132. Поняття, принципи і гарантії законності.

Під поняттям законності в широкому смислі розуміється точне й повсюдне виконання органами держави, посадовими особами і громадянами вимог закону. При цьому, звичайно, саме поняття "закон" слід розуміти розширено - як "чинне законодавство" або "сукупність нормативних актів".

Вітчизняний дослідник проблеми Попов С. В. відзначає, що законність як особливий режим суспільно-політичного життя являє собою такий стан, за якого діяльність усіх суб'єктів відповідає закону, а ідеї права, гуманізму, справедливос­ті, свободи і відповідальності панують над індивідуальними, груповими та класо­вими інтересами.

Основні принципи (вимоги) законності в спеціальній літературі формулюють­ся по-різному. Назвемо ті з них, які найчастіше згадуються авторами:

1. єдність і однаковість розуміння і застосування законів і підзаконних актів на всій території та у всіх галузях життя;

1. рівність усіх суб'єктів перед законом і судом. Невиконання, порушення закону передбачає невідворотну відповідальність для особи незалежно від її місця в суспільстві;

2. недопустимість протиставлення законності й доцільності. Жодне пору­­шення норм права не може бути виправдане мнимою доцільністю;

1. вища юридична сила закону порівняно з іншими нормативними актами;

3. активна і ефективна діяльність правоохоронних органів щодо попере­­дження й боротьби з правопорушеннями;

6) нерозривний зв'язок законності з загальною культурою населення країни. Відзначимо також, що в одному ряді з поняттям законності стоїть поняття конституційності, під яким розуміється передовсім відповідність конституції чин­них законів і підзаконних актів.

До гарантій законності відносять систему об'єктивно сформованих факторів (суспільних умов) і спеціально здійснюваних заходів щодо зміцнення режиму точ­ного і неухильного втілення вимог закону в життя, стабільності правопорядку в суспільстві.

Відповідно до такого розуміння гарантій законності, останні можна поділити на дві групи:

а) загальносоціальні гарантії, до яких належать об'єктивні умови су­спільного життя (політичні, економічні, соціальні, ідеологічні);

б) спеціальноюридичні гарантії.

Загальносоціальні гарантії створюють макросередовище функціонування права. До цієї групи належать:

а) політичні умови - лише легальна й легітимна державна влада є ефектив­ною і здатною забезпечити здійснення правових приписів;

­б) економічні умови - соціальне орієнтована ринкова економіка загалом і ма­­теріально забезпечений індивід зокрема потребують режиму законності, зацікав­­лені в ньому;

в) соціальні умови - зростання життєвого рівня, зниження рівня безробіття, вартості життя безумовно сприятимуть зміцненню законності;

г) ідеологічні умови - на рівень законності безпосередньо впливають право­­свідомість, правова культура і загальна культура населення країни, сприятлива­ морально-психологічна обстановка в суспільстві.

Спеціальноюридичні гарантії законності полягають у правових формах дія­льності спеціальних державних органів і установ, спрямованої на захист прав і свобод людини, забезпечення законності, боротьби з правопорушеннями.

Серед спеціальноюридичних гарантій виділяють:

1. удосконалення чинного законодавства через його систематизацію, усу­­нення в ньому колізій, прогалин тощо;

1. наглядово-контрольна діяльність компетентних органів (парламенту, уря­­ду, суду, прокуратури);

2. заходи попередження й припинення правопорушень, котрі здійснюються правоохоронними органами ( митний догляд, арешт, обшук);

3. заходи щодо здійснення юридичної відповідальності до осіб, визнаних винними у вчиненні правопорушення;

4. справедливе й ефективне правосуддя.