19

Державна пенітенціарна служба України

Чернігівський юридичний коледж

Цикл кримінально-правових дисциплін

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач циклу

кримінально-правових дисциплін, к.ю.н. І.В.Іваньков

„_____”____________2012 р.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

З ДИСЦИПЛІНИ

«Історія пенітенціарної системи України»

Виконав: викладач циклу кримінально-правових дисциплін,

майор внутрішньої служби Лазаренко В.В.

Розглянуто та схвалено на засіданні циклу «27» січня 2012 р. Протокол № 7.

Чернігів – 2012

Методичні вказівки щодо організації самостійної роботи курсантів

З курсу „Історія пенітенціарної системи України » на самостійну роботу згідно тематичного плану, наданого далі, відведено 10 годин. Тому курсанти повинні їх відпрацювати, скориставшись даними методичними матеріалами.

У методичних матеріалах до кожної теми подані навчальні питання для самостійного вивчення, рекомендована література та питання для самоконтролю, а також теми доповідей.

Навчальні питання мають бути курсантами відпрацьовані та законспектовані в зошитах.

Тематичний план курсу « Історія пенітенціарної системи України »:

№	Найменування розділів та тем	Кількість годин по видам занять
		Всього	ЛК	СЗ	ПЗ	СЗ	ІР	Кредити ECTS	Інш
	1 семестр
	КРЕДИТ 1
	МОДУЛЬ 1. Система виконання кримінальних покарань України у дореволюційний період.
1.	Поняття, предмет, завдання та система вивчення курсу ««Історія пенітенціарної системи України»	8	2	2		4
2.	Розвиток і становлення пенітенціарної системи за часів перебування України у складі Російської імперії (до 1917 р.)	6	2	2		1	1
3.	Пенітенціарна система України за часів Тимчасового Уряду та Української Народної республіки	6	2	2		1	1
	МОДУЛЬ 2. Основні етапи відтворення пенітенціарної системи на території України у період 1917 – 1939 рр.
4.	Особливості формування пенітенціарної системи в УСРР у докодифікаційний період (1917 р. – 1925 р.)	8	2	2		1	3
5.	Перша кодифікація виправно-трудового права УСРР. Система органів і установ виконання кримінальних покарань на території України у довоєнний період та особливості її нормативно-правового забезпечення (1925 – 1939 рр.)	8	2	2	-	1	3
	Всього за 1-й кредит	36	10	10		8	8	1
	Тестовий контроль з 1-го кредиту
	КРЕДИТ 2
	МОДУЛЬ 1. Функціонування системи органів та установ виконання покарань України у передвоєнний період, за часів Великої Вітчизняної війни та її відновлення у повоєнний період. Друга кодифікація виправно-трудового права (1939 – 1970 рр.)
6.	Особливості функціонування системи органів та установ виконання покарань України у передвоєнний період, за часів Великої Вітчизняної війни та її відновлення у повоєнний період (1939 – 1970 рр.)	8	2	2		2	2
7.	Зміст та історико-правове значення Виправно-трудового кодексу УРСР 1970 р.	8	2	2		2	2
	МОДУЛЬ 2. Система виконання кримінальних покарань в Україні (кінець ХХ – початок ХХІ ст.)
8.	Організаційні та структурні зміни в системі органів та установ виконання кримінальних покарань на території України (1970 – 2006рр.)	10	2	2		3	3
9.	Основні етапи реформування системи органів та установ виконання кримінальних покарань незалежної України та їх законодавче закріплення.	10	2	2		3	3
	Всього за 2-й кредит	36	8	8		10	10	1
	Тестовий контроль з 4-го кредиту
		72	18	18		18	18	2

Перелік питань, що винесені для самостійного опрацювання, та письмових консультацій з курсу

« Історія пенітенціарної системи України»

Тема № 1. Поняття, предмет, завдання та система вивчення курсу «Історія пенітенціарної системи України».

Питання, що винесені для самостійного опрацювання, та які будуть розглянуті на семінарському занятті.

1. Особливості формування кримінально-виконавчого законодавства Києворуської доби;

2. Система виконання покарань Києворуської доби;

3. Особливості формування кримінально-виконавчого законодавства Литовсько-Руської доби;

4. Система виконання покарань Литовсько-Руської доби;

5. Особливості формування кримінально-виконавчого законодавства та система виконання покарань Запорізької Січі.

