
- •Особистість вчитйля і педагогічна діяльність
- •1.1. Роль та функції педагога в суспільстві.
- •В структурі педагогічної діяльності виділяють три компоненти:
- •Особливостями педагогічної діяльності на сучасному етапі є те, що:
- •1.4. Система самовиховання вчителя.
- •Для систематизації уявлень про систему самовиховання скористаємося схемою:
1.4. Система самовиховання вчителя.
Таким чином, вчитель повинен володіти певною системою професійних якостей, щоб ефективно виконувати свої функції. Ці якості необхідно формувати і розвивати у вузі, в системі підвищення кваліфікації, а також самостійно, оскільки самовиховання є важливим фактором становлення особистості вчителя.
Самовиховання - це формування людиною своєї особистості відповідно до свідомо поставленої мети.
Самовиховання вчителя - свідома діяльність педагога, спрямована на вироблення, вдосконалення чи зміну своїх якостей у відповідності до соціальних, індивідуальних чи професійних цінностей та вимог.
Самовиховання вчителя починається з усвідомлення різниці між уявленням про себе як майбутнього професіонала і реальними можливостями. Мотивом-збудником роботи над собою є розуміння невідповідності між "Я-реальним" та "Я-ідеальним". Це можливо в тому разі, якщо в майбутнього вчителя наявний професійний ідеал і здатність до самопізнання.
Самопізнання - процес цілеспрямованого отримання інформації про розвиток якостей власної особистості; здійснюється через самоаналіз, самооцінку, самопрогнозування, самоспостереження. Самоаналіз - аналіз свого внутрішнього світу, своєї діяльності (зіставлення того, що планувалось, з тим, що зроблено, і з тим, що могло бути зроблено).
На підставі самоаналізу формується самооцінка, що містить знання про себе, власну оцінку своїх здібностей, моральних якостей і вчинків. Важлива вимога до самооцінки - її адекватність реальному рівневі розвитку. Крім здійснення аналізу й оцінки, слід уявляти себе в певних ситуаціях діяльності, розробляти можливі варіанти поведінки, передбачати можливий ефект діяльності, тобто здійснювати самопрогнозування.
Самопрогнозування як вироблення установки на самозміну накреслює картину зміни поведінки і ставлення. Все це в комплексі стає поштовхом до послідовної роботи над собою: пошуку шляхів та засобів самовиховання.
Розробляючи програму самовиховання, крім етапів слід визначити методи. Найважливішими з них є: самопереконування; самозобов'язання; самокритика; самопримушування (самонаказ); самоосуд; уявне перевтілення в іншу людину.
Розглянемо зміст цих методів самовиховання.
Зміст методу самопереконування полягає в тому, щоб переконати себе в необхідності позбавитись певних недоліків. При цьому не слід обмежуватись тільки мисленнєвим самопереконуванням.
Зміст методу самонавіювання полягає в тому, що людина сама прагне впливати на власну психіку і почуття, як правило, вголос переконує себе, як буде поводитись і яких дій не буде робити. Вплив самонавіювання зумовлюється тим, що, закріпившись у свідомості і почуттях людини, воно визначає його поведінку.
Метод самозобов'язання є близьким до методу самопереконування. Його зміст полягає в тому, щоб взяти на себе зобов'язання діяти відповідно до складеної програми самовиховання. Самозобов'язання спонукає до досягнення запланованої мети і сприяє формуванню відповідної звички.
Метод самокритики. Зміст його визначається тим, що вчитель, який виявив у себе той чи інший недолік і поставив перед собою мету позбавитись його, піддає себе самокритиці для того, щоб мобілізувати власні вольові зусилля для його подолання. Метод слід застосовувати, доки не буде досягнута поставлена мета.
Метод самопримушування чи самонаказу є досить дієвим. Він застосовується в тих випадках, коли вчитель визначив ті чи інші правила поведінки, але не виявляє достатньої сили волі в дотриманні даного правила. Цей метод слід застосовувати, коли особистість відчуває у себе брак вольових зусиль.
Метод самоосуду застосовується тоді, коли в процесі самовиховання людина відступає від запланованих нею правил поведінки. Виявивши такі відхилення, необхідно використати певні санкції до самого себе і застосувати те чи інше покарання.
Метод емпатії, або уявного перевтілення в іншу людину є досить ефективним, коли йдеться про самовиховання чуйності, доброзичливості, прагнення до взаємодопомоги. Він полягає в тому, що в процесі самовиховання людина розвиває у себе позитивні якості і долає негативні, ставлячи себе на місце іншої людини, співпереживаючи її почуттям, і таким чином стимулює себе до самовдосконалення.
5