- •Завдання 1
- •Завдання 2
- •Теребовлянський районний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді
- •Області
- •Завдання 3
- •Завдання 4
- •Завдання 5
- •Завдання 6
- •Фактори зовнішнього середовища та їх вплив на організацію
- •Завдання 7
- •Сильні та слабкі сторони організації
- •Завдання 8
- •Завдання 9
- •Завдання 10
Завдання 2
Теребовлянський районний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді |
|
Функції |
Повноваження |
1) проводить соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги шляхом їх виявлення, обліку та вивчення потреб, планування та визначення методів допомоги, надання соціальних послуг, забезпечення за необхідності соціального супроводу; 2) сприяє розвитку та підтримці сімейних форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, шляхом: пошуку та підбору кандидатів у прийомні батьки, батьки-вихователі та направлення їх на навчання; 3) навчання та підготовки кандидатів в опікуни та піклувальників за умови проходження спеціальної підготовки спеціалістами центру за направленням служб у справах дітей; 4) соціального супроводження прийомної сім’ї та дитячого будинку сімейного типу; 5) проводить у сім’ях, серед дітей та молоді за місцем проживання інформаційно-просвітницьку роботу, спрямовану на формування стандартів позитивної поведінки, здорового способу життя шляхом поширення соціальної реклами і проведення консультацій; 6) забезпечує проведення на належному рівні соціальної роботи, запобігає професійним ризикам шляхом організації навчання соціальних працівників, наставництва та професійної підтримки на робочому місці; 7) виконує інші функції відповідно до покладених на Центр завдань.
|
1) вносити обласному центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування пропозиції щодо вдосконалення соціальної роботи із сім’ями, дітьми та молоддю; 2) подавати пропозиції до проекту районного бюджету з питань, що належать до його компетенції; 3) утворювати спеціалізовані формування; 4) укладати в установленому порядку договори з підприємствами, установами та організаціями, в тому числі іноземними, а також волонтерами, про проведення робіт, спрямованих на виконання покладених на нього завдань; 5) залучати спеціалістів підприємств, установ та організацій за погодженням з їх керівниками для розгляду питань, що належать до компетенції центру; 6) одержувати від підприємств, установ та організацій інформацію з питань, що належать до його компетенції; 7) проводити аналіз, експертизу та здійснювати нагляд, контроль за виконанням соціальних програм і проектів, умовами життєдіяльності, моральним, психологічним та фізичним станом сімей, дітей та молоді, вживати заходів до забезпечення захисту їх прав, свобод і законних інтересів; 8) порушувати клопотання про притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у порушенні законодавства з питань проведення соціальної роботи із сім’ями, дітьми та молоддю. 9) здійснювати захист прав та інтересів осіб, посередництво у представництві інтересів сімей, дітей та молоді.
|
Субординаційні звя’зки — це класичний вид управлінських відносин, а субординація — службове підпорядкування молодшого старшому, що базується на правилах службової дисципліни. Сторони у відносинах субординації виступають нерівноправними, взаємодіють один із одним за принципом "влада-підпорядкування". Це відносини, в яких управлінський вплив здійснюється одним органом виконавчої влади (керуючим суб'єктом) щодо іншого органу виконавчої влади (керованого об'єкта), що йому підпорядковується, і в яких кінцевий результат перебування органів у таких відносинах досягається діяльністю однієї зі сторін відносин.
Ознаки субординаційних відносин у системі органів виконавчої влади:
1. Вони існують за наявності підпорядкування, що може бути, в свою чергу, різних видів.
2. Субординаційні відносини в системі органів виконавчої влади існують переважно по вертикалі (коли органи знаходяться на різних організаційно-правових рівнях у системі органів виконавчої влади), але не виключається можливість їх існування і по горизонталі (коли органи знаходяться на одному організаційно-правовому рівні), як супутніх відносинам по вертикалі відносин.
3. Сторони є нерівноправними. Ініціатором управлінського впливу є керуючий суб'єкт, а керований об'єкт зобов'язаний належним чином відреагувати, тобто виконати вимогу чи вказівку керуючого.
4. Кінцевий результат перебування органів у відносинах досягається діяльністю однієї зі сторін відносин.
Реординаційні зв'язки передбачають:
• певну самостійність нижчого за організаційно-правовим статусом органу (з певного кола питань орган приймає рішення без їх попереднього узгодження з вищим за організаційно-правовим статусом органом, а останній вправі скасовувати чи призупиняти ці рішення);
• право законодавчої, а також нормотворчої ініціативи;
• право планово-бюджетної ініціативи;
• право структурно-штатної ініціативи;
• право представлення для призначення на посаду;
• право органу, нижчого за організаційно-правовим статусом брати участь у підготовці рішень органу вищого за статусом;
Координаційний зв’язок означає погодження та об'єднання дій з метою найбільш швидкого та найбільш правильного вирішення задач із найменшими витратами сил, грошових коштів та матеріальних цінностей. Ознаки координаційних відносин у системі органів виконавчої влади:
1. Сторони цих відносин є, так би мовити, "партнерами", але при цьому один орган має владні повноваження щодо інших.
2. Зазначені відносини можуть існувати як за наявності, так і за відсутності організаційного підпорядкування.
3. Можуть існувати і по вертикалі, і по горизонталі.
4. Кінцева мета цих відносин — виконання тих чи інших спільних завдань та повноважень обома сторонами завдяки перебуванню в таких відносинах.
Схема 1. Основні типи взаємозв'язків і взаємовідносин Теребовлянського районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.
Тернопільський обласний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді
Голова Теребовлянської РДА
