4.3. Відображення в обліку операцій з купівлі, продажу та обміну іноземної валюти

Для відображення іноземної валюти в бухгалтерському обліку застосовують курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни, установлений НБУ на дату здійснення операції.

Припустимо, підприємство отримує виручку за експортовані раніше товари. Дотримуючись п. 5 П(С)БО 21, воно повинне одержану в іноземній валюті суму помножити на курс НБУ, що діє на дату надходження валютних коштів. Отриману суму в гривневому еквіваленті зараховують на баланс підприємства. Так відбувається первісне визнання операції в іноземній валюті.

Кошти в іноземній валюті, що перебувають на рахунках у банку, обліковують на двох субрахунках:

– 312 “Поточні рахунки в іноземній валюті”;

– 314 “Інші рахунки в банку в іноземній валюті”.

Готівкова іноземна валюта обліковується на субрахунку 302 “Каса в іноземній валюті”.

Підприємство купує іноземну валюту через уповноважений банк на МВРУ за комерційним курсом, її вартість, як правило, відрізняється від вартості, розрахованої за курсом НБУ на цю саму дату.

Якщо курс НБУ на дату зарахування придбаної валюти вищий за курс, за яким її придбано, позитивну різницю, що утворилася, визнають доходом. Вона відображається на субрахунку 719 “Інші доходи від операційної діяльності” або 746 “Інші доходи від звичайної діяльності”, а потім списується на субрахунок 791 або 793 відповідно залежно від виду діяльності, для якого придбано валюту.

Якщо ж комерційний курс перевищує курс НБУ, така різниця входить до складу витрат підприємства і після відображення на субрахунку 949 “Інші витрати операційної діяльності” або 977 “Інші витрати звичайної діяльності” також списується на субрахунок 791 або 793 відповідно.

Комісійна винагорода, утримана банком, та сума збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з операцій з придбання іноземної валюти, у бухгалтерському обліку включаються до складу адміністративних витрат та відображаються на рахунку 92.

Операції із купівлі, продажу та обміну іноземної валюти підлягають оподаткуванню.

Відповідно до ст. 153.1.4. Податкового кодексу України, у разі здійснення операцій з продажу іноземної валюти та банківських металів до складу доходів або витрат платника податку відповідно включається позитивна або від’ємна різниця між доходом від продажу та балансовою вартістю такої валюти, металів або вартістю на дату виконання операції, якщо вона відбулась після дати звітного балансу.

У разі придбання іноземної валюти до складу відповідно витрат або доходів звітного періоду входить позитивна або від’ємна різниця між курсом іноземної валюти до гривні, за яким купують іноземну валюту, та курсом, за яким визначають її балансову вартість.

До витрат належать також витрати на сплату збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню та інших обов’язкових платежів, пов’язаних з придбанням іноземної валюти.

Термін “балансова вартість іноземної валюти” для цілей цього підпункту означає вартість іноземної валюти, визначену за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, на дату звітного балансу.

Термін “вартість іноземної валюти на дату здійснення операції” для цілей цього підпункту означає вартість іноземної валюти, встановлену за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, на дату здійснення операції.

Приклад 1. Для виконання зобов’язань за імпортним контрактом (операція належить до операційної діяльності) підприємству необхідно придбати 10000 доларів США. Банку перераховано 81000 грн. Офіційний курс НБУ на дату зарахування придбаної валюти становив 8,00 грн. за $1. У результаті торгів на МВРУ встановився курс продажу 7,90 грн. за $1. Утримавши комісійну винагороду в розмірі 0,4 % від суми придбаної валюти та збір до Пенсійного фонду за ставкою 0,5 %, банк повернув залишок гривні на поточний рахунок підприємства.

Таблиця 4.1