27. Унітарна держава: поняття, ознаки і види.

Унітарною (фр. unitare - єдина) є така держава, складові частини якої висту­пають адміністративно-територіальними одиницями, котрі не мають жодних ознак суверенітету і правовий статус котрих визначається законодавчими актами центра­льної влади.

Сучасна унітарна держава характеризується такими юридичними ознаками;

1. єдине законодавство, в тому числі єдина конституція;

2. єдина централізована система органів державної виконавчої влади;

3. єдина судова система;

1. єдина цілісна територія, котра складається з адміністративно-­територіальних одиниць;

5. ­статус органів державної влади адміністративно-територіальних одиниць, а також органів місцевого самоврядування визначається нормами загальнодер­­жавного права, причому як конституцією так і звичайними законами;

6. у країні має місце єдине громадянство;

7. фінансова система функціонує на основі єдиного централізованого держа­­вного бюджету.

Більшість держав сучасного світу мають саме унітарний територіальний устрій. Така форма держави дає змогу центральним органам влади сконцентрувати ресурси, оперативно вирішувати назрілі проблеми.

Деякі маленькі унітарні країни (Мальта, Бахрейн тощо) взагалі не мають ад­міністративно-територіального поділу. В інших унітарних державах цей поділ включає дві-три і навіть чотири ланки. Повоєнного часу в цілому ряді країн про­являється тенденція до укрупнення низових одиниць адміністративно-територіального поділу.

В унітарних державах з асиметричним територіальним устроєм складові час­тини держави мають різний правовий статус. Поряд з адміністративно-територіальними одиницями є регіони, котрі мають більше прав і виступають те­риторіальною автономією. Поняття автономії (від гр. autonomia - сам + закон) зводиться до права певної частини держави самостійно вирішувати свої внутрішні питання. Ступінь самостійності таких автономій різна. У багатьох країнах автоно­мії мають власні законодавчі органи, котрі видають місцеві закони з питань, які передані до відання автономії. Такі автономні утворення існують в Данії (Гренла­ндія), Франції (Корсика), Португалії (Азорські острови), Україні (Крим) тощо.

З точки зору територіальної організації публічної влади унітарні держави по­діляються на дві групи: децентралізовані та централізовані.

Децентралізовані унітарні держави мають такі ознаки:

а) компетенція місцевих органів самоврядування виникає на основі делегу­­вання повноважень центральною владою відповідно до конституції і законів;

б) в межах делегованих повноважень між місцевими і центральними владни­­ми органами відсутні відносини субординації і підпорядкування; місцеві органи в­межах "делегованої" галузі пов'язані лише конституцією і законами;

в) місцеві органи влади функціонують дискреційне, незалежно від централь­­них органів (дискреційна незалежність);

г) центральні органи влади регулюють правовий статус місцевих органів пуб­­лічної влади через конституцію і закони;

д) центральна влада здійснює контроль за відповідністю місцевих-­нормативно-правових актів нормативно-правовим актам центральної влади, а та­­кож за їх відповідністю конституції і законам;

е) центральна влада у встановленому порядку здійснює фінансовий контроль за діяльністю місцевих органів.

До децентралізованих унітарних держав належать такі як Італія, Іспанія, Ве­ликобританія тощо.

Централізованими унітарними державами є такі, в яких відсутні виборні ор­­гани на рівні адміністративно-територіальних одиниць, котрі би мали самостійно вирішувати місцеві питання. У таких державах вертикальний розподіл влади про­ведений слабко, що проявляється насамперед в компетенції центральних органів, а саме:

а) вони призначають керівників місцевих органів виконавчої влади;

б) мають право втручатися до діяльності місцевих органів чи припиняти їх повноваження, скасовувати чи змінювати правові акти місцевих органів;

в) вправі регулювати діяльність місцевих органів як загальнообов’язковими приписами, так і організаційними актами.