених понять і термінів відчутно посилюється, якщо їх розуміння ґрунтується на наукових висновках та аргументах.