2. Сутність і функції програми соціологічного дослідження

Визначення програми

Спочатку соціологічне дослідження існує як задум дослідника. Якщо ми проведемо тут аналогію зі словами кінорежисера Рене Клера, який свого часу вигукнув: „Фільм готовий! Залишилося тільки зняти його!”, – це не буде дуже великим перебільшенням. Саме на етапі задуму, який формально виливається в соціолога на своєрідний документ, званий програмою дослідження, автор представляє абсолютно чітко всі інші етапи.

Програма – це стрижень соціологічного дослідження, який обумовлює його змістово-смислову цінність, якість та надійність здобутої інформації. Вона відноситься до типу стратегічних документів наукового пошуку, мета яких – спрямувати загальну схему або план майбутнього заходу, викласти концепцію усього дослідження. Програма містить теоретичне обґрунтування методологічних підходів і методичних прийомів вивчення конкретного явища або процесу.

Програма соціологічного дослідження (В. Ядов) – це виклад теоретико-методологічних передумов (загальної концепції) дослідження відповідно до основних цілей здійснюваної роботи і гіпотез із зазначенням процедурних правил, а також логічної послідовності операцій для їх перевірки.

Програма соціологічного дослідження (Н. Паніна) – це науковий документ, який відбиває логічно обґрунтовану схему переходу від теоретичного (концептуального) осмислення проблеми, що вивчається, до інструментарію конкретного емпіричного дослідження.

Програма соціологічного дослідження (Н. Черниш) – це обов'язковий початковий документ, за допомогою якого чітко визначається стратегія і тактика соціологічного аналізу виявленої проблеми, забезпечується всеохопність проблемної ситуації і достовірність отриманої інформації.

Програма соціологічного дослідження (Л. Амджадін) – це науковий документ, який регламентує всі етапи підготовки, організації та проведення соціологічного дослідження.

Програма соціологічного дослідження – це науковий документ, у якому містяться методологічні, методичні та процедурні засади дослідження соціального об'єкта.

Програма соціологічного дослідження має відповідати певним вимогам:

• чіткість і точність (експлікованість) програми (всі її положення мають бути виразними, а елементи – продуманими відповідно до логіки дослідження і зрозуміло сформульовані, інакше учасники дослідження можуть не порозумітися і потребуватимуть зайвих витрат часу на уточнення різних питань);

• логічна послідовність усіх ланок програми (не можна братися за вироблення робочого плану без попереднього формулювання мети й завдань дослідження тощо);

• гнучкість програми (на перший погляд, це суперечить попередній вимозі, але на практиці, мірою розробки програми або при появі нових, непередбачених обставин доводиться повертатися до вже сформульованих положень і вносити в них корективи, тобто програму можна видозмінювати протягом усього дослідження).

Функції програми

Програма соціологічного дослідження виконує три основні функції:

• Методологічну. Дає змогу визначити проблему – наукову і практичну, задля розв'язання якої здійснюється дослідження; сформулювати його цілі й завдання; зафіксувати вихідне уявлення про об'єкт, який вивчають; встановити співвідношення цього дослідження з тими, котрі проводилися раніше або проводяться паралельно щодо аналогічних проблем. На етапі підготовки анкети програма здійснює методологічне обґрунтування інструментарію дослідження, а на етапі аналізу одержаних даних – обґрунтування логіки аналізу та інтерпретації зібраної первинної соціологічної інформації.

• Методичну. Дає змогу розробити загальний логічний план дослідження, на основі якого здійснюється цикл досліджень; визначити методи збирання, обробки й аналізу інформації; виробити процедуру дослідження; проводити порівняльний аналіз отриманих результатів аналогічних досліджень.

• Організаційну. Забезпечує розроблення чіткої системи розподілу праці між членами дослідницької групи; полегшує контроль за процесом дослідження.

Значення програми

Ретельно розроблена програма – гарантія успіху всього дослідження, від неї залежить безпосередній результат. А нехтування виробленням програми соціологічного дослідження у кінцевому підсумку призводить до нераціонального використання грошей і зусиль, втрати часу, одержання спотвореної або викривленої картини явища, яке досліджують, і загострення проблемної ситуації.

На жаль, у багатьох випадках навіть професійні соціологи ставляться до програми не як до методологічного інструментарію, а як до формального документа: програма з викладеною метою та завданнями дослідження (більш-менш семантично пов'язаними з назвою теми) готується як офіційно необхідний документ. А потім (після проходження етапу затвердження теми і укладання угоди) відкладається і до неї більше не звертаються.

Розплатою за формальне ставлення до програми є відчуття розгубленості і невизначеності на тому етапі роботи, коли необхідно розпочати аналіз одержаного емпіричного матеріалу. У цьому випадку дослідник (часто того не усвідомлюючи) змушений повернутися до складання програми, щоб одержати більш-менш прийнятну схему аналізу. Проте наслідки спроби підмінити програму подібною схемою, як правило, виявляються необґрунтованими: одних ознак явно не вистачає, інші, хоч і здаються на перший погляд цікавими, не знаходять свого місця у загальному аналізі проблеми.

