3.3 Визначення кількості смуг руху та розподіл транспортного навантаження

Проїзні частини вулиць розбиваються на смуги відповідної ширини.

Рекомендована достатня ширина смуги руху для наступних видів транспортних засобів:

легковий автомобіль – 3,25 м;

вантажний автомобіль – 3,5 м;

автобус – 3,5 м;

тролейбус – 3,75 м.

Зведені інтенсивності руху на під’їздах до перехресть розподіляються по всіх смугах таким чином, аби інтенсивність руху по кожній смузі була однаковою. За результатами цього розподілу складається попередня схема розподілу інтенсивності руху за смугами, остаточний варіант якої складається з урахуванням запропонованих змін у схемі організації дорожнього руху.

З метою оцінки використання пропускної спроможності перехресть визначаються коефіцієнти завантаження рухом кожної зі смуг на кожному під’їзді.

Коефіцієнти завантаження перехресть розраховуються за формулою:

(3.1)

де - сумарна приведена інтенсивність транспортного потоку за смугою руху, од/год;

- сумарна пропускна спроможність смуги руху, од/год.

Пропускна спроможність розраховується за формулою:

(3.2)

де - пропускна спроможність однієї смуги руху;

n – кількість смуг руху на підході;

 - коефіцієнт розподілу транспортних засобів по ширині проїжджої частини.

Значення коефіцієнту розподілу (за М.С. Фішельсоном):

1 смуга - 1,00

2 смуги - 0,90

3 смуги - 0,82

4 смуги - 0,74

Значення пропускної спроможності однієї смуги руху на перехресті, що не регулюється, наведені у таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 - Пропускна спроможність смуги

Рух	Пропускна спроможність смуги, од/год
	головної вулиці або напрямку з пріоритетом	другорядної вулиці
Односторонній	500	200
Двосторонній	380	160

Припустимим рівнем завантаження перехрестя слід вважати k_z  1.

Результати відповідних розрахунків заносяться до таблиці наступної форми.

Таблиця 3.2 – Форма для результатів розрахунку

№ перехрестя	Під’їзд	№ смуги

Необхідно визначити напрями головної дороги на кожному з перехресть. Напрям головної дороги визначається для кожного перехрестя незалежно від напряму головної дороги на інших перехрестях таким чином, щоб максимальне значення коефіцієнту завантаження рухом серед усіх смуг перехрестя було якомога меншим. При цьому слід зважати на те, що при зміні напряму головної дороги пропускна спроможність смуг руху на підходах до перехрестя змінюється.

3.4 Визначення конфліктних точок та розрахунок ступеню складності перехресть

Визначення конфліктних точок транспортних потоків проводиться з урахуванням кількості смуг руху, що призначені для відповідних напрямків, а також інтенсивності конфліктуючих потоків. Приклад визначення конфліктних точок на перехресті наведений на рисунку 3.2.

Рисунок 3.2 – Приклад визначення конфліктних точок на перехресті

Для порівняльної оцінки складності перехрестя розраховується показник складності за п’ятибальною системою:

, (3.4)

де П_в, П_з, П_п – кількість точок відхілення, злиття та перетину відповідно.

Для оцінки потенційної небезпеки перехресть з урахуванням конфліктних потоків, необхідно визначити індекси інтенсивностей для кожної конфліктної точки:

, (3.5)

де N, N - приведені інтенсивності конфліктуючих потоків.

Показник складності перехрестя з урахуванням індексу інтенсивності:

(3.6)

Отриманий показник m дозволяє виконувати порівняльную оцінку перехресть за ступенем небезпеки.

Визначення конфліктних точок та розрахунки складності і небезпеки перехрестя виконуються для кожного перехрестя, які зазначені на заданій вулично-дорожній мережі. Результати визначення конфліктних точок та розрахунків виконуються у вигляді відповідних креслень у графічній частині курсового проекту та у вигляді форми, наведеної в таблиці 3.3.

Таблиця 3.3 – Визначення складності перехресть

Перехрестя	Пв	Пз	Пп	m	Ступінь складності	m
1	3	3	5	37	Простий	130
2
…
6