Урок 32-33 Тема: Робота в мережі Інтернет

!.Організаційна структура Інтернет

2.Сервіси Інтернет

3. Доменна система імен та адресація в Інтернет

4. Способи підключення до Інтернет

5.Провайдери послуг Інтернет

6. Програмне забезпечення для доступу в Інтернет

Історія створення Інтернету.

Кожна людина має потреби у спілкуванні й доступу до джерела інформації. Сьогодні  таким найпотужнішим джерелом є Інтернет. Для багатьох Інтернет - це цікаві мандрівники кольоровими  веб-сторінками або світ ігор. Для декого це засіб зв'язку, що дає змогу пересилати повідомлення, копій ділових документів, обмінюватись думками та враженнями. Також це можливість придбати автомобіль чи замовити авіаквитки або місця в готелі не виходячи з дому. Це засіб пізнання, освоєння та застосування нових технологій у навчанні, техніці, бізнесі та побуті.       Інтернет сьогодні - це глобальна комп'ютерна мережа яка об'єднує тисячі мереж та мільйони комп'ютерів на

 планеті з метою обміну даними та доступу до спільних інформаційних ресурсів.

       А почалось усе п'ятдесят років тому. Ідея з'єднати між собою комп'ютери з метою обміну інформацією та спільного використання їхніх ресурсів у США в минулому столітті під час "холодної війни ".  Радянський Союз 1975 року запустив перший супутник Землі. Це започаткувало технологічні змагання між Сполученими Штатами та СРСР у сфері телекомунікацій. Наступного року в США було створено Агентство перспективних

розробок (ARPA)  та Національну аерокосмічну адміністрацію (NASA) для розробки ефективних технологій зв'язку.       На той час більшість комп'ютерів були зосереджені у військовому комплексі. Кількість і потужність комп'ютерних систем постійно зростала. Виникала необхідність об'єднати територіально віддалені системи в одну мережу з метою

раціонального й узгодженого використання їхніх спільних ресурсів. Зробити це треба було так, щоб у разі воєнних  конфліктів чи природних катастроф вихід з ладу частини мережі не впливав на її функціонування в цілому.        У 1969 році вперше об'єднали комп'ютери, які були у дослідницькому центрі Стенфордського університету та у

Каліфорнійському університеті в Лос-Анджелесі. Це стало початком створення мережі, яка  одержала назву Arpanet.         Мережа швидко розвивалась і поступово вийшла за рамки суто військового проекту.У 1974 році була відкрита перша комерційна версія Arpanet - мережа Telnet.У 1976 році Роберт Меткалф створив локальну

комп'ютерну мережу. У 1977 році число під'єднаних комп'ютерів досягло сотні.

        Кількість користувачів мережі стрімко зростала. Військовим ставало складніше зберігати секретність обміну інформацією. У 1980 році Arpanet розділили на декілька незалежних мереж. Військовим залишили частину мережі, яку називали MILNet, а решту надали цивільним користувачам: студентами, ученим і бізнесменам. Одна з таких мереж - NSFNet - розвивалася найбільш вдало. Власне на її основі було створено Інтернет. Слово "Інтернет" означає об'єднання мереж. Вперше цей термін запропонував Г. Серф

та  Б. Кан 1974 року.

        У 1982 році ARPA створила мережну мову - протокол TCP/IP. у 1984 році кількість мереж вже перевищила  тисячу. Однак це ще не був Інтернет у такому вигляді, як сьогодні. Спочатку комп'ютери могли обмінюватись лише текстовим повідомленням. Згодом, 1991 року  були розроблені технології, які дали змогу передавати графічні зображення, звук, відео тощо, що зумовило масове зацікавлення мережею.

       У 1995 році Федеральна мережна рада (FNC) визначила термін "Інтернет". Інтернет -- це глобальна  інформаційна мережа, яка:

  логічно взаємопов'язана через простір глобальних унікальних адрес, які базуються на Інтернет протоколі      ( IP ) або на подальших його розширення чи модифікаціях;

    здатна підтримувати комунікації з використанням протоколу керування передачею ( TCP ) та Інтернет     протоколу ( IP ) та / або інших IP- сумісних протоколів

забезпечує, використовує або робить доступними для колективного чи особистого користування високошвидкісні служби (сервіси), надбудовані над загальною комунікаційною інфраструктурою.    У 2009 році Інтернетом користувались понад 1 млрд. осіб, з них в Україні понад 11 млн.

       2. Можливості мережі Інтернет та  її перспективи. Глобальні мережі об'єднують абонентів у межах міста країн, планет. Мережі для замовлення авіаквитків, мережі, що об'єднують наукові осередки країн, банківські мережі тощо є глобальні.  

     Глобальну мережу, що об'єднує мережі в деякому регіоні, називають регіональною. Крім регіональних, є міжнародні та міжконтинентальні мережі, що обслуговують, наприклад, авіакомпанії,банки та ін. Можливо, у майбутньому вам пощастить будувати міжпланетні комп'ютерні мережі.    Не менш важливими є локальні мережі, які можна створити в дома, Вони дають змогу мінімізувати паперовий документообіг, забезпечують спільний доступ до даних і ресурсів.      Функціонування великих мереж підтримують спеціальні комп'ютери, які використовують тільки для адміністративних потреб. Вони перевіряють стан комп'ютерів, розширюють або звужують мережу, ведуть облік, надають користувачам інформацію щодо ресурсів мережі.

