3.4. Відрахування із зарплати. Порядок оформлення та аналітичного обліку розрахунків з працівниками з оплати праці

Відрахування із заробітної плати працівників бюджетних уста­нов не мають якихось особливостей порівняно з відрахуваннями із зарплати працівників виробничої сфери. Вони здійснюються на за­гальних підставах відповідно до чинного законодавства. Усі відраху­вання поділяють на обов'язкові та добровільні. Останні здійснюють за заявами (згодою) працівників.

До обов'язкових відрахувань належать:

1) податок з доходів фізичних осіб — відраховується щомісячно із загального оподатковуваного доходу як за місцем основної роботи, так і з доходу, отриманого від роботи за сумісництвом. Установа, яка здійснює виплату доходу працівникам (податковий агент), зобов'я­зана у строки, встановлені законом для податкового кварталу, на­правити податковому органу відомості про нарахований доход та суму відрахованого податку. Ставка податку з доходів фізичних осіб становить 15% від об'єкту оподаткування (у 2004 р. — 13%). Податко­ва соціальна пільга надається згідно із законодавством лише за од­ним місцем нарахування доходу. Платник податку має право на по­датковий кредит за наслідками звітного податкового року. Кожен громадянин, що має право на податковий кредит, зобов'язаний вести облік доходів та витрат і після закінчення року подати до податково­го органу за місцем проживання декларацію про суму сукупного до­ходу та понесені витрати, підтверджені відповідними документами;

2) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% (при заробітку до 150 грн. в місяць) і 2% (при зарплаті понад 150 грн. в місяць). Для платників збору, які мають статус державного службовця або працюють на посадах, які дають право на одержання спеціальної пенсії на рівні державних службовців (згідно із Закона­ми України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про нау­кову і науково-технічну діяльність» та ін.) встановлені такі ставки збору до Пенсійного фонду:

— 1% з частки сукупного оподатковуваного доходу, що не пере­вищує 150грн;

— 2% з частки сукупного оподатковуваного доходу від 151 до 250 грн;

— 3% з частки сукупного оподатковуваного доходу від 251 до 350 грн;

— 4% з частки сукупного оподатковуваного доходу від 351 до 500 грн;

— 5% з частки сукупного оподатковуваного доходу понад 501 грн;

3) збір на обов'язкове соціальне страхування у разі тимчасової втрати працездатності у розмірі 0,5%;

4) збір на обов'язкове державне соціальне страхування на ви­падок безробіття у розмірі 0,5% від сукупного оподатковуваного доходу (крім допомоги з тимчасової непрацездатності). Цей збір не відраховується із заробітку пенсіонерів та осіб, що досягли пенсій­ного віку;

5) за виконавчими листами суду, приписами нотаріальних органів, рішеннями адміністративних органів про відрахування штрафів, повідомленнями контролюючих органів про накладені штрафи на посадових осіб, надлишкове виплачені суми авансів тощо. До відрахувань за заявою працівника належать:

1) членські профспілкові внески (1% від суми заробітку);

2) невикористані і не повернуті вчасно підзвітні суми;

3) за товари, продані в кредит;

4) погашення наданих позик;

5) безготівкові перерахування на особові рахунки в банках;

6) безготівкові перерахування внесків за договорами добро­вільного страхування і т. ін.

Суми, відраховані із заробітку за заявами працівників, у біль­шості випадків підлягають перерахуванню відповідним органам, на користь яких проводилося відрахування (магазинові — за товари, банкові — за позику, страховій організації — внески і т.ін.)

Згідно із законодавством загальна сума обов'язкових відраху­вань із заробітної плати працівників не повинна перевищувати 20%, а в окремих випадках — 50% суми зарплати, що належить до виплати працівникові.

Заробітна плата у більшості бюджетних установ виплачується два рази на місяць: 1) аванс за першу половину місяця; 2) фактичний місячний заробіток з вирахуванням суми авансу та відрахувань.

На виплату авансу складають «Платіжну відомість» (т.ф. № П-53), яка містить такі реквізити: табельний номер, прізвище, ім'я та по батькові працівника, сума авансу, розписка про отримання.

