Л' ^ ї/ її/- * №.

^: ) ' ТЕМА 1

Особистість вчитйля і педагогічна діяльність

1. Роль та функції педагога в суспільстві.

2. Педагогічна діяльність як особливий вид суспільно-корисної діяльності

3. Вимоги до особистості вчителя та класифікації якостей його особистості.

4. Система самовиховання вчителя.

5. Педагогічна розповідь як модель педагогічної діяльності (самостійно). ЛІТЕРАТУРА:

   1. Педагогічна майстерність: Підручник / За ред. І.А.Зязюна. - К.: Вища шк., 1997. - С. 8-26, 138- 161

   2. Педагогічна майстерність: Підручник / За ред. І.А.Зязюна. - К.: Вища шк., 2004. - С. 10-26

   3. Немов Р.С. Психология: В 3 кн. Кн. 2. Психология образования. - М.: ВЛАДОС, 1998. - С. 527- 531.

   4. Галузяк В.М., Сметанський М.І., Шахов В.І. Педагогіка. - Вінниця, 2001. - С. 39-46

   5. Панасенко Е. Модель ідеалу вчителя // Рідна школа. - 1998. - № 2

   6. Семиченко В.А. Психологія пед. діяльності: Навч. Посіб. - К.: Вища шк.., 2004

   7. Кваліфікаційні характеристики педагогічних працівників // Освіта. - 1994. - 26 січня

   8. Бордовская Н.В., Реан А.А. Педагогика. Учебник для вузов. - СПб.: Питер, 2000. - С.141-151

   9. Харламов И.Ф. Педагогика: Учеб. пособие. - М.: Гардарики, 1999. - С.434-447, 473-486

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ: педагог, функції вчителя, педагогічна діяльність (види, функції, структура (об'єкт, суб'єкт, мета процес і результат), професійна педагогічна діяльність, педагогічні цілі, вимоги до особистості вчителя, самовиховання вчителя, педагогічна розповідь.

1.1. Роль та функції педагога в суспільстві.

Виникнення педагогічної професії має ряд об'єктивних причин. Суспільство не могло б існувати і розвиватись, якби молоде покоління, яке приходить на зміну старому, змушене було б починати все спочатку, без творчого засвоєння і використання досвіду, який воно отримало в спадок. Тому ще на ранніх етапах розвитку людства у зв'язку з потребою передати набутий досвід виникла педагогічна професія (коли певним представникам племені, общини доручалося передавати знання, навчати володіння знаряддями праці молодше покоління). З часом учителями ставали жерці, а в Давній Греції з'явилися особи, які займалися навчанням дітей і підлітків спеціально, - вільнонаймані вчителі. Масового характеру професія вчителя набуває у зв'язку з розвитком шкільної справи, коли для виробництва у торгівлі знадобилися грамотні (письменні) робітники. Необхідність підготовки нових поколінь до трудової діяльності зумовила виокремлення навчання і виховання у самостійну галузь.

Педагог - це фахівець, який має спеціальну підготовку і професійно займається навчально-виховною роботою в різних освітньо-виховних системах (школі чи в дитячому садку, школі-інтернаті чи виправній колонії, працівник позашкільного закладу, керівник народної освіти, викладач вищого навчального закладу).

Суспільство зацікавлене в тому, щоб з величезного історичного досвіду людства відібрати все необхідне для засвоєння молодим поколінням, щоб трансформувати його у свідомості молоді через засоби масової інформації, через школу і вчителя. Не зважаючи на те, що педагог має справу з конкретними людьми,

його завдання є не лише особистісним, але й соціально зумовленим - підготовка підростаючого покоління до активної участі в житті суспільства. Призначення вчителя - бути ланкою у передаванні суспільного досвіду. В процесі навчання педагог передає: пізнавальний досвід; трудовий досвід (допомагаючи опанувати знаряддя праці); моральний досвід (організовуючи взаємини у процесі діяльності людини). І хоча головне завдання вчителя - навчати і наставляти - не змінювалось з плином часу, за змістом самого навчання в виховання можна побачити, як ускладнюються функції педагога.

