Розділ 3. Рух персоналу

1. Порядок прийняття на роботу

Прийняття працівника на роботу оформляється виданням наказу або розпорядження, в якому зазначають:

— ключове слово: ПРИЙНЯТИ: (для рядових працівників), ПРИЗНАЧИТИ: (на керівну виборчу посаду), ЗАРАХУВАТИ: (на навчання);

— прізвище, ім’я, по батькові працівника у родовому відмінку (СКРИПЧЕНКО Любов Петрівну, КРИВОБОКА Володимира Івановича);

— посаду (спеціальність, кваліфікацію, категорію, розряд), до складу якої входить назва структурного;

— дату початку роботи (оформляється з прийменником «з», наприклад: з 03.09.2012);

— вид роботи (постійна, за сумісництвом);

— умови оплати праці обумовлюють, зазначаючи тарифну ставку чи оклад на час видання наказу (з посадовим окладом 1250 (одна тисяча двісті п’ятдесят) грн на місяць), посиланням на штатний розпис або контракт (з посадовим окладом згідно зі штатним розписом, з оплатою відповідно до укладеного контракту) [5, c. 74].

Підставою для прийняття на роботу є заява (Дод. А).

У наказі або розпорядженні про прийняття працівника на роботу (Дод. Б), можуть зазначатися додаткові умови, а саме:

— строк випробування з метою перевірки відповідності працівника дорученій роботі;

— строк укладення трудового договору (на опалювальний сезон… на період відпустки для догляду за дитиною… тощо);

— тривалість робочого часу, якщо трудовий договір укладено на неповний робочий день або тиждень;

— відсоток ставки посадового окладу (0,5 ставки посадового окладу);

— матеріальна відповідальність (з повною (колективною) матеріальною відповідальністю);

— оплата витрат у зв’язку з переїздом працівника на роботу в іншу місцевість;

— звільнення працівника від направлення у відрядження при роз’їзному характері роботи тощо.

Трудовий договір - це угода між роботодавцем (юридична або фізична особа) і працівником, за якою кожна зі сторін бере на себе конкретні зобов'язання: працівник - виконувати певну роботу, підкорятися правилам внутрішнього трудового розпорядку, а роботодавець - створити належні умови для роботи та виплачувати зарплату (ст. 21 КЗпПУ).

Порядок прийняття на роботу на підприємство, в установу або організацію регламентується правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Особливості роботи членів кооперативів (у тому числі колективних господарств), орендних підприємств, працівників спільних підприємств можуть визначатися їхніми статутами.

При прийнятті на роботу забороняється вимагати від громадян відомості про їхню партійну і національну належність, походження, прописку і документи, надання яких не передбачено законодавством (ст. 25 КЗпП України). До загального переліку необхідних при укладанні трудового договору документів, що вимагаються від осіб, котрі влаштовуються на роботу, входять трудова книжка, паспорт або інший документ, який посвідчує особистість. Для робіт, до виконання яких згідно із законодавством можна допускати тільки осіб з фаховою освітою (учителі, лікарі, інженери, водії та ін.), передбачено, що власник або уповноважений ним орган мають право вимагати від осіб, котрі влаштовуються на роботу, пред'явлення диплома про наявність вищої, середньої спеціальної освіти або іншого документа, що дає право на виконання спеціальної роботи [1, c. 16].

Особи, які вперше влаштовуються на роботу і не мають трудової книжки, зобов'язані пред'явити паспорт, диплом або інший документ про освіту або фахову підготовку.