
- •Лабораторна робота №4 Дослідження впливу форми крила в плані на його розподілені аеродинамічні характеристики Ціль роботи
- •Зміст роботи
- •I. Теоретичні обґрунтування
- •2. Опис експериментальної установки
- •3. Порядок виконання роботи
- •4. Результати досліджень та їх аналіз
- •Дослідження впливу форми крила в плані на його сумарні аеродинамічні характеристики Ціль роботи
- •Зміст роботи
- •Теоретичні обґрунтування
- •2.Опис експериментальної установки
- •3.Порядок виконання роботи
- •4. Результати дослідження та їх аналіз
- •Контрольні питання
- •Лабораторна робота №8 Дослідження аеродинамічних характеристик крила в надзвуковому потоці Ціль роботи
- •Зміст роботи
- •Теоретичні обґрунтування
- •2. Опис експериментальної установки
- •3. Порядок виконання роботи
- •4. Результати дослідження та їх аналіз
- •Контрольні запитання
- •Теоретичні обґрунтування
- •2. Опис експериментальної установки
- •3. Порядок виконання роботи
- •4. Результати дослідження та їх аналіз
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота №10 Визначення аеродинамічних характеристик літальних апаратів Ціль роботи
- •Теоретичні обґрунтування
- •Зміст роботи
- •2. Опис експериментальної установки
- •3. Порядок виконання роботи
- •4. Результати дослідження та їх аналіз
- •Лабораторна робота №11 Дослідження ефективності органів керування та їх шарнірних моментів Ціль роботи
- •Зміст роботи
- •1. Теоретичні обґрунтування
- •2. Опис експериментальної установки
- •3. Порядок виконання роботи
- •4.Результати дослідження та їх аналіз
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота №12 Дослідження поздовжнього моменту літального апарату
- •Зміст роботи
- •1. Теоретичні обґрунтування
- •2. Опис експериментальної установки
- •3. Порядок виконання роботи
- •4. Результати дослідження та їх аналіз
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота №13 Дослідження бічних моментів літального апарату Ціль роботи
- •Зміст роботи
- •1. Теоретичні обґрунтування
- •2. Опис експериментальної установки
- •3. Порядок виконання роботи
- •– Модель літака; 2 – прилад для вимірювання кутів атаки та ковзання; 3 – динамометр для вимірювання осьової сили; 4 – важіль моментного прибору; 5 – динамометр для вимірювання нормальної сили
- •4. Результати дослідження та їх аналіз
- •Лабораторна робота №15 Дослідження аеродинамічних характеристик механізованого крила Ціль роботи
- •Зміст роботи
- •1. Теоретичні обґрунтування
- •2. Опис експериментальної установки
- •3.Порядок виконання роботи
- •4.Результати дослідження та їх аналіз
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота №18 Визначення аеродинамічних характеристик Несучого гвинта вертольота Ціль роботи
- •Зміст роботи
- •1.Теоретичні обґрунтування
- •2. Опис експериментальної установки
- •3. Порядок виконання роботи
- •4. Результати дослідження та їх аналіз
- •Контрольні запитання
Лабораторна робота №13 Дослідження бічних моментів літального апарату Ціль роботи
1. Розкрити фізичну сутність утворення бічних моментів літального апарату і вплив на них кутів атаки та ковзання.
2. Закріпити знання основних теоретичних положень про бічний рух літального апарату.
3.
Отримати експериментально і дослідити
залежності
і
моделі
літака для різних кутів атаки, визначивши
значення похідних
і
і
виявивши вплив на них кута атаки.
Зміст роботи
1. Теоретичні обґрунтування
При
польоті літального апарату з ковзанням
(
)
виникають бічні моменти Мх
(крену) і Му
(рискання), обумовлені тим, що бічна сила
Z,
що діє на літальний апарат, не проходить
через центр тяжіння (початок зв'язаної
системи координат), а прикладена в
бічному фокусі. Бічна сила Z створюється,
головним чином, вертикальним оперенням,
фюзеляжем, мотогондолами і підвісними
пристроями. Разом з тим, кут ковзання
істотно змінює несучі властивості крила
за розмахом, створюючи цим крен літака.