Дослідження без попередньої програми (чи з програмою, підготовленою формально) звичайно виглядають так. Керівник дослідження збирає групу виконавців і оголошує, що досліджуватиметься певна проблема, наприклад „міжнаціональні відносини на Буковині”.

Відразу ж розпочинається підготовка анкети. Можна скласти сотні запитань, що так чи інакше відображають заявлену проблему, і додати до анкети ще сотні запитань, які визначають гіпотетичні фактори, що справляють вплив на ці показники (процес складання запитань – доволі захоплююча частина роботи, особливо якщо вона не регламентується попередньою програмою). Значущість тих або інших запитань частіше обумовлюється темпераментом та наполегливістю автора питання, ніж цільовим та інформаційним запитом. Якщо запитань „занадто багато”, частина з них відсіюється зусиллями „колективного розуму” відповідно до тих самих критеріїв – авторитету і темпераменту окремих виконавців.

У результаті такого „мозкового штурму” з'являється інструментарій дослідження – анкета з кількома десятками чи сотнями запитань. Добра вийшла анкета чи погана? Кваліфікований соціолог ніколи не береться оцінювати анкету (йдеться про її змістовий, а не технічний аспект), не порівнявши її з програмою дослідження, адже якість анкети визначається її адекватністю конкретному інформаційному запитові і відповідністю індикаторів (запитань анкети) виділеним показникам досліджуваного явища. Потрібне чи не потрібне це запитання, вимірює чи не вимірює воно яку-небудь характеристику, – можна оцінити, лише маючи критерії оцінки. Ці критерії і повинна містити програма дослідження.

Переважна частина труднощів, що виникають у процесі емпіричного дослідження, яке розпочинається без попереднього теоретичного аналізу, породжується тією обставиною, що соціолог бажає отримати відповіді на непорушені питання. Коли автор без попереднього теоретичного аналізу одразу ж починає емпіричний збір інформації, у глибині душі він сподівається, що опитування респондентів допоможе йому розібратися в механізмах самого явища. Вдаючись до такого (частіше за все навіть цього не усвідомлюючи), дослідник фактично прагне свою наукову проблему адресувати респондентам. Як наслідок, одержавши матеріал, він спроможний не аналізувати результати емпіричного дослідження, а лише репрезентувати отримані дані.

Через відсутність попереднього теоретичного аналізу об'єкта дослідження соціолог стикається з багатьма конкретними проблемами практично на всіх етапах емпіричного дослідження. Уникнути їх доволі просто – необхідно лише твердо засвоїти і не забувати, що емпіричне дослідження є не більше, ніж збір „сирого” матеріалу. Саме по собі (без цілеспрямованого структурування і осмислення) воно дуже рідко дає нове знання і змогу розібратися в сутності явища. Емпіричне дослідження загалом призначене для підтвердження (чи спростування) гіпотез дослідника; і перш ніж розпочати планування емпіричного дослідження, соціолог повинен сформулювати гіпотези, які він бажає перевірити. Чим конкретніше вони будуть сформульовані, тим ефективнішим виявиться загальний результат емпіричного дослідження.

Тому перш ніж планувати емпіричне дослідження, соціолог повинен ясно усвідомлювати, що, з одного боку, це досить копітка праця, яка вимагає колосальної витрати організаційних, людських і матеріальних ресурсів, а з іншого – одержана інформація має надто обмежений характер.

Також при проведенні соціологічного дослідження необхідно враховувати вплив факторів „несподіваності” і „замовника”. „Несподіваність” визначається тим, що до професійного соціолога можуть звернутися із проханням (потенційним замовленням) провести дослідження з проблеми, яку він раніше не досліджував, а також тим, що події, які відбуваються у суспільстві, самі по собі можуть привернути увагу соціолога до проблем, над якими він учора ще не замислювався, а сьогодні вважає занадто значущими, щоб їх можна було залишити поза увагою у загальному аналізі досліджуваних ним соціальних явищ.

Фактор „замовника” визначається особливостями взаємодії із людьми, які самі не є дослідниками, і тому рідко бувають обізнаними як про можливості, так і про межі цих можливостей стосовно емпіричного соціального дослідження. Втім проект і програма емпіричного дослідження обговорюються з замовником, а проект навіть ним схвалюється. Тому ці документи викладаються неодмінно загальнодоступною мовою, у якій не можна зловживати вузькоспеціальною термінологією й аргументацією.

Від правильної стратегії і тактики поведінки соціолога-виконавця на початковому етапі співробітництва здебільшого залежить кінцевий успіх роботи. А програма, оформлена як окремий документ, стане в нагоді не тільки при проведенні дослідження, але й при підготовці підсумкового звіту або публікації. Крім цього, програма може бути опублікована як самостійна наукова праця. Не виключено, що по цій програмі інші дослідники будуть збирати й аналізувати емпіричний матеріал, тим самим домагаючись спільними зусиллями підвищення його пізнавальної цінності. Публікація програми подібна до передачі ліцензії на виробництво наукового знання.