2. Внутрішньо фірмові фінансові трансакції.

У зв'язку з міжнародним характером своїх операцій ТНК постійно натрапляють на різні політичні, податкові обмеження, валютний контроль, що ускладнює процес вільного і беззбиткового переміщення фінансових ресурсів з однієї країни в іншу.

Недосконалість внутрішніх ринків капіталу, формальні та неформальні бар'єри для міжнародних операцій спонукають до інтерналізації трансакцій, тобто внутрішньофірмових фінансових трансферів. Здатність здійснювати за допомогою різних механізмів рух фондів та переміщення прибутків відкриває для транснаціональних фірм можливості трьох типів арбітражу:

1. Податковий арбітраж – можливість зменшити податковий тягар шляхом переміщення прибутків з одних підрозділів ТНК в інші.

2. Арбітраж фінансового ринку – можливість обійти валютний контроль, заробити більші доходи на тимчасово вільні фонди або зменшити витрати на позичені фонди.

3. Арбітраж регулятивної системи – можливість замаскувати реальну прибутковість шляхом переказу прибутків іншим підрозділам ТНК у випадку, якщо прибутковість філії підпадає під урядове регулювання або викликає тиск профспілок.

Розробляючи політику глобальних трансферів, ТНК вирішують кілька завдань:

• визначення кількості грошей, які необхідно переказати;

• встановлення часу, коли слід здійснювати трансфери;

• вибір пунктів призначення фондів, що переміщуються;

• вибір механізму або набору механізмів, що оптимально забезпечуватиме цільові трансфери.

Головні фактори, які впливають на здатність ТНК отримувати вигоду з використання внутрішньо-корпораційної фінансової системи:

а) кількість фінансових зв'язків;

б) обсяг міжфілійних трансакцій;

в) структура власності іноземного підприємства;

г) ступінь стандартизації продукції та послуг;

д) урядове регулювання.

ТНК використовують широкий набір механізмів внутрішньокорпораційного руху фондів:

• трансферне ціноутворення,

• прискорення та затримання платежів,

• створення центрів повторних рахунків,

• використання міжнародних трансферів комісійних та платежів «роялті», дивідендів, різних форм внутрішньофірмових кредитів,

• вибір валюти рахунків.

Вибір цих механізмів залежить від різних факторів, що характеризують довгострокову фінансову стратегію ТНК, ситуацію в країні-реципієнті та пріоритети окремих ланок транснаціональної компанії.

ТРАНСФЕРНІ ЦІНИ

Трансферні ціни - це механізм, що дає змогу:

• зменшити податки;

• зменшити тарифи; уникнути валютного контролю;

• збільшити питому вагу ТНК у прибутках спільного підприємства; приховати справжню прибутковість філії; перерозподілити фонди.

Ефект переміщення фондів

Трансферні ціни є інструментом, за допомогою якого фонди можуть бути переміщені в межах транснаціональної корпорації. Якщо батьківська компанія хоче вилучити фонди з філії в іншій країні, вона завищує ціни на товари, що продаються цій філії. Закордонна філія може, навпаки, фінансуватися батьківською компанією за допомогою зворотного механізму занижених цін на поставки їй товарів, послуг. Трансферні ціни використовуються також для переміщення фондів між філіями та дочірніми компаніями. Значний обсяг поставок проміжних товарів напівфабрикатів із внутрішньофірмових джерел дає змогу широко застосовувати цей механізм у розрахунках між підрозділами ТНК.

Податковий ефект

Одним із головних мотивів використання трансферних цін є податковий вплив цього механізму. Загальнокорпораційні прибутки можуть суттєво збільшуватися завдяки використанню трансферних цін. Це відбувається внаслідок мінімізації прибутків, що підлягають оподаткуванню в країнах з високими ставками податку, та максимізації доходів у країні з низькою ставкою податку.

Таким чином, за допомогою трансферних цін прибутки переводяться з більш високих до більш низьких податкових юрисдикцій. В екстремальному випадку філія може мати збитки в зв'язку з високими стартовими витратами, а отже нульову ефективну податкову ставку. Переказ прибутку на адресу такої філії означатиме, по суті, його безподаткове отримання.

Тарифний ефект

Трансферні ціни можуть впливати на обсяг сплаченого імпортного мита. Якщо філія, що імпортує продукцію від іншої філії, сплачує імпортне мито (тариф, що встановлюється як процент до вартості імпортованих товарів), а це мито стягується на основі ціни рахунків (трансферної ціни), завищення цін приведе до збільшення мита.

Інші аспекти впливу трансферних цін

Ще однією важливою причиною використання трансферних цін є прагнення ТНК обійти валютний контроль. У разі обмежень на вивіз валюти філія в такій країні може переказувати ці кошти під виглядом завищених платежів за імпорт. Якщо країна, що приймає, обмежує певним обсягом ресурси валюти на імпорт певних товарів (тобто вводить квоти на валюту), занижені трансферні ціни дають змогу філії імпортувати більшу кількість цих товарів. Якщо такий імпорт складається з напівфабрикатів, проміжних виробів, філія може стабілізувати або збільшити виробництво, хоча це означає фінансування за рахунок прибутків іншої філії постачальника.

Уряди країн, що проводять політику протекціонізму та імпортного заміщення, нерідко намагаються обмежувати прибутковість компаній і регулювати рівень цін на їхню продукцію. За цих умов філія ТНК може використовувати трансферні ціни, завищуючи імпортні ціни на товари, що надходять від інших дочірніх компаній. Це не тільки маскує реальну прибутковість філії, а й дає їй можливість підвищувати ціни на внутрішньому ринку. Філія може вдаватися до маскування прибутковості і для того, щоб поліпшити свої позиції на переговорах із профспілками і нейтралізувати тиск щодо підвищення заробітної плати.

Моніторинг трансферних цін

Урядові податкові служби стають дедалі обізнанішими щодо маніпуляції потенційними прибутками за допомогою трансферних цін. У багатьох країнах робляться спроби регулювання та контролю трансферних цін. Неприйняття податковими службами таких цін може вести до збільшення прибутку, що підлягає оподаткуванню (порівняно з підрахованою філіями сумою), та більших податкових платежів.

Не всі уряди докладають зусиль, щоб регулювати трансферні ціни. Стимулюючи приплив іноземних інвестицій, деякі з них вважають за краще не псувати відносин із ТНК. Ігноруючи проблему трансферних цін, вони визнають право транснаціональних фірм переказувати "прийнятну" частину прибутків згідно з їхніми корпораційними стандартами.