Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Інноваційний менеджмент самостійна робота.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
932.86 Кб
Скачать

6. Система оцінювання теоретичних знань та практичних навичок студентів

Поточний контроль знань студентів здійснюється в різних формах.

Студент має брати активну участь в обговоренні програмних питань на практичних заняттях, підготувати одну реферативну доповідь за тематичними розділами курсу та презентувати її, пройти модулі поточного контролю. Під час індивідуальної роботи викладача зі студентами формою контролю знань є захист студентами виконаних ними завдань, передбачених в цьому навчальному посібнику для самостійного вивчення кожної теми.

Обговорення програмних питань курсу на практичних заняттях проводиться систематично і займає 60% робочого часу, 40% часу відводиться на захист реферативної доповіді, основною метою якої є критичний аналіз наукових, методичних і прикладних підходів та обґрунтування особистих висновків і пропозицій щодо дискусійних аспектів.

Програмний матеріал дисципліни поділяється на два модулі.

Перший модуль охоплює 1–3 теми навчальної програми, другий – 4-5 теми.

Після вивчення студентами програмного матеріалу з кожного модуля проводиться письмова контрольна робота, зміст якої комплексно включає питання всіх тем модуля.

Перелік запитань для підготовки до модульних контролів модуль 1

1. Інноваційний менеджмент – це:

А

сукупність визначених організаційно-економічних методів і форм управління всіма стадіями і видами інноваційних процесів підприємств і об’єднань з максимальною ефективністю;

В

діяльність, спрямована на реалізацію будь-яких проектів;

С

управління організацією, орієнтоване на довготермінову перспективу;

D

наступність і взаємозв’язок планів різної тривалості.

2. Інновація являє собою:

А

нововведення, пов’язане з науково-технічним прогресом, що полягає в оновленні основних фондів і технологій, в удосконаленні управління й економіки підприємства;

В

напрям стратегічного управління, що здійснюється на вищому рівні організації;

С

інструмент і оснащення для проведення наукомістких операцій;

D

авторське посвідчення про винахід.

3. Існують такі різновиди нововведень:

А

інноваційний лаг;

В

осяяння;

С

прогнозування;

D

відкриття нового ринку збуту.

4. Розвиток ринку та конкуренція не тільки стимулюють діяльність комерційних організацій, але й змушують їх приймати участь у формуванні ринку нововведень за наступними напрямами:

А

кінцевий результат інноваційної діяльності;

В

придбання нематеріальних активів, шляхом випуску акцій, облігацій, залучення іноземного капіталу та організація спільного виробництва;

С

облік усіх заходів;

D

всебічний аналіз наслідків проведеного заходу у всіх сферах господарювання.

5. До стадій інноваційного процесу відносять:

А

системне впровадження нововведень у взаємопов’язаних сферах підприємницької діяльності;

В

купівля готового виробу, технології чи іншої інтелектуальної власності;

С

процес комерціалізації;

D

облік усіх заходів.

6. В інноваційному процесі виділяють такі фази:

А

впровадження продуктових інновацій;

В

набір прийомів і методів для реалізації інноваційних проектів;

С

зміни в системі управління підприємством;

D

старіння інновації.

7. Під поняттям «інноваційна діяльність» розуміють:

А

діяльність підприємства, пов’язану з науково-технічними розробками, інженерною підготовкою виробництва до переходу на новий продукт чи технологію, а також інвестування нововведень;

В

наступність і взаємозв’язок планів різної тривалості;

С

напрям стратегічного управління, що здійснюється на вищому рівні організації;

D

управління організацією, орієнтоване на довготермінову перспективу.

8. Інноваційний потенціал містить такі компоненти:

А

демографічні зміни в зовнішньому середовищі;

В

професійний і науково-технічний склад персоналу;

С

потреби виробничого процесу;

D

ризик.

9. Головними принципами управління нововведеннями є:

А

бюджетне фінансування на безповоротній основі;

В

придбання ліцензій на право виробництва товарів чи надання послуг;

С

динамічне попередження технологічного відставання;

D

державна підтримка інноваційної діяльності.

10. Сукупність базисних інновацій, сконцентрованих на визначеному відрізку часу й у визначеному економічному просторі, називають:

А

афект;

В

сензитивність;

С

детермінізм;

D

кластер.

11. Я.Ван Дейн в типології інновацій вирізняє групи:

А

інноваційна діяльність;

В

інноваційний лаг;

С

основні технологічні інновації;

D

фундаментальні інноваційні дослідження.

12. Найбільш наочні приклади метатехнологій – це:

А

фундаментальні дослідження;

В

мережний комп’ютер;

С

дослідження наказового характеру;

D

паралельно-послідовне виконання науково-технічних інновацій.

13. Для розвитку інноваційної діяльності держава:

А

проводить облік усіх заходів в системі планування;

В

створює мережу технополісів і технопарків;

С

регулює хід виконання інноваційних робіт в конкретних організаціях;

D

забезпечує структуризацію цілей фірм і доведення їх до конкретних виконавців.

14. Децентралізована інноваційна політика здійснюється у:

А

Нідерландах;

В

Японії;

С

Франції;

D

Великобританії.

15. Існують такі основні напрями інноваційної політики держави:

А

створення умов для збереження, розвитку і використання наукового потенціалу;

В

збільшення обсягу випуску нових виробів і їхнього продажу;

С

зниження рівня конкурентного статусу фірм;

D

поведінкова теорія прийняття рішень.

