- •1.1. Роль і завдання бухгалтерського обліку в управлінні бюджетними установами та особливості його організації
- •1.2. Бюджетна система України та організація обліку виконання бюджету
- •1.3. Історія розвитку бюджетного обліку
- •1.4. Бюджетна класифікація: будова, роль і призначення видатків
- •1.5. Кошториси доходів і видатків бюджетних установ
- •1.6. План рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ
- •1.7. Форми бухгалтерського обліку та облікові регістри в бюджетних установах
- •Зразок книги Журнал-головна
- •1.8. Бухгалтерський баланс бюджетної установи
- •Питання для самоперевірки
- •2.1. Основні принципи і методи фінансування бюджетних установ
- •2.2. Облік фінансування за відомчою структурою
- •2.3. Облік фінансування через органи Державного казначейства
- •2.4. Облік операцій на поточних (бюджетних) рахунках у банках та реєстраційних рахунках в органах Державного казначейства
- •2.5. Облік касових і фактичних видатків
- •2.6. Облік касових операцій
- •2.7. Облік операцій з іноземною валютою
- •2.8. Облік інших грошових коштів
- •Питання для самоперевірки
- •3.1. Організація і завдання обліку праці та заробітної плати в бюджетних установах
- •3.2. Облік чисельності та складу працівників і використання робочого часу
- •3.3. Документальне оформлення і порядок нарахування зарплати, різних доплат і надбавок та виплат з розрахунку середньої зарплати
- •3.4. Відрахування із зарплати. Порядок оформлення та аналітичного обліку розрахунків з працівниками з оплати праці
- •3.5. Синтетичний облік зарплати і пов'язаних з нею розрахунків
- •3.6. Облік розрахунків за стипендіями
- •Питання для самоперевірки
- •4.1. Оподаткування бюджетних установ та облік розрахунків за платежами в бюджет
- •4.2. Облік розрахунків з підзвітними особами
- •4.3. Облік розрахунків з відшкодування завданих збитків
- •4.4. Облік розрахунків у порядку планових платежів
- •4.5. Облік розрахунків з іншими дебіторами і кредиторами
- •4.6. Облік зобов'язань розпорядників бюджетних коштів
- •4.7. Інвентаризація розрахунків та порядок списання простроченої заборгованості
- •Питання для самоперевірки
- •5.1. Поняття, класифікація та оцінка основних засобів бюджетних установ
- •5.2. Документальне оформлення руху основних засобів та інших необоротних активів
- •5.3. Синтетичний облік надходження та оприбуткування основних засобів
- •5.4. Аналітичний та інвентарний облік основних засобів
- •5.5. Облік зносу основних засобів
- •5.6. Облік ремонту і модернізації основних засобів
- •5.7. Облік вибуття і списання основних засобів
- •5.8. Облік нематеріальних активів
- •5.9. Інвентаризація основних засобів та інших необоротних матеріальних активів
- •Питання для самоперевірки
- •6.1. Поняття, класифікація та оцінка матеріальних цінностей бюджетних установ
- •6.2. Завдання та організація обліку матеріальних цінностей
- •6.3. Документальне оформлення надходження та вибуття матеріалів
- •6.4. Облік матеріалів за місцем надходження та зберігання (складський облік)
- •6.5. Аналітичний облік матеріалів у бухгалтерії
- •6.6. Синтетичний облік виробничих запасів і господарських матеріалів
- •6.7. Особливості обліку медикаментів і перев'язувальних засобів
- •6.8. Облік продуктів харчування у медичних закладах
- •6.9. Облік тварин на вирощуванні і відгодівлі
- •6.10. Облік малоцінних та швидкозношуваних предметів
- •6.11. Інвентаризація матеріальних запасів та відображення в обліку її результатів
- •Питання для самоперевірки
- •7.1. Склад, класифікація і завдання обліку коштів спеціального фонду
- •7.2. Облік спеціальних коштів
- •7.3. Облік сум за дорученнями
- •7.4. Облік інших власних надходжень та інших доходів бюджетних установ
- •7.5. Облік депозитних сум
- •7.6, Облік витрат і доходів виробничих (навчальних) майстерень
- •7.8. Облік науково-дослідних робіт за господарськими договорами та розрахунків із замовниками
- •Питання для самоперевірки
- •8.1. Склад бухгалтерської звітності бюджетних установ та її регламентація
- •8.2. Податкова і соціальна звітність бюджетних установ
- •8.3. Статистична звітність
- •8.4. Закриття рахунків, порядок складання і подання річної бухгалтерської звітності
- •Питання для самоперевірки
- •Література
1.3. Історія розвитку бюджетного обліку
Існують архівні свідчення про те, що в Росії вже у 1645 р. застосовувалися як міські, так і загальні кошториси витрат, але якихось визначених правил їх складання не було. Не існувало й звітності про виконання кошторисів. Прикази збирали гроші, витрачали їх, решта — залишалась у їх розпорядженні на наступні періоди. При дефіциті грошей їх могли позичити в іншого приказу. Оприлюднення, розголошення даних про стан фінансових справ приказу не допускалось.
З 1802 р., після створення Міністерства фінансів (МФ), стали складати розпис доходів і витрат на підставі кошторисів міністерств. Але знову ж таки загальних (єдиних) правил складання таких кошторисів не існувало.