       Користувач ( абонент ) спілкується з іншими абонентами локальної мережі або з Інтернетом через свій власний комп'ютер за допомогою спеціального телекомунікаційного програмного забезпечення, куди входить програма - браузер для скачування і перегляду інформації, що є на серверах, програма для роботи з електронною поштою, засоби пересилання файлів та інші комунікаційні програми.

        До мережі Інтернет під'єднані мільйони комп'ютерів і з кожною годиною їхня кількість збільшується. Користувачі Інтернету можуть за лічені секунди знайти і прочитати необхідну інформацію, що зберігається на серверах у Нью-Йорку чи Токіо, переслати повідомлення з одного комп'ютера на інший чи на мобільний телефон, пейджер, поспілкуватись з друзями в режимі реального часу, відшукати партнера і зіграти з ним у шахи і навіть заробити гроші, клацаючи на певних рекламах оголошеннях. Можна проводити нарад, відеоконференції, стежити за курсами акцій на валютних біржах, роботи покупка в Інтернеті - магазинах тощо.

       Як пересилається інформація між комп'ютерами в мережі Інтернет? Комп'ютери оснащують спеціальним обладнанням і програмами, об'єднують між собою за допомогою ліній зв'язку. Під час пересилання інформація автоматично поділяється на частини, які називають пакетами. Усі пакети нумеруються. У заголовок пакета автоматично записується його номера, інформація про відправника й одержувача. Пакети пересилаються від одного комп'ютера до іншого, докине дійдуть до адресата. Проміжні комп'ютери, через які проходять пакет, називають маршрутизаторами. Маршрутизатор визначає, які комп'ютери на певний певний повний момент з'єднання наявні і які найліпше

підходять (менше завантажені) для транспортування пакета. Тому пакет не завжди пересилаються єдиним шляхом. Вони можуть пересилатися різним маршрутами. Коли всі пакети дійдуть до місця призначення, спеціальна програма аналізує їхні заголовки, об'єднує пакети й інформація набуває первинного вигляду. Такий спосіб пересилання інформації дуже зручний. По-перше, він прискорює пересилання файлів, оскільки

малі за обсягом частини інформації ( пакети ) надходять швидко. По-друге, якщо лінії виявляться неполадки, то немає потреб заново передавати всю інформацію, автоматично пересилаються лише ті пакети, які не дійшли до адресата.

      Постійно розробляються нові комунікаційні технології, які мають замінити старі чи розширити їхні функції, створюються високопродуктивні та міжнародні галузеві глобальні комп'ютерні мережі.

      Альтернативою мережі Інтернет є мережа Інтернет-2 яка об'єднує понад 200 університетів і компаній, що розташовані на всій території США. Її характерною рисою є велика швидкість пересилання інформації оптичними каналами, що традиційними засобами досягти неможливо. Консорціум Internet2 оголосив про досягнення наприкінці 2006 року нового рекорду швидкості передачі даних у мережах з протоколом IPv6 -

9,08 Гбіт/с. До кінця 2007 року планується збільшити пропускну здатність як мінімум у десять разів. Організатор проекту сподіваються одержати пропускну здатність до 100 Гбіт/с. За такої швидкості для передачі художнього фільму знадобиться лише декілька секунд.       Питання побудови та впровадження мереж розглядатимемо  з позиції користувача, тобто їх повсякденного і перспективного використання  навчанні, в побуті,в бізнесі, в офісі, на виробництві тощо.     

6. Для зв’язку з Internet використовується спеціальна програма – браузер. Спочатку браузери призначалися для перегляду документів з Web-серверів, але конкуренція між виробниками програмного забезпечення призвела до того, що в них зявилася безліч додаткових можливостей. Як наслідок ,у сучасних браузерах поєднуються всі можливі додатки для доступу до Internet. Браузер (оглядач, оглядач мережі або веб-оглядач) - програма, що дозволяє показ і взаємодію з текстом, малюнками і іншою інформацією присутньою на сторінках веб-сайтів у всесвітній мережі Інтернет або локальній мережі. Текст і малюнки на сторінках сайту можуть мати гіперпосилання на інші сторінки цього або іншого сайту.

Якщо доступ до локальної мережі (ЛОМ), спільного ресурсу інтрамережі чи веб-сайту інтрамережі здійснюється за допомогою IP-адреси або повного доменного імені (FQDN), спільний ресурс або веб-сайт може визначатися як зона Інтернету, а не зона локальної інтрамережі. Наприклад, така ситуація може виникнути під час доступу до спільних ресурсів або веб-сайтів за допомогою браузера Microsoft Internet Explorer чи Windows Internet Explorer, Провідника Microsoft Windows, командного рядка або програми для системи Windows, якщо адреса вказується в одному з наведених нижче форматів.

У браузері Microsoft Internet Explorer або Windows Internet Explorer додано FQDN (чи *.домен.com) або IP-адресу (чи діапазон адрес) у полі Не використовувати проксі-сервер для адрес, які починаються з у розділі Винятки діалогового вікна Параметри проксі-сервера.

В IP використовується багаторівнева архітектура, яка чітко описує, за що відповідає кожен протокол. TCP і UDP забезпечують високо рівневі службові функції передачі даних для мережевих програм, і обидва спираються на IP при передачі пакетів даних. IP відповідає за маршрутизацію пакетів до їх пункту призначення.

IP забезпечує доставку даних по каналах (маршрутах) до адресата, тобто відповідає за доставку даних з пункту А в пункт В. Але сам IP є дейтограмним протоколом, а значить, він не гарантує, що послані по ньому дані прийдуть до одержувача повністю і без спотворень (а таке часто відбувається через перешкоди на каналі зв'язку) .