У загальному випадку моменти крену і рискання визначаються наступними виразами:
,
(5.16)
,
(6.17)
де mx і my - коефіцієнти моментів крену і рискання;
L - розмах крила.
Величина коефіцієнтів mx і my залежать від кута ковзання, кута відхилення β керуючих органів і від кута атаки α (якісні залежності показані на рис. 5.9 і 5.10)
Залежності
коефіцієнтів mx
і
my
від кута ковзання характеризують бічну
статичну стійкість літака, тобто
здатність літака без втручання льотчика
усувати крен і ковзання. Якщо похідні
і
негативні, літак статично стійкий в
бічному русі. Якщо ці похідні позитивні,
літак статично нестійкий в бічному русі
(див.рис.5.11).
Рис.5.9.Залежність коефіцієнта моменту крену mx від кутів ковзання β, атаки α
і відхилення елеронів δн
Рис.5.9.Залежність коефіцієнта моменту рискання mу від кутів ковзання β, атаки α
і відхилення елеронів δн
Розглянемо вплив ковзання, кутів атаки і відхилення рульових органів, а також форми крила в плані на бічні моменти літака.
При ковзанні літака виникають бічні сили: на корпусі (в носовій його частини) -
Zk
і на вертикальному оперенні - Zво.
Природа утворення цих сил аналогічна
природі утворення підйомної сили крила
і корпусу (див. рис. 5.11). Бічна сила корпусу
Zk
прикладена
в носовій його частині, попереду центра
тяжіння й створює щодо нього дестабілізуючий
момент Му,
який прагне збільшити кут ковзання
Бічна сила вертикального оперення
прикладена ззаду центру тяжіння і
створює флюгерні моменти Му,
який прагне зменшити кут ковзання.
Результуюча бічна сила Z,
прикладена в бічному фокусі літака,
утворює момент Му,
спрямована на зменшення кута
β,
якщо бічний фокус знаходиться позаду
центру ваги. У цьому випадку похідна
,
літак статично стійкий.
Рис.5.11. Схема утворення бокових моментів
В іншому випадку - літак статично нестійкий. Зміни кута атаки практично не впливає на величину моменту Му.
При
ковзанні літака із стрілоподібним
крилом істотно змінюються несучі
властивості лівого і правого півкрила
через зміни ефективних кутів стріловидності.
Так, для випадку, показаного на рис.5.11,
ефективна стріловидність правого
півкрила дорівнює
,
а лівого -
.
Тому підйомна сила правого півкрила Уп
буде більше підйомної сили лівого
півкрила Уп.
Виникає момент крену
,
спрямований на зменшення крену і
ковзання. Сприяє збільшенню моменту Мх
і бічна сила Zво,
точка положення якої не лежить на
поздовжньої осі літака. Збільшення кута
атаки збільшує підйомну силу крила,
отже, збільшує момент крену Мх.
Різні за величиною підйомні сили правого і лівого півкрила створюють різні сили індуктивного опору, що підвищує шляхову стійкість літака.
Органи поперечного і шляхового управління: елерони, інтерцептори, кермо напряму і диференціальним відхиленням консолі стабілізатора призначені для створення моментів крену і рискання. Тому коефіцієнти mx і my при відхиленні елеронів або керма напряму більше по абсолютній величині, ніж за невідхилених рульових органах (див.рис.5.9 і 5.10). Однак на великих кутах атаки через зрив потоку на крилі, особливо на стрілоподібному в кінцевих його перерізах ефективність елеронів різко зменшується. Може виявитися неможливим парирування моменту крену, що виникнув внаслідок несиметричного зриву потоку на крилі. Відбувається завалювання літака на крило. Інтерцептори, застосовувані разом з диференціальним відхиленням консолей стабілізатора або спільно з елеронами, підвищують ефективність поперечного керування літаком.