У 1811 р. видано «Наказ Міністерству фінансів», в основу його покладено «План фінансів», відповідно до якого витрати поділялися на необхідні, корисні, надмірні, зайві та некорисні. Згідно з цим наказом міністерства подавали до 15 листопада до МФ кошторис за єдиною формою. МФ складало зведений кошторис, який подавало в Державну Раду, а остання — на затвердження государеві. Фінансові справи держави були таємницею. Недоліки діючих правил довели державні фінанси до хаотичного стану. Тоді МФ відрядило спеціальну комісію для вивчення бюджетної справи у країнах Західної Європи. Результатом такого вивчення стали підготовлені комісією і затверджені МФ «Правила складання, розгляду, затвердження і виконання державного розпису» від 22.05.1862 р. Ці правила передбачали складання кошторисів для всіх управлінь за єдиною методикою з обов'язковим обґрунтуванням необхідності тих або інших статей витрат і сум; розмежування постійних і тимчасових витрат; спеціалізацію витрат за основними напрямками; порівняння кошторисних показників зі звітними показниками минулого року. Пізніше було прийнято доповнення до цих правил, яке передбачало суворе дотримання розподілу доходів і витрат на параграфи і статті, що застосовується і до цього часу.
Бюджетні правила 1906 р. дали право міністерствам перекладати попередній розгляд кошторисів на комісії Державної Думи і Державної Ради. Усі зміни або нові асигнування на виникаючі потреби були можливі лише після прийняття відповідного закону. Якщо розпис не затверджувався, то залишався у силі розпис попереднього року.
У становленні і розвитку бюджетного обліку в радянський період можна виділити такі етапи:
1)1917—1938 рр. — бюджетний облік ведеться за простою системою відповідно до трьох планів рахунків: а) для обліку операцій з виконання кошторису витрат за бюджетом; б) для обліку операцій з позабюджетними коштами; в) для обліку операцій в нестатутних підсобних господарствах. Облік регламентувався «Інструкцією з рахівництва і звітності для урядових адміністративних установ» (1923 р.), «Інструкцією з ведення обліку за простою системпті» (1927 р.), «Інструкцією про бухгалтерський облік за простою системою в установах, що знаходяться на Державному бюджеті СРСР» (1932 р.);
2) 1939—1955 рр. — запроваджується подвійна система обліку. У 1938 р. затверджується «Інструкція про бухгалтерський облік за подвійною системою обліку в установах, що знаходяться на державному і місцевих бюджетах» та «Інструкція про бухгалтерський облік (за простою системою) в установах, що знаходяться на державному і місцевих бюджетах». Перша передбачала роздільний облік виконання кошторису за бюджетом і позабюджетними коштами, операцій щодо капітальних вкладень і підсобних господарств на госпрозрахунку. У цьому ж році затверджений єдиний план рахунків для обліку виконання кошторисів. Підсобні господарства повинні були користуватися планами рахунків відповідних галузей народного господарства. У зв'язку з цим бюджетні установи стали складати і подавати два окремі баланси. Таким чином у країні було створено єдину систему бюджетного обліку;
3) 1955-1987 рр. Вперше в СРСР у 1955 р. затверджується МФ «Положення про бухгалтерську звітність і баланси в установах і організаціях, що знаходяться на Державному бюджеті СРСР», видано нові інструкції з бухобліку за подвійною і простою системами. Для установ, які ведуть облік за подвійною системою, затверджено єдиний план рахунків, вони стали складати один баланс з виконання кошторису витрат. У 1958 р. МФ затверджує «Методичні вказівки з бухгалтерського обліку в централізованих бухгалтеріях бюджетних установ». Пізніше було розроблено облікові регістри для машинної обробки облікової інформації.
Період 1988—1999 рр. охоплює останні радянські і перші пострадянські роки. Розвиток бюджетного обліку в цей час характеризується:
— централізацією і децентралізацією обліку;
— широким використанням сучасних обчислювальних машин (ЕОМ) для обробки облікової та економічної інформації;
— переведенням бюджетних установ на подвійну систему обліку;
— принциповою переробкою нормативних актів з організації бухобліку в бюджетних установах;
— обліком показників комерційної діяльності бюджетних установ і позабюджетних джерел їх фінансування;
— інтеграцією обліку, фінансової та планово-економічної роботи в централізованих бухгалтеріях;
— відновленням установ державного казначейства.
З 2000 р. починається новий період в розвитку бюджетного обліку, який визначається:
— впровадженням нового плану рахунків бухгалтерського обліку в бюджетних установах;
— впровадженням нових облікових регістрів і форм звітності;
— будовою балансу за принципом «нетто» тощо.
Історія розвитку бюджетного обліку тісно пов'язана з історією органів казначейства. Адже виконання бюджету Російської імперії, контроль за надходженням і витрачанням коштів у країні традиційно здійснювалися казначейськими установами. Головне казначейство — у Петербурзі, губернські — у губерніях, повітові — у повітах. Казначейства — виконавчі органи. Вони збирають, зберігають, пересилають державні доходи, здійснюють платежі, продають гербові марки, папери, видають свідоцтва на право торгівлі тощо. З 1862 р. казначейства пересилають готівку до Держбанку, а з 1896 р. досягнуто злиття касової готівки казначейства та обігової готівки Держбанку.
Після 1917 р. на базі установ казначейства були створені прибутково-видаткові каси Народного Комісаріату Фінансів, які з середини 20-х рр. підпорядковувалися Держбанкові.
Історія повторюється. У період становлення ринкової економіки бюджетні кошти були розпорошені у значній кількості комерційних банків, внаслідок чого облік і контроль за їх витрачанням фактично було втрачено. Саме тому й виникла необхідність відтворення органів держказначейства і створення єдиної системи обліку надходження і витрачання бюджетних коштів, що й здійснено у Російській Федерації відповідно до Указу Президента РФ від 8.12.1992 р., а в Україні — починаючи з 1997 р. (відповідно до Постанови КМУ і НБУ від 14.01.1997р. №13).