Функції, які виконує вчитель у процесі професійної діяльності, слід розглядати в кількох проекціях і на різних рівнях. Серед них можна виокремити такі:

І. Термінальні, або функції-цілі. Вони пов'язані зі стратегічними напрямами педагогічної діяльності, відображають її сутнісні цілі та завдання.

1. Навчальна (дидактична) функція. Вчитель прагне, щоб учні оволоділи сукупністю знань, необхідних для життя в сучасному суспільстві, сприяє їх поглибленню, розширенню, вдосконаленню та закріпленню. Вважалося, що вчитель як носій знань передає їх учням і, чим більше володіє ними сам учитель, тим краще засвоять науку діти. З часом, коли обсяг знань зріс до неможливості осягнути їх однією людиною, дидактична функція вчителя почала формулюватися так: не передавати знання, а вчити, як здобувати їх. Діяльність учителя не стільки в тому, що він несе інформацію дітям, скільки в умінні бути організатором її засвоєння, поводирем у лабіринті знань. "Школа повинна бути не коморою знань, а середовищем думки", - заповідав В.О.Сухомлинський. "Не передавайте людині знань, але прагніть, щоб вона отримала можливість сама здобувати їх, - говорив В.Ф.Одоєвський, - людина, яка вміє вчитися, навчиться всього за короткий термін".

2. Виховна функція. Виховна функція полягає в організації діяльності з переведення загальнолюдських цінностей у свідомість і досвід поведінки учнів крізь вияв власного ставлення вчителя, організацію життєдіяльності дітей. Вчитель не тільки ознайомлює учнів з теоретичними надбаннями людства, а й прагне сформувати в них якості, які забезпечать нормативну поведінку серед інших людей і необхідні дитині для успішної адаптації до певного соціокультурного середовища. її реалізація передбачає формування переконань, системи ставлень, готовності до встановлення нормативних стосунків з оточенням. Зрештою, метою виховання є самовиховання учня, тобто, спонукання його до керування своїм розвитком.

3. Розвивальна функція. Зміст її у створенні сприятливих умов для розвитку творчого потенціалу дитини, для її саморозкриття, самоутвердження. Саме від учителя значною мірою залежать напрями і темпи розвитку школярів.

Інколи можна чути думки, що виокремлення розвитку в окрему самостійну функцію є перебільшенням, адже ідея розвитку вже представлена в навчальній і виховній функціях. На виділенні цієї функції як окремої складової наполягають психологи, оскільки в системі психологічних явищ саме розвиток є інтегральною складовою, яка охоплює привласнення (інтеріоризацію) знань та нормативної поведінки. Тому слід розглядати ці функції не як абсолютно відокремлені одна від одної сфери діяльності, а як певні „поля активності учителя", які мають спільні смисли, значення та види діяльності.

4. Соціалізуючи функція. За змістом близька до виховної, однак на відміну від неї головну увагу приділяє не оволодінню дитиною морально-етичними, естетичними та іншими цінностями суспільства, а готує школяра до встановлення взаємних стосунків з реальним соціальним середовищем, яке може бути не завжди

і- ідеально організованим. Ця функція також не завжди виокремлюється в педагогічній літературі як самостійна, хоча ті завдання, які реалізує в її межах педагог, не розв'язуються попередніми функціями. Адже дитина в навчальному закладі фактично потрапляє в модель соціальних стосунків, готується до життя в суспільстві, оволодіває формами відносин між людьми, що відрізняються за віком, соціальним та професійним статусом та ін.

4. Життєзабезпечення. Ця функція означає створення реальних умов для задоволення базових потреб учасників педагогічного процесу. Це стосується більшою мірою учнів, але не слід забувати про стан і самопочуття педагогів, значна частина життя яких проходить саме в межах навчального закладу.

