Публікація джерел з історії України на землях під владою Австрії (Австро-Угорщини) у xiх – на початку хх ст.

Незважаючи на втрату державності у зазначений час, польські історики інтенсивно займались науковими студіями. Стараннями польського історика і видавця Адама Тита Дзялинського в 1841 р. у Познані було видано збірку документів “Зібрання прав литовських від 1389 до 1529 року”. Значна частина документів цього збірника більшою чи меншою мірою стосувалася українських земель. Недоліком видання була транслітерація кириличних текстів латинкою.

Величезна заслуга у зібранні та виданні джерел соціально-економічної тематики належить відомому польському історикові Олександру Яблоновському. За його участі було видано “Історичні джерела” (Żródła dziejowe), п’ять томів яких безпосередньо присвячені українським землям. Так у VI томі цього видання (Варшава, 1877 р.) було опубліковано за рукописною копією XVIIІ ст. матеріали ревізії українських замків 1545 р.: володимирського, луцького, кременецького, вінницького, брацлавського і житомирського. Недоліком цього видання була передача кириличного тексту латинкою. У XIХ томі видання (Краків, 1889 р.) були опубліковані поборові реєстри Волинського і Подільського воєводств за 70 – 80-ті рр. XVI ст. У ХХ томі видання (Варшава, 1894 р.) зосереджені в основному матеріали з історії Київщини і Брацлавщини XVI ст. – першої половини XVII ст. (інвентар поселень київського воєводства за 1570 р., податкові реєстри Київщини за 1571 і 1582 рр., реєстр брацлавської шляхти 1569 р., реєстр козаків 1581 р., реєстри так званого “подимного” по Київщині і Брацлавщині за 1628 – 1629 рр., тощо). XVIIІ том “Історичних джерел”, що вийшов у Варшаві в 1902 р., було присвячено Руському і Белзькому воєводствам. Тут були опубліковані поборові реєстри цих земель за 60 – 80-ті рр. XVI ст. Серія регестів роботи Люблінського трибуналу видана в ХХI томі “Історичних джерел” (Варшава, 1894 р.).

З другої половини XIХ ст. у Львові зусиллями відомих польських істориків і архівістів Ксаверія Ліске та Антоні Прохаски почало виходити серійне видання “Гродські і земські акти з часів Речі Посполитої з так званого бернардинського архіву у Львові” (“Akta grodzkie i ziemskie z czasów Rzeczypospolitej Polskiej z archiwum t. zw. bernardyńskiego we Lwоwie”). Принципи добору і методи публікацій документів у цій серії (загалом за період 1868 – 1925 рр. вийшло 25 томів) отримали схвальні відгуки як сучасних, так і пізніших істориків. Видавані документи супроводжувалися покажчиками: іменним, географічним, термінологічним. Перших дев’ять томів видання містять документи XIІІ – початку XVI ст. і стосуються світського та церковного землеволодіння, історії католицької церкви, міської проблематики тощо. Десятий том – це регести актів львівських гродських і земських книг. Наступні 14 томів (11 – 24) – це судові акти і документи сеймиків XV – XVII ст.

Окрім того, у Львові побачило світ ще одне добротне багатотомне видання “Архів князів Сангушків”. Основну роботу з підготовки документів до друку здійснив кустош архіву Броніслав Горчак, який ще 1902 р. видав каталог документів архіву. Матеріали родинного архіву Сангушків переважно стосувалися історії українських земель. До архіву увійшли не лише документи розгалуженої родини Сангушків, але й величезний архів родини князів Острозьких. Видавці Сигізмунд Радзимінський, Броніслав Горчак і Петро Скобельський публікували не лише повні тексти документів, але й екстракти і регести. Окрім того, видавці залучили до видання документи з інших архівів (Петербурга, Львова, Кракова). Абсолютна більшість документів видання була писана кирилицею і охоплювала період з кінця XIV – до 70-х рр. XVI ст. Археографічний рівень видання був досить високий, що відзначали в рецензіях сучасники. Публікація супроводжувалася покажчиками: іменним, географічним, предметним, а також різноманітними доповнюючими коментарями (посади, генеалогічні розписи тощо). Семитомне видання “Архіва Сангушків” містило документи, що стосувалися найрізноманітніших сторін життя тогочасного соціуму: надання земельних володінь великими князями литовськими, право на локацію міст, надання ярмарків, торгів, різноманітні фіскальні документи, розмежувальні акти тощо.

У 1862 р. у Львові вийшла збірка “ Аннали Руської Церкви”, в якій було зібрано не лише документи з історії Церкви, але й з інших царин історії краю. Автором збірки, яка тривалий час функціонувала в рукописному вигляді, був Михайло Гарасевич, відомий церковний діяч та історик.

У розглядуваний період було опубліковано ряд важливих видань епістолярного та наративного характеру. У 1861 р. у Львові Август Бельовський видав збірник “Pisma Stanisława Żółkiewskiego”, а в 1868 р. у Кракові побачив світ збірник “Listy Stanisława Żółkiewskiego”. Матеріали обох збірників переважно торкаються українських справ, особливо козацької тематики. Антоні Прохаска у Львові у 1892 р. видав збірник “Archiwum domu Sapiehów. Listy z lat 1575 – 1606”, в якому українська тематика хоча і не переважала, та все ж була значною.

У 1859 р. в Кракові Казимир Юзеф Туровський опублікував важливе джерело до козацького повстання 1637 – 1638 рр. – мемуари домініканського монаха Шимона Окольського. Козацькій проблематиці значною мірою був присвячений щоденник Станіслава Освєнціма за 1643 – 1651 рр., який вийшов у Кракові 1907 р. завдяки Вікторові Чермакові. Археографічний рівень цих видань був “середнім”, з огляду на відсутність наукового “супроводу” – археографічних та історичних передмов, коментарів, покажчиків (або їх неповноту).

Вартими уваги є кілька монументальних видань Львівського Ставропігійського інституту. Стараннями Ісидора Шараневича і Петра Скобельського у 1886 р. вийшов перший том збірки документів з історії Львівського Успенського братства (“Юбилейное издание в пам’ять 300-летнего основания Львовского Старопигийного братства”). Другий том зусиллями Петра Скобельського, Івана Левицького та Івана Кристиняцького побачив світ у 1895 р. під назвою “Уставні дипломи патріархів Сходу, надані Львівському Ставропігійному братству”. У тому ж році вийшло ще одне видання Ставропігійного інституту – “Пам’ятки Львівського Ставропігійного братства”, підготовлені В. Ільковичем. Хронологічні рамки цього видання: 1518 – 1600 рр. Всі три видання були здійснені на високому археографічному рівні і отримали схвальні відгуки як сучасних, так і пізніших фахівців.