За другу половину місяця розрахунок суми заробітку та відра­хувань здійснюють, як правило, у розрахунково-платіжній відомості або в особовому рахунку, які виконують роль регістрів аналітичного обліку. При цьому можуть застосовуватися такі варіанти аналітич­ного обліку розрахунків:

1) у «Розрахунково-платіжній відомості» (т.ф. № П-49), яка скла­дається в одному примірнику на підставі даних «Особового рахун­ка» (т.ф. № П-54). При наявності великої кількості первинних доку­ментів з обліку виробітку робітників з відрядною оплатою праці для підрахунку загальної суми заробітку може застосовуватися «Нако­пичувальна картка обліку виробітку та заробітної плати» (т.ф. № П-55) або «Накопичувальна картка обліку заробітної плати» (т.ф. № П-56), дані з яких переносять до особового рахунка, а звідти — у розрахунково-платіжну відомість;

2) у «Розрахунковій відомості» (т.ф. № П-50) та окремій «Платіжній відомості» (т.ф. № П-53), за якою виплачується заробіт­на плата. Як і в першому варіанті, можливе використання накопичувальних відомостей (т.ф. № П-55 або ГІ-56) і особового рахунка (т.ф. № П-54);

3) у спеціальних документах «Розрахунок заробітної плати» (т.ф. № П-52), які складають на кожного працівника зокрема. Дані з цьо­го розрахунку переносять до особового рахунка і у платіжну відомість на виплату зарплати з каси (т. ф. № П-53);

4) у накопичувальній «Розрахунковій відомості» (т.ф. № П-51) з вкладними аркушами на кожен місяць і окремій «Платіжній відо­мості» (т.ф. № П-53). Особовий рахунок за цим варіантом не вико­ристовують;

5) у накопичувальному «Особовому рахунку — Розрахунковому листку», який складають при автоматизації обліку з використанням ЕОМ. При цьому варіанті особовий рахунок складається з накопичен­ням даних за кожен місяць з початку року і зберігається у бухгалтерії. На його підставі оформляється окрема «Платіжна відомість», а розра­хунковий листок з даними про нарахування зарплати та відрахувань за місяць видається працівникові на руки перед виплатою зарплати;

6) у спеціальних книгах для обліку розрахунків з оплати праці (при невеликій чисельності працюючих) та в окремій платіжній відо­мості. При цьому варіанті книга ведеться за формою розрахунково-платіжної відомості, у якій для кожного працюючого відводять окре­му сторінку на рік.

У розрахункових (розрахунково-платіжних) відомостях та в особових рахунках відображають суми нарахованої зарплати за ви­дами оплат, усі доплати, премії, допомоги, суми всіх відрахувань і визначають суму до видачі на руки за кожним табельним номером і в цілому за структурним підрозділом чи установою. Для кожного виду оплат і відрахувань відводять окрему графу. Підставою для складан­ня розрахунково-платіжної відомості є відповідні документи: накази, табелі обліку відпрацьованого часу, наряди, виконавчі листки, лист­ки непрацездатності тощо. Підписують ці документи працівники, які їх склали і перевірили. У централізованих бухгалтеріях платіжні і розрахунково-платіжні відомості складають окремо за кожною об­слуговуваною установою. Підписують їх працівник обслуговуваної установи, керівник групи обліку розрахунків та відповідальний пра­цівник, що склав відомість. На титульному аркуші відомості за підпи­сом керівника установи, при якій Створено централізовану бухгалте­рію, та головного бухгалтера роблять напис про дозвіл на видачу готівки з каси з вказівкою загальної суми і терміну виплати. Оформ­лена таким чином відомість передається касиру і є підставою для виплати зарплати працюючим.

Аналітичний облік розрахунків з працівниками з оплати праці за субрахунком 661 ведеться в «Особових рахунках» (т.ф. № П-54), з депонентами за субрахунком 671 — у книзі аналітичного обліку депо­нованої зарплати і стипендій, відрахованих сум із зарплати — за кож­ною організацією, якій призначені відраховані суми, у картках або в книзі аналітичного обліку розрахунків.