Товариство "Орли" -- Католицька Акція Української Молоді (каум) (1933 - 1939)

У травні 1933 року в Галичині відбулася акція з нагоди 1900-річчя подій, пов'язаних ЗІ Стратою Христа, - "Українська молодь - Христові", започаткувавши створення в містах і селах гуртків"Католицька Акція Української Молоді"(КАУМ). Як релігійна виховна організація ("Католицький Пласт") КАУМ ставила за мету виховати В української молоді відповідальність, високу моральність, почуття національної гордості. Гасло організації - "Усе для Христа й України!". При парафіях організовували гуртки, на заняттях яких вивчали історію релігії, вчення Христа, національну історію, літературу, мову. По селах створювали читальні "Скала", кожен член зобов'язаний був навчити читати і писати 2-3 односельчан. КАУМ видавала часописи "Українське Юнацтво", "Готовсь".

20 березня 1937 року організація зареєстрована у Львівському воєводському управлінні як Товариство "Орли - КАУМ", а 24 квітня на Установчих зборах було обрано Головну раду на чолі з Андрієм Мельником (1890-1964) (згодом став керівником ОУН).

Структура. Первинні осередки, або "кружки" (не менше 11 осіб), підпорядковувались Головній раді.

Учасників товариства поділяли на вікові групи:

- орленята (до 14 років), які належали до "Гурту Орленят" при кружку;

- орлики (14-18 років), що вступали з письмової згоди батьків, не мали права голосу;

- орли (18-21 року), дійсні члени;

- старші орли, інструктори, керівники;

- орляки (старі орли), почесні члени товариства.

Кожен кружок мав свого патрона (святого чи історичного діяча), загальним покровителем був святий архангел Михаїл. Підтримував КАУМ і митрополит Андрей Шептицький. З 14 серпня 1938 року до 14 серпня 1939 року тривала масштабна виховна акція товариства - "Свято Християнської України", приурочена 950-річчю хрещення Русі.

На початку 1939 р. КАУМ налічувала 4979 членів, а із 189 гуртків 25 були жіночими. Була ліквідована з приходом радянської влади.

Союз Української поступової молоді імені м. Драгоманова "Каменярі" (1930-1939)

Товариство було створене у грудні 1930 року радикалами-соціалістами на зміну колишній радикальній "Січі". Його мета - сприяння культурно-освітньому, громадсько-суспільному і фізичному розвитку та вихованню української молоді. Членом товариства могла бути кожна особа української народності "без різниці пола і релігії", яка досягла 18-річного віку. Активно залучалися бідняцькі верстви населення. Фактично це було політичне молодіжне товариство соціалістів-радикалів. Місцеві союзи "Каменярів" створювали самоосвітні (за сприяння народного університету "Самоосвіта" у Львові), спортивні, театральні гуртки, хори. Організація мала друковані видання "Каменярі" і "Молоді Каменярі", "Робітничі Вісті", видала кілька інструктивних книжок для праці на місцях.

Місцеві союзи (по 10 осіб) "Каменярів" об'єднувались у повітовий союз (більше 15 осіб), що підпорядковувався Верховній Раді.

Наприкінці 1936 р. у Галичині діяв 291 осередок організації (13 000 членів).

Зі встановленням на західноукраїнських землях радянської влади "Каменярі" припинили свою діяльність.

Карпатський лещатарський клуб (1924-1939)

Перші лещатарські (лижні) секції виникли в 1909 р. у товаристві "Сокіл". їх поширення дещо загальмувала Перша світова війна. 11 жовтня 1924 року в домівці "Сокола-Батька" відбулись загальні збори прихильників зимових видів спорту (ЗО делегатів), які й проголосили створення Карпатського лещатарського клубу (КЛК) на чолі з Левом Шепаровичем (1887-1941). Спочатку культивували всі види спорту, а згодом - лише лижні (біг, стрибки, спуск). У1927 р. було організовано перші масові змагання, а на Запорізьких ігрищах 1935 р. члени КЛК здобули призові місця в усіх видах змагань. Клуб мав філії у Ворохті, Станіславі, Коломиї, Космачі, Нижньому Березові, Славську. За власні кошти і на пожертви в 1934 р. КЛК побудував лижну базу у Славську, яка функціонує донині.

На початку 1939 р. діяло 20 філій КЛК (1500 членів).