Питання для самоперевірки

1. Назвіть види платежів у бюджет, які сплачують бюджетні ус­танови, та поясніть порядок їх визначення.

2. Особливості оплати витрат на відрядження та їх обліку в бюд­жетних установах.

3. Облік підзвітних сум і розрахунків з підзвітними особами в

бюджетних установах.

4. Порядок визначення сум відшкодування за відсутні (знищені, зіпсовані) цінності та їх відображення в обліку.

5. Організація та облік розрахунків у порядку планових пла­тежів.

6. Дайте характеристику зобов'язань та фінансових зобов'язань розпорядників коштів, розкрийте порядок їх обліку.

7. Як проводиться інвентаризація стану розрахунків та спису­ються суми простроченої заборгованості?

РОЗДІЛ V Облік необоротних активів

5.1. Поняття, класифікація та оцінка основних засобів бюджетних установ

Основні засоби бюджетної установи — це матеріальні цінності, які використовуються у діяльності установи протягом періоду, що перевищує один рік, і вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним та моральним зносом. До основних засобів належать бу­динки, споруди, передавальні пристрої, робочі, силові машини та об­ладнання, вимірювальні і регулювальні прилади та пристрої, обчис­лювальна техніка, транспортні засоби, інструмент, виробничий і господарський інвентар, робоча та продуктивна худоба, багаторічні насадження, бібліотечні фонди, музейні цінності (крім музейних екс­понатів), експонати тваринного світу, документація з типового про­ектування та ін. До основних засобів зараховують земельні ділянки, що на правах власності належать даній установі, і капітальні вкла­дення на покращання земель з метою їх сільськогосподарського ви­користання (меліоративні, осушувальні, іригаційні та інші роботи), а також капітальні вкладення у багаторічні насадження, незалежно від ступеня готовності їх до експлуатації.

Крім того, до основних засобів під загальною назвою «Інші нео­боротні матеріальні активи» віднесено також білизну, постільні речі, одяг та взуття (у тому числі спеціальні та спортивні) у закладах охо­рони здоров'я, освіти, соціального забезпечення тощо, а також тим­часові нетитульні споруди, прилади і пристрої, витрати на зведення яких включають до собівартості будівельно-монтажних робіт і які за раніше діючою методикою належали до оборотних активів.

До основних засобів належать також (незалежно від вартості) сільськогосподарські машини та знаряддя, будівельний механізова­ний інструмент, усі види засобів пересування, призначені для пере­міщення людей і вантажів, сценічно-постановочні засоби вартістю за одиницю понад 10 грн (декорації, меблі і реквізити, бутафорія, театральні і національні костюми, головні убори, білизна, взуття, перуки), службові собаки, декоративні та піддослідні тварини, навчальні кінофільми, магнітні диски, касети, усі види спортивного транспорту тощо. Керівництво установи має право самостійно вирі­шувати питання, які із засобів віднести до необоротних та щорічно нараховувати їх знос, а які — до малоцінних та швидкозношуваних предметів і списувати їх лише після закінчення терміну доцільного використання (враховуючи, звичайно, розрахунковий термін їх ко­рисного використання). Але і в тому, і в іншому випадку необхідно забезпечити належний контроль за збереженням та раціональним використанням цих засобів.

Основні засоби бюджетних установ класифікують за такими ознаками:

1) за характером участі у процесі відтворення:

— виробничі, тобто задіяні у сфері матеріального виробництва (засоби підсобного сільського господарства, виробничої май­стерні тощо);

— невиробничі (засоби освіти, культури, охорони здоров'я тощо);

2) за належністю:

— власні;

— орендовані;

3) за призначенням і характером виконуваних функцій:

— земельні ділянки;

• капітальні вкладення на поліпшення земель;

• будівлі;

— споруди;

— передавальні пристрої;

— машини і обладнання;

— транспортні засоби;

— інструменти;

— виробничий інвентар і приладдя;

— господарський інвентар;

— робоча худоба;

— продуктивна худоба;

— багаторічні насадження;

— бібліотечні фонди;

— музейні цінності;

— експонати зоопарків, виставок;

— інші основні засоби.

Необоротні активи відображаються у бухгалтерському обліку та звітності за первинною (історичною) вартістю, тобто за фак­тичними витратами на їх придбання, спорудження або виготовлен­ня. Іншими словами, первинна вартість — це сума грошових коштів і їх еквівалентів та інших форм компенсації, наданих у момент одер­жання активу. Об'єкти (предмети), первинна вартість яких зміню­валась внаслідок проведених переоцінок, індексацій тощо, облікову­ються за відновлювальною (поточною) вартістю. Під останньою розуміють суму грошових коштів і їх еквівалентів та інших компен­сацій, яку необхідно було б надати для придбання (створення) такого ж або аналогічного активу на поточний момент (на дату проведення оцінки або складання звітності). Зміна первинної вартості об'єктів основних засобів можлива також у випадках їх добудови, дооблад­нання, реконструкції та часткової ліквідації відповідних об'єктів.

Облік усіх основних засобів у бюджетних установах, за винят­ком бібліотечних фондів, ведеться у повних гривнях, без копійок. Сума копійок, сплачених за придбані основні засоби, зараховується зразу ж на видатки установи. Витрати на капітальний ремонт на збільшення вартості основних засобів не зараховуються, а списуються на видат­ки установи за рахунок відповідних асигнувань. Суми податку на додану вартість (ПДВ), які сплачуються при отриманні (купівлі) основних засобів, також не враховуються до вартості основних за­собів і відносяться на статтю видатків на придбання цих засобів.

Основні засоби, отримані безоплатно у встановленому законом порядку, відображаються в обліку за балансовою вартістю. При цьо­му щодо основних засобів, які були у використанні, обов'язково заз­начається сума нарахованого зносу. Основні засоби, отримані безоп­латно як гуманітарна допомога, оцінюються за ринковими вільними цінами на аналогічні види. Одночасно визначається і вказується про­цент їх зносу.

Необхідно звернути увагу на те, що вартість витрат на переве­зення придбаних або одержаних безоплатно основних засобів (у тому числі власним транспортом), встановлення, державну реєстрацію, страхові платежі при їх транспортуванні також не зараховують до вартості цих засобів, а списують безпосередньо за рахунок відповід­ної статті кошторису видатків на утримання установи.

Книги, посібники та інші видання, що входять до фонду бібліо­тек, обліковуються за номінальними цінами, включаючи вартість початкових палітурних робіт, незалежно від вартості окремих екзем­плярів книг. Витрати на ремонт і реставрацію книг, у тому числі на повторні палітурні роботи, на збільшення вартості книг не зарахо­вують і списують на видатки за кошторисом установи.

Таким чином, у загальному підсумку можна сказати, що основні . засоби бюджетних установ оцінюються в основному за первісною купівельною вартістю.