128. Поняття правосвідомості та її види.

Правосвідомість є особливим елементом правової дійсності. Головною озна­кою правосвідомості, що ставить її в особливе становище серед усіх інших явищ правової дійсності, виступає те, що вона є формою суспільної свідомості, хоч і специфічною. Між правом і правосвідомістю існують суттєві відмінності.

Отже, правосвідомість - це сукупність уявлень і почуттів, які виражають ставлення людей до права, правових явищ, діяльності юридичних установ у суспі­льстві.

Структура правосвідомості є складною і включає до себе як раціональні (пра­вова ідеологія), так і емоційні елементи (інформаційний, оціночний і вольовий).

Правова ідеологія відображає переважно наслідки абстрактного мислення. Вона включає до себе концептуально оформлені ідеї і поняття про необхідність і роль права, про його забезпечення, удосконалення, методи і форми втілення в життя. Провідними в сучасній правовій ідеології виступають ідеї: невід'ємних прав і свобод людини, закону як акта вищої юридичної сили; законності; охорони права державою і пов'язаність самої держави правом.

Емоційні елементи правосвідомості разом становлять правову психологію. У ставленні до права людини керується не лише раціональним мисленням, а й емо­ціями. З цієї точки зору, правова психологія складається з трьох елементів:

1. інформаційний елемент - полягає в знанні того чи іншого обсягу інфор­­мації про зміст правових норм, що реально виражається в знанні тексту джерела права;

1. оціночний елемент полягає в тому, що носій правосвідомості (людина або колектив), отримавши інформацію про нормативний акт, співвідносить її з влас­­ною системою цінностей, тобто оцінює її позитивно чи негативно повністю або в частині;

­3) вольовий елемент означає, що носій правосвідомості, отримавши і оціни­вши інформацію про право, визначає напрямок своєї поведінки - відповідно до змісту правових норм (правомірна поведінка), або всупереч ньому.

Видова класифікація правосвідомості здійснюється на основі рівня ґрунтовності усвідомлення, вивчення і дослідження правової дійсності. З цієї точки зору правосвідомість поділяється на три види:

а) буденна правосвідомість - це масові уявлення людей, їх почуття, настрої з приводу правової сфери суспільстві, котрі виникають безпосередньо з умов життя людей, їх життєвого досвіду;

б) професійна правосвідомість - це сукупність уявлень, понять, ідей, традицій, що формуються з приводу правової дійсності у професіоналів-юристів на основі спеціальних юридичних знань. Фахівцями використовується досвід юридичної практики, застосування права, компетентне розуміння всіх аспектів його змістy. Значення професійної правосвідомості особливо є важливим у процесі правотворчості й застосування права;

в) теоретична (наукова) правосвідомість ~ це система поглядів осіб, які науково досліджують функціонування правової системи. Юридична доктрина за допомогою понятійного апарату розкриває ставлення тої чи іншої соціальної групи до права, його цінності і ролі в житті суспільства.

З точки зору носіїв правосвідомості вона поділяється на індивідуальну, групову, масову та суспільну. Індивідуальна правосвідомість властива кожній окремо взятій людині, специфіка і неповторність якої накладають відбиток і на її уявлення про дійсне або бажане право. Групова правосвідомість характерна для певних со­ціальних груп, представників певної професії. Правосвідомість таких груп може Істотно відрізнятися одна від одної. Наприклад, правові погляди людей з високими доходами є інакшою, як у людей з низькими заробітками. Від групової відрізня­ється масова правосвідомість, характерна для нестійких тимчасових об'єднань людей, наприклад, натовпу в умовах масових безпорядків.

Суспільна правосвідо­мість включає до себе правові ідеї, погляди, думки, теорії котрі поширені в дано­му суспільстві і відображають типові властивості його юридичної дійсності. Вона об'єктивується в таких формах:

а) в правовій культурі, юридичній науці або ідеології;

б) в законодавстві, оскільки воно приймається державним органом, який Представляє суспільство;

в) в масових поглядах, уявленнях, які відображаються, зокрема, в пресі;

г) у всіх ідеологічних інститутах - політиці, моралі, мистецтві, релігії тощо.