Розділ 1. Загальна характеристика руху персоналу

Організація руху кадрів має в розстановці персоналу принципове значення, так як забезпечує заміну вакантних місць і дотримання планової кар’єри працівників.

Рух кадрів складається із таких процедур:

Підвищення на посаді чи кваліфікації, коли службовець переходить на більш високу посаду, а робітник отримує новий розряд.

Переміщення, коли працівник переводиться на інше рівноцінне місце роботи (цех, відділ, служба) в міру виробничої необхідності чи зміни харакеру праці.

Пониження, коли в зв’язку зі зміною його потенціалу робітник переводиться на більш низьку посаду чи за результатами атестації на більш низький розряд для робітника.

Звільнення з підприємства, коли працівник повністю змінює місце роботи в зв’язку з незадовільними умовами праці або невідповідністю займаній посаді.

Вихідними даними для організації руху кадрів є:

– моделі службової кар’єри ;

– рішення атестаційної комісії;

– філософія підприємства;

– штатний розпис підприємства;

– посадові інструкції;

– особові інструкції;

– особові справи співробітників;

– накази керівника з кадрових питань;

– контракти співробітників;

– положення про оплату праці.

Рух кадрів здійснюється згідно з кадровою політикою [1, c. 12].

До організації тексту наказів з особового складу ставляться підвищені вимоги, оскільки правильне й чітке його формулювання гарантує трудові права працівників. Передусім застосовувані в тексті формулювання мають відповідати «Кодексу законів про працю України» ( далі КЗпП України) та іншим нормативним актам. У наказах не повинно бути помилок та виправлень.

У текстах наказів з персоналу констатуючої частини може не бути. Розпорядча частина розпочинається ключовими словами «ПРИЗНАЧИТИ:», «ПРИЙНЯТИ:», «ПЕРЕВЕСТИ:», «ЗАРАХУВАТИ:», «НАДАТИ:», «ОГОЛОСИТИ ПОДЯКУ:», «ЗВІЛЬНИТИ:», «ОГОЛОСИТИ ДОГАНУ:».

Вимоги до оформлювання документів.

Державний стандарт країни (далі ДСТУ) 4163-2003, затвердженою наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 року № 55, оформляють великими літерами від межі лівого берега. Після них ставлять двокрапку.

У наказах цього різновиду не може бути ключового слова «НАКАЗУЮ».

Пункти розпорядчої частини мають таку орієнтовну структуру:

— прізвище (друкують у наступному рядку з абзацу, рекомендовано великими літерами), ім’я та по батькові (з початкових великих літер повністю, а не ініціали), яких стосується фіксована управлінська дія;

— посада працівника (якщо це не наказ про прийняття на роботу) із зазначенням структурного підрозділу;

— зміст дії;

— дата дії стосовно особи, про яку йдеться, тощо [3, c. 13 ].

У наказах з особового складу наприкінці тексту чи пункту має зазначатися підстава його складання. Зазвичай підставами можуть бути: заява працівника з візами або без них (якщо їх нема в заяві, візи проставляють у наказі), контракт з працівником тощо. Підставу наказів з особового складу оформляють за зразком реквізиту «Відмітка про наявність додатків» (реквізит 22 Інструкції № 1153).