Письмова консультація з теми №1

Особливості формування кримінально-виконавчого законодавства Києворуської доби;

Кримінально-виконавче законодавство Києворуської доби почало формуватися ще за часів роздробленості князівств. Про це свідчать перші договори руських з греками 911 та 945 рр., підписані за кня­жіння Олега та Ігоря. В них, так само як і в більшості пізніших пра­вових джерел (на відміну від побутових) — Мирній грамоті новго­родців з німцями 1195 р., договорі князя Мстислава Давидовича з Ригою і Готландом 1229 р., самій Руській правді в усіх її редакціях, — термін «покарання» не зустрічається і це глибоко символічно. ос­кільки, як зазначає професор М. Володимирський-Буданов, «в смысле слова «наказание» (исправление, научение) выражен основной взгляд славян на цель наказания, взгляд, конечно, указывающий на будущее и малоприменимый к эпохе Русской правды». Замість нього в указану добу вживалися інші терміни — «страта» та «помс­та». Останній мав кілька значень, у тому числі «покарання» в широ­кому розумінні.

Система виконання покарань Києворуської доби;

Зазвичай, коли йдеться про постанови відомих нам списків Ру­ської правди, то аналізові піддаються лише два види покарань: кров­на помста та штрафи. Але такий підхід свідчить про занадто спро­щене розуміння системи покарань доби Руської правди. Насправді їх було значно більше:

1) помста;

2) грошові покарання;

3) криміналь­ні покарання.

Останній вид можна поділити ще на кілька підвидів:

• покарання, спрямовані на свободу, — вигнання, заслання, ув'яз­нення;

• покарання, спрямовані на здоров'я, — «болезненные» і «членовредительные»;

• смертна кара.

Покарання, спрямовані на свободу, належать до найдавніших видів покарань. Зокрема, про вигнання і заслання ми маємо відомос­ті, починаючи з XI ст. У 1024 р. князь Ярослав «изымав волхвы, расточи», а князь Мстислав у 1129 р. «поточи князя полоцкие Царьграду в Греки». Про ув'язнення згадується також з найдавніших часів, починаючи з перших договорів руських з греками.

Для доби Руської правди характерні три види ув'язнення:

• «в погреб», «поруб» — земляну тюрму;

• «в железа» — кайдани;

• «в дыбу» — дерев'яну колоду із двох плах, що мала проріз для шиї посередині і зашморги для рук на кінцях.

Два останні іноді використовували як засоби по­передження втеч з-під варти з огляду на примітивний устрій земля­них тюрем і за відсутністю належним чином організованої охорони. Здебільшого в літературі з історії права згадують про кілька найвідоміших випадків як короткострокового ув'язнення, наприклад кня­зя Мстислава Полоцького у м. Києві, так і довгострокового. Зокре­ма, в «Повести временных лет» можна прочитати коротку звістку про звільнення князями Ізяславом, Святославом і Всеволодом свого «стрия» (дядька) князя Судислава, який просидів у «порубі» 24 роки.

Покарання, спрямовані на здоров'я, також застосовувалися з найдавніших часів. Руська правда забороняла бити без княжого ві­дома, але це означало тільки одне: тілесні покарання мала здійсню­вати влада. Про факти застосування тілесних покарань на Україні-Русі свідчить і те, що в окремих списках Руської правди слова «на поток» замінено словами «на бой». Аналогічну постанову містить і Судебник Казиміра 1368 р. (ст. 19): «парубок» за першу «татьбу» отримує тілесну кару («пробити»). Фактичне узаконення цього виду покарань відбулося після смерті князя Ярослава — його сини поста­новили не вбивати злодія, а брати з нього штраф або «кнутом бьеши развязав на санех». Отже, про особисту помсту мова тут йти не мог­ла. В іншому нормативному акті — договорі Новгорода з м. Готлан­дом 1270 р. — можна знайти постанову, де «вор», укравши речі ці­ною більш як півгривні, карається різками та тавруванням. І таких свідчень у пам'ятках Києворуської доби можна знайти чимало.

