Оборотно-сальдова відомість

№ рахунка	Початкове сальдо		Обороти		Кінцеве сальдо
	Дебет	Кредит	Дебет	Кредит	Дебет	Кредит
311	–	–	118762	–	118762	–
312	120000	–	–	120000	–	–
334	–	–	118000	118000	–	–
377	–	–	119000	119000	–	–
685	–	–	238	238	–	–
711	–	–	119000	119000	–	–
791	–	–	120238	119000	1238	–
92	–	–	238	238	–	–
942	–	–	118000	118000	–	–
945	–	–	2000	2000	–	–
Разом	120000	–	715476	715476	120000	–

4.4. Відображення в обліку курсових різниць

Поняття “курсова різниця” визначено у П(С)БО 21.

Курсова різниця – це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти за різних валютних курсів. Валютний курс, своєю чергою, за п. 3 П(С)БО 21 – це встановлений Національним банком України курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни. Для визначення курсових різниць важливий саме курс НБУ та його зміна. Разом з тим у момент придбання валюти курс НБУ не змінюється. Проте не завжди зміни валютного курсу в бухобліку виникатимуть курсові різниці.

В бухгалтерському обліку курсові різниці визначають тільки за монетарними статтями в іноземній валюті. Монетарні статті – статті балансу про грошові кошти, а також про активи й зобов’язання, які буде отримано або сплачено у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів. Тобто, монетарними можна назвати “грошові” статті балансу – як безпосередньо статті про наявні в підприємства грошові кошти в інвалюті, так і статті про валютну заборгованість, яку необхідно погасити грошовими валютними коштами.

Інші статті балансу вважають немонетарними і курсові різниці щодо них не визначають: курсові різниці не визначатимуться щодо бартерних ЗЕД договорів, щодо товарної заборгованості: дебіторської або кредиторської тощо.

Розраховують курсові різниці в бухгалтерському обліку відповідно до п. 8 П(С)БО 21. Курсові різниці за монетарними статтями в іноземній валюті визначають:

– на дату здійснення розрахунків (1);

– на дату балансу (за монетарними статтями, що значаться на кінець кварталу) (2).

Відображення курсових різниць в обліку залежить від того, з якими операціями вони пов’язані і до якого виду діяльності фактично належать. Тому курсові різниці, що виникають, умовно можна поділити на:

– операційні – виникають за валютними операціями, пов’язаними з операційною діяльністю (відображають з використанням субрахунків 714 “Дохід від операційної курсової різниці”, 945 “Втрати від операційної курсової різниці”);

– неопераційні – виникають за валютними операціями, пов’язаними з інвестиційною або фінансовою діяльністю (відображають з використанням субрахунків 744 “Дохід від неопераційної курсової різниці”, 974 “Втрати від неопераційних курсових різниць”).

Оскільки курсові різниці розраховують за курсом НБУ, що діє на відповідну дату, то:

– у разі зростання курсу НБУ виникає позитивна курсова різниця, що включається до доходів (Дт 312, 362... – Кт 714, 744);

– у разі зниження курсу НБУ виникає від’ємна курсова різниця, що списується на витрати (Дт 945, 974 – Кт 312, 632...).

Різниці, що виникають під час придбання валюти, не є курсовими. Тобто, різниця, що виникає між вартістю валюти за курсом НБУ та за комерційним курсом (тобто курсом, за яким валюту придбано фактично), не є в розумінні П(С)Б0 21 курсовою різницею. Проте, ураховуючи, що різниця, зумовлена розбіжностями таких курсів, може бути як позитивною, так і від’ємною, у бухгалтерському обліку її відображають з віднесенням до витрат або доходів періоду:

– якщо під час придбання валюти комерційний курс перевищує курс НБУ, то від’ємна різниця, що виникає, включається до витрат (Дт 949, 977 – Кт 333);

– якщо під час придбання валюти курс НБУ вищий від комерційного курсу, то позитивна курсова різниця, яка виникла, визнається доходом Дт 333 – Кт 719, 746).

У табл. 4.4 узагальнено інформацію про облік курсових різниць у бухгалтерському обліку.

Таблиця 4.4