16. Основна роль в проведенні інноваційної діяльності лягає на місцеві державні адміністрації, які відповідно до своєї компетенції:

А

забезпечують підприємства сировиною;

В

вживають заходів щодо виконання регіональних та місцевих програм;

С

перевіряють готовність підрозділів і виконавців кожної фірми до початку роботи;

D

створюють умовний образ об’єктів дослідження.

17. Венчурні фірми – це, як правило:

А

спеціалізовані об’єднання банківських і комерційних структур;

В

фірми, що працюють на вузькому сегменті ринку, задовольняючи специфічні потреби покупців;

С

інноваційні структури, які організовують співробітництво університетів, великих наукових центрів, місцевих органів управління.

D

малі підприємства в наукомістких галузях економіки, що спеціалізуються на наукових дослідженнях, інженерних розробках, створенні і впровадженні нововведень.

18. Фонди венчурного фінансування створюються з наступних джерел:

А

виключно зарубіжні інвестиції;

В

державні інвестиції на без зворотній основі;

С

особистих заощаджень громадян;

D

венчурні фірми власних фондів не мають.

19. Фірми експлеренти являють собою:

А

фірми, що працюють на вузький сегмент ринку і задовольняють специфічні, зростаючі чи сформовані під дією моди, реклами чи інших засобів вимоги покупця;

В

фірми, що спеціалізуються на створенні нових продуктів і радикальних нововведень, які ведуть до довгострокової переваги над конкурентами;

С

фірми з «силовою стратегією», що діють у сфері великого стандартного бізнесу, мають великий капітал та високий рівень освоєних технологій і займаються великосерійним масовим випуском виробів;

D

фірми, що здійснюють середній і дрібний бізнес і орієнтуються на задоволення конкретних місцево-національних потреб.

20. Фірми патієнти являють собою:

А

фірми, що працюють на вузький сегмент ринку і задовольняють специфічні, зростаючі чи сформовані під дією моди, реклами чи інших засобів вимоги покупця;

В

фірми, що спеціалізуються на створенні нових продуктів і радикальних нововведень, які ведуть до довгострокової переваги над конкурентами;

С

фірми з «силовою стратегією», що діють у сфері великого стандартного бізнесу, мають великий капітал та високий рівень освоєних технологій і займаються великосерійним масовим випуском виробів;

D

фірми, що здійснюють середній і дрібний бізнес і орієнтуються на задоволення конкретних місцево-національних потреб.

21. Фірми віоленти являють собою:

А

фірми з «силовою стратегією», що діють у сфері великого стандартного бізнесу, мають великий капітал та високий рівень освоєних технологій і займаються великосерійним масовим випуском виробів;

В

фірми, що працюють на вузький сегмент ринку і задовольняють специфічні, зростаючі чи сформовані під дією моди, реклами чи інших засобів вимоги покупця;

С

фірми, що спеціалізуються на створенні нових продуктів і радикальних нововведень, які ведуть до довгострокової переваги над конкурентами;

D

фірми, що здійснюють середній і дрібний бізнес і орієнтуються на задоволення конкретних місцево-національних потреб.

22. Фірми комутанти являють собою:

А

фірми, що спеціалізуються на створенні нових продуктів і радикальних нововведень, які ведуть до довгострокової переваги над конкурентами;

В

фірми, що працюють на вузький сегмент ринку і задовольняють специфічні, зростаючі чи сформовані під дією моди, реклами чи інших засобів вимоги покупця;

С

фірми, що здійснюють середній і дрібний бізнес і орієнтуються на задоволення конкретних місцево-національних потреб;

D

фірми з «силовою стратегією», що діють у сфері великого стандартного бізнесу, мають великий капітал та високий рівень освоєних технологій і займаються великосерійним масовим випуском виробів.

23. Технопарк – це:

А

інноваційне середовище, створене на базі великих науково-промислових центрів, яке об’єднує їх науково-виробничі комплекси, з метою посилення розвитку цих центрів;

В

форма співробітництва університетів, наукових центрів, місцевих органів управління, промислових організацій, банківських і комерційних структур, зацікавлених у соціально-економічному розвитку того чи іншого регіону;

С

освітня установа для підприємців, своєрідний стартовий майданчик для починаючих підприємців, яка має на меті підтримку, утворення і розвиток нових організацій шляхом надання їм площ для оренди, первісного капіталу, консультацій тощо;

D

зміна умов функціонування виробництва.

24. Технополіс – це:

А

зміна умов функціонування виробництва;

В

форма співробітництва університетів, наукових центрів, місцевих органів управління, промислових організацій, банківських і комерційних структур, зацікавлених у соціально-економічному розвитку того чи іншого регіону;

С

освітня установа для підприємців, своєрідний стартовий майданчик для починаючих підприємців, яка має на меті підтримку, утворення і розвиток нових організацій шляхом надання їм площ для оренди, первісного капіталу, консультацій тощо;

D

інноваційне середовище, створене на базі великих науково-промислових центрів, яке об’єднує їх науково-виробничі комплекси, з метою посилення розвитку цих центрів.

25. Бізнес-інкубатор – це:

А

інноваційне середовище, створене на базі великих науково-промислових центрів, яке об’єднує їх науково-виробничі комплекси, з метою посилення розвитку цих центрів;

В

форма співробітництва університетів, наукових центрів, місцевих органів управління, промислових організацій, банківських і комерційних структур, зацікавлених у соціально-економічному розвитку того чи іншого регіону;

С

освітня установа для підприємців, своєрідний стартовий майданчик для починаючих підприємців, яка має на меті підтримку, утворення і розвиток нових організацій шляхом надання їм площ для оренди, первісного капіталу, консультацій тощо;

D

зміна умов функціонування виробництва.