5. Механізм функціонування інвестиційного ринку.

Інвестиційна діяльність як діалектична єдність процесів вкладення ресурсів і одержання потоку доходів у майбутньому може виникати і ефективно здійснюється на основі урівноваження інвестиційного попиту й інвестиційної пропозиції.

Існування інвестиційного попиту доцільно ррзглядати у двох видах: можливий та дійсний.

Перший виникає в разі відсутності наміру фізичних та юридичних осіб в інвестуванні за наявності доходу (акумульованого), призначеного для накопичення. Цей попит виступає як інвестиційний потенціал, тобто наявність джерел, можливості, засобів, запасів, що можуть бути використані для вирішення будь-якого завдання, досягнення певної мети.

Другий вид інвестиційного попиту характеризується конкретною реалізацією наміру конкретних суб'єктів в інвестуванні. У даному разі він виступає на ринку в формі пропозиції капіталу.

Що ж до категорії "інвестиційна пропозиція", то вона охоплює об'єкти інвестування, до яких належать заново створювані й модернізовані основні та оборотні засоби в усіх галузях і сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові внески, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права. Об'єкти інвестиційної діяльності (інвестиційна пропозиція) виступають на ринку в формі попиту на капітал. В окремих випадках об'єкти інвестування можуть не виступати на ринку, у цьрму разі вони розглядаються як призначені "для себе".

Інвестиційний попит та інвестиційна пропозиція, так само як попит і пропозиція капіталу на інвестиційні цілі, персоніфікуються в конкретних суб'єктах інвестиційної діяльності.

Суб'єкти інвестиційної діяльності реалізують інвестиційну пропозицію та інвестиційний попит, вступаючи в певні взаємовідносини через прсередництво інвестиційних ринків. Така система взаємовідносин, які виникають в результаті взаємодії всіх суб'єктів інвестиційної діяльності з приводу здійснення практичної реалізації інвестицій є інвестиційною сферою. На інвестиційних ринках здійснюються процес обміну інвестиціями та/або специфічними інвестиційними товарами. З огляду на це можна виділити дві групи інвестиційних ринків:

1. ринок інвестицій;

2. ринок інвестиційних товарів.

Ринок інвестицій (обмін інвестиціями) характеризується пропозицією інвестицій (капіталу) з боку інвесторів, та попитом на інвестиції з боку потенційних учасників інвестиційної діяльності. Купівля- продаж інвестицій на ринках інвестицій здійснюється виходячи з розрахунку одержання доходів у майбутньому, які перевищують рівень доходу в даний момент.

Суб'єкт інвестиційного ринку - інвестор, мотивом для якого є отримання майбутніх доходів, направляється на інвестиційний ринок, де запозичує інвестиційний капітал та придбаває інвестиційні товари, забезпечуючи тим самим реалізацію власного інвестиційного товару.

Аналізуючи ситуацію, коли інвестор не зможе задовольнити свого попиту на ринку інвестиційних товарів він змушений створювати необхідні йому елементи фізичного капіталу або самостійно, або доручаючи це іншим учасникам інвестиційного процесу.

Отже, кругообіг інвестицій у будь-якій формі, що вкладаються у будь-які елементи капітального майна, складається з двох стадій: стадії створення (придбання) капітальних вартостей і стадії їх функціонування (експлуатації) з певним ступенем віддачі. Процеси відтворення капітальних вартостей регулюються ступенем їх віддачі (нормою прибутковості) через механізм ціноутворення на ринках інвестиційних товарів. Швидкість адаптації цін до зміни норм прибутковості інвестиційних товарів (капітальних вартостей) забезпечується за рахунок розвитку специфічного ринку інвестиційних товарів, а точніше, модифікації традиційних ринків - фінансового, або ринку цінних паперів. Відображаючи процеси переливу капіталу в галузі (і території) з вищою рентабельністю, фінансові активи, у тому числі цінні папери, відповідно до свого котирування формують систему переваг інвесторів у майбутньому і. в такий спосіб, визначають їхню стратегію.