Друк джерел з історії України у хvі – хvіі ст.

Релігійна полеміка, що розгорнулася в Україні з другої половини ХVІ ст., стала стимулюючим фактором у піднесенні інтересу громадськості до свого минулого, найперше церковного. Саме тоді, згідно з дослідженням Ярослава Ісаєвича, з’являються перші друки історичних творів та документів, про що йтиметься нижче.

Близько 1584 р. в Острозькій друкарні було надруковано невеликою брошурою 12 листів константинопольського патріарха Єремії про новий григоріанський календар. У квітні 1593 р. з друкарні Львівського братства вийшла книга александрійського патріарха Мелетія Пігаса (написана ще у 80-х рр.), яка була полемічним трактатом, спрямованим на захист православ’я. У 1598 р. в Острозі була видана так звана “Книжиця”, в якій побачили світ листи: Мелетія Пігаса за період 1593 – 1597 рр.; Костянтина Острозького за липень 1595 р.; Івана Вишенського – всі листи в справі унії. З друкарні у Дермані в 1605 р. вийшов друком ще один полемічний твір, написаний в жовтні 1599 р. – це “Лист Мелетія патріарха Александрійського до велебного єпископа Іпатія Потія…”, з критикою останнього за відхід від православ’я.

У 1605 р. у Вільні в друкарні братів Кузьми і Луки Мамоничів окремою брошурою видано лист київського митрополита Мисаїла від 14.03.1476 р., який віднайшов Іпатій Потій у кревській церкві і вирішив опублікувати, оскільки зміст листа був для нього важливий у тогочасній церковній боротьбі. Митрополит Мисаїл (1476 – 1480) разом із собором звернувся до Папи Римського Сікста ІV (1471 – 1484) з посланням, яке підписало 13 осіб і де зазначалося, що київська митрополія визнає рішення Флорентійського собору і просить папу захистити православних від нападок католиків та відвідати Україну. Оригінальність листа, що був внесений до віленських міських книг, підтвердили бурмистр і райці. Я. Ісаєвич наголошував, що одна з приміток цього друку мала археографічний характер – в ній оговорювалося зіпсоване в оригіналі місце.

У 1605 р. побачила світ книга І. Потія “Про привілеї, надані найяснішими польськими королями…”, в якій було вміщено цілий ряд королівських привілеїв. Львівське братство у 1614 р. випустило текст ухвали Віленського церковного собору 1509/1510 рр., роботу якого очолив нещодавно обраний митрополит Йосиф ІІ Солтан (1507 – 1522). У рішеннях Собору зазначалося, що необхідно твердо триматися православ’я, вказувалося на непорядки у православній церкві та необхідність їх усунення. Ці завдання були актуальними і на початку ХVІІ ст., тому і були опубліковані.

У 1628 р. в Києво-Печерській друкарні було видруковано книгу “Аполлея-апології”. Це був опис собору 1628 р., який засудив книгу М. Смотрицького “Апологія” (він у 1627 р. прийняв унію). Окрім того, у книзі було вміщено ряд документів, зокрема дозвіл сейму на відкриття собору, грамоти Іова Борецького. У 1638 р. у Кременці окремою брошурою було видано текст ухвал Луцького собору 1638 р.

Одна з перших публікацій києворуської спадщини відбулась у 1635 р., коли Сильвестр Косов, дещо переробивши, видав польською мовою “Києво-Печерський патерик” (перше кириличне видання цієї пам’ятки з’явилося у 1661 р.). У 1660 р., ймовірно, в друкарні Києво-Печерської Лаври було надруковано ряд важливих документів Визвольної війни українського народу середини ХVІІ ст.: царський указ про обрання нового гетьмана і виклад перебігу виборів Юрія Хмельницького та текст статей 1654 р. (сфальшованих російською владою).

У 1695 р. львівське братство видрукувало рукописний “Пом’яник” (1605 р.), в якому давалась досить докладна хронологія з історії братства, а також історичні коментарі до імен окремих братчиків.