96. Поняття соціальної норми. Право і мораль.

На впорядкування суспільних відносин впливають два види факторів: приро­дні норми (об'єктивні закономірності розвитку природи і суспільства) і соціальні норми. Якщо перші мало піддаються контролю з боку свідомої діяльності людини, то другі безпосередньо пов’язані з такою діяльністю.

Отже, соціальна норма — це правило поведінки загального характеру, котре виникає в процесі соціальної організації суспільства, регулює різні ділянки суспі­льних відносин й забезпечується різноманітними соціальними засобами. Одночас­но слід зазначити, що соціальна норма виступає елементом суспільної та індивіду­альної свідомості, бо no-суті є продуктом духовної діяльності різних суб'єктів нормотворчості.

Соціальним нормам властиві такі ознаки:

1. вони є загальними правилами. Це означає, що соціальні норми встанов­­люють правила поведінки в суспільстві, тобто визначають, якою може бути або повинна бути поведінка суб'єктів з точки зору інтересів суспільства. Вони мають безперервну чинність і звернуті до невизначеного кола осіб;

1. соціальні норми виникають у зв'язку з вольовою, свідомою діяльністю людей. Конкретно це може проявлятися по-різному: одні виникають у зв'язку з досягненням людини певної цілі (наприклад, складання законопроекту), інші вна­­слідок багаторазових актів поведінки;

2. названі норми регулюють не будь-яку, а лише соціальну поведінку людей, тобто їх взаємовідносини між собою у суспільстві. Відносини ж між людиною і природою регулюють не соціальні, а так звані "технічні" норми;

3. вони виникають в процесі становлення і розвитку суспільства і одночасно виступають одним із найважливіших його компонентів;

4. соціальні норми відповідають певному типу культури і характеру соціаль­­ної організації суспільства.

Право і мораль

Право і мораль мають спільне завдання - впливати на поведінку людей. Про­те це різні соціальні регулятори, кожній з яких має свою специфіку.

Моральність визначається як правила, що визначають поведінку, духовні та душевні якості, необхідні людині в суспільстві, а також виконання цих правил поведінки.

Мораль характеризується такими ознаками:

1) вона формується поступово під впливом багатьох факторів, в тому числі природних норм, про які згадувалося вище. Говорити, що формування моралі не­залежне від діяльності держави було би перебільшенням. Держава опосередковано все таки впливає на неї;

б) норми моралі функціонують у свідомості людей і державно-офіційним ­способом не закріплюються. Проте недемократичні держави час від часу пробува­­ли це робити - згадайте "Моральний кодекс будівника комунізму" в СРСР;

в) мораль підтримується силою громадського впливу, насамперед громадсь­­кою думкою. Громадська думка є сторожем і критерієм моральності тої чи іншої поведінки людей;

г) мораль безпосередньо діє поза сферою правовідносин (поведінки, врегу­­льованої правом), а опосередковано - і в сфері, підконтрольній державі. Останнє­ мораль здійснює лише, коли її зміст враховано при формуванні правових норм. Тому важливим видається з'ясування проблеми співпадіння і колізії між нормами права і моралі.

Взаємодія права і моралі - досить складне явище. У сучасному суспільстві, почнемо з того, громадська думка підтримує право, тобто вважається, що всяке правопорушення є одночасно аморальним проступком. Що стосується таких осно­воположних гуманістичних цінностей як право на життя, власність, свободу пере­сування тощо - це справді так. Заборона вбивати, красти і т.д. є одночасно норма­ми і права, і моралі. Проте є цілий ряд діянь, заборонених законом, щодо яких громадська думка не така одностайна.

Між нормами права і нормами моралі інколи виникають протиріччя, коли право вимагає одне, а мораль передбачає прямо протилежне. Така колізія виникла, наприклад, у кримінальному процесі, коли як свідків органи правопорядку допи­тували іншого з подружжя або близького родича обвинуваченого (підсудного). За законом їх відмова від дачі показань або неправдиве показання тягло кримінальну відповідальність. Нині це протиріччя усунуте (ст. 63 Конституції України).