Полтавська вчена архівна комісія ( 1905 – 1917 )

Полтавська вчена архівна комісія ( ПВАК ) розпочала свою роботу в жовтні 1903 р . До створеної при ПВАК редколегії увійшли І. Павловський, В. Василенко, П. Алексєєва. За час свого існування Комісія надрукувала 15 випусків “ Трудов…”, в яких певне місце відводилося публікаціям джерел. У роботі ПВАК брали участь відомі історики, зокрема В. Антонович, Д.Багалій, О. Левицький, В. Модзалевський. Останній був упорядником публікації тритомника “Актовые книги Полтавского городового уряда XVII в.” ( Вип. 1 – 2, 1912р. охоплював 1664 – 1680 рр.; Вип. 3, 1914р. охоплював 1672 – 1680 рр.). Опубліковані книги містили багатий матеріал для вивчення політичної, економічної та духовної історії краю періоду Руїни. Досить детально висвітлено діяльність міського уряду: його склад та функції. Окрім того, ці книги є визначною пам’яткою тогочасної української мови. Високу оцінку їм дав відомий історик О. Левицький. В. Модзалевський в додатках до першого і другого випусків “Трудов...” подав “ Матеріали до історії Полтавського полку”, в яких містилися цінні цифрові дані демографічного характеру, відомості про чиновників полку, список співаків полку, взятих до царського двору тощо.

Ряд публікацій на високому археографічному рівні здійснив М. Астрябу. Зокрема, у “Трудах…” він опублікував документальні добірки: “Населення Малоросії за ревізіями 1729 і 1764 рр.”, “ Військова і городова старшина в Малоросійських полках у 1725р.”, “ Процеси Андрія Марковича” тощо.

Ще одним активним археографом ПВАК був І.Павловський. Дослідник на сторінках “ Трудов…” регулярно публікував документи з історії краю, зокрема “ Листи генерал-губернатора, князя О.Куракіна із Малоросії ”, “Німецькі колонії в Полтавській губернії в XIXст.” та інші. Міській проблематиці були присвячені публікації В. Бучневича (про Решетилівку ) та М. Слабченко ( про Крюків ).

На сторінках “ Трудов...” певне місце приділялося публікаціям епістолярної спадщини. Побачили світ листи В.Капніста, Є.Гребінки, М.Новицького. Значну увагу ПВАК приділяла усній народній творчості. Кілька випусків “Материалов по народной словесности ” видав П. Гнедич. Пісні, записані в Полтавській губернії, опублікував В. Щепотьєв. Картографією Полтавщини плідно займався Л. Падалка, який окремими випусками, що стосувалися Полтавщини, видав карту Боплана, карту козацьких полків на території Полтавщини і карту розмежування Полтавської губернії.

Археографічні публікації не були головними у сфері зацікавлень ПВАК, однак вони здійснювалися регулярно і стали цінним надбанням діяльності Комісії. Після Жовтневого перевороту ПВАК фактично припинила свою роботу. Останній випуск “ Трудов…” вийшов 1917 р.

Публікації документів з історії України у провідних археографічних центрах Росії (xiх – початок xх ст.)

У 1837 р. в Петербурзі була заснована Археографічна комісія, яка видавала кілька серійних багатотомних видань. Одне з них “Акты, относящиеся к истории Западной России” в 5-ти томах (1846 – 1853 рр.). Редактором серії був Іван Григорович. У виданні опубліковано значну кількість документів з історії України XV – XVII ст., почерпнутих з Литовської метрики, архіву греко-католицьких митрополій при Синоді, рукописного відділу Публічної бібліотеки в Петербурзі, Московського архіву Міністерства внутрішніх справ.

М. Ковальський виділив такі тематичні групи документів, що стосувалися історії України: документи привілейованій верстві загалом, привілеї польських королів і великих князів литовських українським магнатам і найперше князям Острозьким, привілеї монастирям, документи про зв’язки Львівського Успенського братства з Московською державою, добірка документів до Берестейської церковної унії, документи для діяльності відомого церковного полеміста Стефана Зизанія, полемічний трактат, присвячений церковній унії 1596 р. Археографічний рівень цих публікацій умовно можна назвати задовільним.