Те саме можна сказати і про звичай відсікати злочинцям окремі частини тіла, але в указану добу членоушкодження не набули тако­го поширення, як в епоху пізнього середньовіччя.

У системі покарань Києворуської доби мала місце і смертна ка­ра. Згадки про її застосування можна знайти ще у творах арабських письменників, в яких, зокрема, зазначається, що руси страчують крадіїв через повішення. При князі Володимирі була введена смерт­на кара за грабіж, розбій та інші тяжкі злочини. У свідченнях цієї доби згадується вже про втеплення, зв'язавши «руцы й нозе». У піз­ніших джерелах згадується також і про інші способи страти, але всі вони мали досить спрощений характер, на відміну від кваліфікова­них, надто витончених покарань епохи пізнього середньовіччя.

Щодо безпосередньо функції виконання покарань, то про це до­кументи Києворуської доби залишили дуже мало свідчень.

За часів панування кровної помсти її здійснювали родичі. Руська правда дає майже вичерпний перелік месників — батько, син, брат, дядько, небіж. Але після поступового переходу від родових союзів до общинних і поземельних цю функцію почала перебирати на себе влада в особі княжої адміністрації.

Що стосується грошових покарань, то їх могли здійснювати «вирники», «емци», «детские». Але хто саме мав безпосереднє від­ношення до виконання кримінальних покарань, на відміну від цивільно-правових стягнень, чітко встановити неможливо. У письмо­вих джерелах фігурує посада «детского» пристава — «тівуна». Той протягом восьми діб мав стягнути відповідну суму, але якщо її не сплачували, йому надавалося право застосовувати жорсткіші захо­ди — «погреб», «железа», «дыбу» тощо.

Функцію охорони в'язнів у цю добу, як правило, здійснювала «дружина» князя.

Особливості формування кримінально-виконавчого законодавства Литовсько-Руської доби;

Система виконання покарань Литовсько-Руської доби;

Литовсько-Руська доба внесла ряд істотних змін до системи іс­нуючих кримінальних покарань, фактично сприявши відокремленню кримінально-виконавчої функції.

Розгляд законодавства відповідної доби не можна обмежити рам­ками розгляду норм трьох відомих редакцій Литовського статуту 1529, 1566, 1588 років.

Певну роль у формуванні кримінально-вико­навчої системи і законодавства відігравали й інші джерела — Маг­дебурзьке право та «судові обрядки» Запорізької Січі. Значний інте­рес становить також кодифікація «Права, за якими судиться мало­російський народ», але її кримінально-виконавчі норми були лише бажаними для впровадження, оскільки реальний стан правового ре­гулювання виконання кримінальних покарань у межах окремих те­риторіальних одиниць, не кажучи вже про існуючу практику, суттє­во відрізнявся. Зокрема, у переліку публічно-кримінальних покарань Литовських статутів ми не зустрінемо штрафів, але це не свідчить про їх відсутність. Навпаки, законодавство дає досить широкий пе­релік штрафних санкцій з метою задоволення «кривди», нанесеної особі або владним структурам. Річ у тім, що характер епохи визна­чається не стільки всією сукупністю різноманітних цілей покарань, скільки тими з них, які посідають панівне становище і визнаються головними. В епоху Литовських статутів панівне становище займа­ють цілі публічної помсти та залякування, а, отже, провідну роль у системі покарань цього періоду відігравали публічно-кримінальні та залякуючі покарання, зокрема смертна кара; тілесні покарання (бо­лісні та членоушкоджуючі); позбавлення волі (на суто каральних за­садах); позбавлення честі і прав, а також майнові у формі конфіска­ції (загальної та спеціальної), відібрання маєтку тощо.

Відома з прадавніх часів помста відходить на задній план, хоча окремі її форми зберігаються майже до кінця XVI ст. Втім помста ця не є аналогом помсти Києворуської доби. Месник у значенні поста­нов Литовських статутів є, так би мовити, виконавчим органом, знаряддям влади, яка руками месника досягає здійснення визначених нею самою цілей1.

Такі самі риси мало покарання за Магдебурзьким правом, понят­тя дещо умовного для України-Русі і в той же час достатньо харак­терного, оскільки у Московії його просто не було.