5. Громадсько-педагогічна функція. Вчитель здійснює її через відвідування сім'ї учня, під час проведення батьківських зборів, шляхом залучення батьків до участі в лекторіях педагогічних університетів.

II. Інструментальні, або функції-засоби. Вони охоплюють групу функціональних завдань, завдяки яким цілі педагогічної діяльності перетворюються на безпосередній процес взаємодії в реальних умовах і з конкретними учнями. Кожна з функцій-інструменталій не є прив'язаною до якоїсь однієї стратегічної функції, вона обслуговує, подекуди істотно видозмінюючись, всю їх сукупність. В цілому до них можна віднести такі функції:

Отже, професія вчителя має особливе значення для розвитку суспільства. В процесі педагогічної діяльності вчитель виконує наступні функції: навчальну, виховну, розвивальну, громадсько-педагогічну. Кожна з цих функцій є важливою і відображає різні сфери діяльності вчителя.

1.2. Педагогічна діяльність. Педагогічні цілі.

Педагогічна діяльність - особливий вид суспільно-корисної діяльності дорослих людей, свідомо спрямованої на підготовку підростаючого покоління до самостійної діяльності згідно з економічними, політичними, моральними та естетичними цілями.

Для формування і вдосконалення професійних якостей і відпрацювання педагогічної майстерності вчителю необхідно знати види педагогічної діяльності та детально уявляти її структуру.

5

У вихованні молодого покоління так чи інакше бере участь майже все доросле населення. Тому педагогічна діяльність може бути професійною і непрофесійною.

Непрофесійна педагогічна діяльність - це вид педагогічної діяльності, якою займаються всі люди (батьки, керівники виробництва, установ та ін.) в повсякденному житті, не маючи спеціальної педагогічної освіти і педагогічної кваліфікації. Здійснюючи виховний вплив, вони діють переважно інтуїтивно, не вміючи пояснити чи обгрунтувати свою позицію.

Професійна педагогічна діяльність потребує спеціальної освіти і здійснюється у спеціальних навчально-виховних і освітніх закладах. Фахівець діє свідомо, спираючись на систему принципів, правил, прийомів. Професійний педагог - єдина людина, яка більшу частину свого часу відводить на навчання і виховання дітей. Інші дорослі, в тому числі батьки, зайняті своїми професійними проблемами і домашніми справами і не можуть багато часу приділяти дітям.

Дослідження показують, що в навчально-виховному процесі існують наступні взаємопов'язані види професійної педагогічної діяльності:

• діагностична (пов'язана з вивченням індивідуально-психічних особливостей учнів, виявленням і визначенням рівня їхньої загальної освіти й духовності, навичок і умінь, необхідних для ефективної професійної та повсякденної діяльності);

• орієнтовно-прогностична (полягає у вмінні вчителя визначати напрямки, конкретні цілі, зміст, мету, задачі на кожному етапі виховної роботи, в умінні педагога визначати методику виховної діяльності, прогнозувати її результати на основі знання рівня індивідуальної підготовленості окремих вихованців, злагодженості та згуртованості колективу);

• конструктивно-проектувальна (органічно пов'язана з орієнтаційно- прогностичною діяльністю та є її наслідком. Полягає в конструюванні і проектуванні змісту виховної роботи. Передбачає постійне вдосконалення педагогом методики проведення різних навчально-виховних заходів);

Ч

• організаторська (пов'язана із залученням учнів у заплановану виховну роботу і стимулюванні їх активності. Від умілого планування навчально-виховної роботи і визначення оптимальних шляхів її реалізації, обгрунтованості конкретних заходів залежить перебіг педагогічного процесу та його конкретні результати);

• інформаційно-пояснювальна (вчитель не тільки організатор навчально-виховного процесу, а й джерело наукової, світоглядної, морально-естетичної інформації. Навчання і виховання засновано на інформаційних процесах);

