104. Предмет і метод правового регулювання.

Передусім необхідно з'ясувати, що під правовим регулювання розуміється не будь-який вплив на поведінку людей, а лише такий, котрий здійснюється виключ­но юридичними засобами, є обґрунтованим і цілеспрямованим. Щоб визначити предмет правового регулювання необхідно врахувати багато факторів, зокрема пе­ріод розвитку суспільства, політичний режим у державі тощо.

З точки зору можливості й доцільності здійснення правового регулювання можна розрізнити кілька груп суспільних відносин:

а) відносини між людьми, які не регулюються і не можуть бути регульовани­­ми взагалі; наприклад, почуття людей, їх свідомість;

б) відносини, які в принципі можуть бути врегульованими, але, як правило, в сучасних державах демократії не регулюються; у тоталітарних державах, напри­­клад, прямо чи опосередковано регулюються домашні стосунки між подружжям, способи проводження вільного часу;

в) відносини, які можуть бути врегульованими і регулюються (називаються» правовідносинами");

г) відносини, які можуть бути врегульовані, потребують такого регулювання, але не є врегульованими. Суспільство розвивається і завжди в силу різних причин мають місце й такі відносини. Вони називаються "прогалинами" в праві. Якщо їх багато, вони підривають нормальне функціонування суспільства як системи.

Враховуючи вищесказане, можна виділити такі особливості суспільних від­носин, що становлять предмет правового регулювання: по-перше, в цих відноси­нах знаходить прояв як індивідуальний, так і суспільний інтерес, по-друге, вони передбачають додержання обов'язкових правил, які в принципі можуть стати об'єктом контролю.

Структуру предмету правового регулювання становлять:

1. стосунки між людьми з приводу обміну матеріальними й нематеріальними цінностями;

2. відносини у сфері владного управління в суспільстві, куди входить не ли­­ше керівництво державою соціальними процесами, а й контроль суспільства за державою:

3. відносини щодо забезпечення правового порядку, які покликані забезпе­­чити нормальне функціонування двох перших груп суспільних відносин.

Метод правового регулювання

Метод правового регулювання не є поняттям далеким від предмету правового регулювання. Він є нічим іншим як юридичним вираженням особливостей пред­мету правового регулювання. Що таке "метод правового регулювання"? Під цим терміном розуміється спо­сіб впливу норм даної галузі права на суспільні відносини (поведінку людей), кот­рі виступають предметом правового регулювання даної галузі права.

Метод правового регулювання в межах тої чи іншої галузі права складається з таких елементів:

1. специфічного способу взаємозв'язку прав і обов'язків між учасниками врегульованих галуззю правовідносин. Наприклад, у цивільному праві суб’єкти правовідносин мають рівні права;

2. тої чи іншої сукупності юридичних фактів, які є підставою виникнення, зміни чи припинення правовідносин. У цивільному праві правовідносини виника­­ють із договору, а в цивільно-процесуальному права - за позовом особи, якій за­­вдано шкоди.

3. особливих способів формування змісту прав і обов'язків суб'єктів права ­вони можуть виникати зокрема з договорів або нормативно-правових актів;

4. санкцій, способів і процедур їх застосування. Кожна галузь права має ши­­рокий спектр заходів державного примусу, які можуть бути застосовані до право­­порушників.

В теорії права прийнято розрізняти два методи правового регулювання: метод децентралізованого регулювання і метод централізованого регулювання. Перший метод застосовується переважно в галузях приватноправового характеру й полягає в координації цілей та інтересів сторін у всіх стосунках. Другий метод, який ще називають методом імперативного регулювання заснований на відносинах субор­динації між учасниками суспільних відносин. Він використовується в публічно-правових галузях.

Прийнято також виділяти три основні способи впливу права на поведінку лю­дей:

а) уповноваження - надання учаснику правовідносин суб'єктивних прав;

б) зобов'язання - накладення на учасника певного юридичного обов'язку вчи­­нити певну дію;

в) заборона - покладення обов'язку утриматися від певних дій.

Крім того, в юридичній літературі існують дві юридичні формули, на основі яких відрізняють два типи правового регулювання. Перша формула: "дозволено все, крім того, що прямо заборонено законом". Це загальнодозвільний тип право­вого регулювання. Інша формула має протилежний зміст: "заборонено все, крім прямо дозволеного законом". На її основі побудований дозвільний тип правового Регулювання.