Наступне серійне видання Археографічної комісії – “Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России” в 15-ти томах (1861 – 1892 рр.). Редактором більшості томів був Микола Костомаров. Незважаючи на критику сучасників щодо принципу відбору та методів публікації документів, заслуги вченого не викликають сумнівів. Як зазначав Ю. Пінчук, вчений у своїй науково-пошуковій роботі і видавничій діяльності використав матеріали 65 архівів і бібліотек. Діапазон археографічних публікацій дуже широкий: грамоти, окремі акти, пам’ятки літератури, пісні, етнографічні матеріали. У зазначеній серії М. Костомаров найбільше видав документів з історії Хмельниччини та доби Руїни. В “Актах Южной и Западной России, без перебільшення, була видана величезна кількість документів з історії України: “Уставна грамота” (1501 р.) Волинській землі, підбірка документів з маєткових надань магнатерії і шляхті, посадові призначення, документи з історії економічного і правового становища православної церкви, серія документів з історії міст (локація, надання магдебурзького права, звільнення міст від сплати податків), документи з історії українського козацтва, епістолярні пам’ятки (листи молдовського господаря Олександра, Ієремії Могили, патріарха Мелетія Пігаса). Археографічний рівень публікацій у цьому виданні загалом був дещо вищий, ніж у попередньому.

Ще одне серійне видання Петербурзької археографічної комісії, в якому є українські матеріали це – “Русская историческая библиотека” в 39-ти томах (1872 – 1927 рр.). На сторінках цього видання побачили світ полемічні твори “Палінодія” Захарія Копистенського, “Апокрисис” Христофора Філалета, “Антиграфи” Мелетія Смотрицького та ряд інших. Кілька томів “РИБ” були присвячені публікації книг литовської метрики, частина матеріалів яких стосувалася українських земель. У 1869 р. Петербурзька Археографічна комісія видала окремою книгою “Дневник Люблинского сейма” – важливе джерело до історії Люблінської унії (редактор Михайло Коялович).

У 1897 р. за редакцією Митрофана Довнар-Запольського вийшов перший і єдиний том “Документы Московского архива министерства юстиции”. Серед опублікованих тут документів були земельні надання великого князя Казимира, серія інвентарних описів замків, матеріали сеймів 1563, 1565, 1566, 1567, 1568, 1569 рр.

У 1877 р. в Москві Пантелеймон Куліш видав “Матеріали для истории воссоединения Руси”, який хронологічно охоплював період 1578 – 1630 рр. і був насичений документами з історії козацтва.

Ще в 1804 р. при Московському університеті було засноване “Товариство історії і старожитностей російських”, яке невдовзі стало серйозною науковою інституцією. У лютому 1845 р. секретарем Товариства став українець Осип Бодянський, який був ініціатором заснування якісно нового друкованого органу Товариство “Чтений”. Стараннями О. Бодянського на сторінках “Чтений” було опубліковано чимало надзвичайно важливих документів та пам’яток з історії України. За період до середини XVII ст. побачили світ три Статути ВКЛ, матеріали дипломатичних стосунків Росії, Польщі, Молдови, Валахії і Туреччини, документи церковної унії, універсал Петра Могили Мінському братству. Пильна увага була приділена періоду Хмельниччини. Вийшли друком: козацький реєстр 1649 р., грамоти царя Олексія Михайловича, літопис Самовидця, опис України Павла Алепського та багато інших. Найбільше матеріалів було опубліковано за період другої половини XVII – XVIII ст. Серед них: щоденник Патріка Гордона, листи гетьманів (І. Мазепи, І. Скоропадського, П. Орлика), “діаріуш” Миколи Ханенка, опис майна Павла Полуботка за 1724 р., накази до Уложенної Комісії (1767), журнал подій 1767 – 1768 рр. генерала Петра Кречетнікова тощо.