• комунікативно-стимулююча (пов'язана з великим впливом особистості вчителя на учнів, його вміння встановлювати і підтримувати доброзичливі стосунки, власним прикладом стимулювати до активної навчально-пізнавальної, трудової, художньо-естетичної діяльності);

• аналітико-оцінювальна діяльність (вчитель аналізує процес навчання і виховання, вносить необхідні корективи, оцінює власну діяльність та діяльність учнів, порівнює отримані результати із запланованими тощо);

• дослідницько-творча (застосування педагогічної теорії в НВП вимагає від учителя творчого підходу, його діяльність пов'язана з осмисленням і творчим розвитком того нового, що збагачує теорію).

Педагогічна діяльність є своєрідною ме'та-діяльністю, тобто такою, що надбудовується над діяльністю учня. В рамках професійно-педагогічної діяльності вчитель не лише визначає мету навчання і виховання, а й намагається зробити так, щоб ця мета була усвідомлена і сприйнята учнями. Він не лише добирає засоби досягнення мети, а й працює над тим, щоб ці засоби були засвоєні учнями, стали для них "власними". Учитель посідає особливе місце в системі взаємодії з учнями. Він організовує, керує, коригує діяльність учня, який сам є суб'єктом, здатним до керування власною діяльністю.

Професійна діяльність - завжди реалізація певних суспільних функцій. У будь-якій професійній діяльності її об'єкт і мета задаються ззовні, вони зумовлені потребами суспільства. Професійно-педагогічна діяльність містить у собі мету, об'єкт, суб'єкт, результат і сам процес діяльності.

Мета педагогічної діяльності - формування особистості учня як гідного громадянина своєї країни. В основі виокремлення об'єкта діяльності - свідомо сформульована мета, яка становить ідеальний образ бажаного майбутнього наслідку людської діяльності. Мета є результатом відбиття об'єктивного світу. Складність діяльності залежить від того, якою мірою мета віддалена від об'єкта.

Діяльність людини завжди передбачає певне підпорядкування суб'єкта і об'єкта діяльності.

Суб'єкт педагогічної діяльності - це ті люди і їх групи, хто здійснює педагогічну діяльність (учитель - особа, яка організовує і керує педагогічною діяльністю; педагогічний колектив школи, суспільство (соціальне середовище, в якому відбувається педагогічний вплив на людей). Суб'єкт - ініціатор і організатор процесу перетворення.

Об'єкт педагогічної діяльності - люди і їх групи з властивими їм індивідуально- і соціально-психологічними особливостями (учень, учнівський колектив). Об'єкт - це те, на що спрямована діяльність; як правило, виступає у вигляді матеріалу, що підлягає перебудуванню, зміні. Об'єкт пасивний, залежний від активності суб'єкта.

Процес педагогічної діяльності - сукупність дій та операцій, за допомогою яких реалізується діяльність (способи, прийоми впливу вчителя на учня). Діяльність є процесом реалізації певної програми, зумовленої метою.

Результати педагогічної діяльності - рівень сформованості необхідних рис та якостей особистості учня.

Діяльність є головною передумовою формування особистості. Отже, загальна стратегія вчителя - його надзавдання - полягає в тому, щоб залучити учня до активної і самостійної діяльності, сформувати його як суб'єкта навчальної діяльності. Крім надзавдання педагогічна діяльність виконує наступні функції: - управління (організація і здійснення педагогічної діяльності);

виховання (формування у людей стійких поглядів на оточуючу дійсність і життя в суспільстві);

навчання (формування у людей знань, навичок і умінь з врахуванням вимог сучасного життя і дійсності);

розвиток (процес функціонального вдосконалення розумової і фізичної діяльності людей у відповідності до вимог їх діяльності і умов життя); психологічна підготовка (процес формування у людей внутрішньої готовності до подолання труднощів).