73. Поняття державного (територіального) устрою.

Державний (територіальний) устрій - це поняття, що виражає, якщо корот­ко, поділ держави на складові частини та взаємостосунки між державою в цілому та її складовими частинами.

Проблему удосконалення державного устрою мають сьогодні не лише неста­більні Росія чи Грузія, а й розвинуті та економічно благополучні Великобританія, Канада, Іспанія. У деяких таких країнах (як Бельгія) за останнє десятиліття карди­нально змінився спосіб територіальної організації державної влади - з унітарної ця держава перетворилася у федеративну. Тому поняття державного устрою є актуа­льним і одним із ключових у науці теорії держави і права.

На думку українського дослідника проблем державного устрою С. Телешуна, слід розмежувати поняття "адміністративно-територіального устрою" як його складової і "державного устрою" як більш широкого поняття, що включає також інші аспекти державного будівництва, зокрема організацію вертикальної системи влади і місцевого самоврядування, а також національно-державну організацію на­селення.

Отже, С. Телешун визначає, що державний устрій - це організація території і населення, визнання за ними або надання їм певного статусу в здійсненні держав­ної влади. Саме державний устрій визначає межі централізації та децентралізації державної влади.

Основною метою поділу будь-якої держави, зокрема України, на складові ча­стини є організація оптимального управління державою і суспільством.

До елементів поняття форми державного устрою належать такі:

8. адміністративно-територіальний чи політико-територіальний поділ краї­­ни, що виражається у поділі єдиної держави на певну кількість територіальних одиниць визначеного рівня (області, райони, округи, комуни тощо):

9. взаємовідносини між центральними та місцевими органами державної влади, котрі уособлюють відповідно державу загалом і її складові частини;

10. спосіб регулювання центральною владою правового статусу складових частин держави та їх владних органів;

11. правові стосунки між територіальними одиницями держави;

12. правові відносини між органами державної влади (центральними і місце­­вими) та органами місцевого самоврядування, ступінь розвитку та правового захи­­сту самоврядування;

13. спосіб участі складових частин держави у вирішенні загальнодержавних справ;

14. характер фінансової системи держави (централізований чи децентралізо­­ваний), роль складових частин держави у формуванні бюджету та його здійсненні.

­Враховуючи наведене можна визначити державний (територіальний) устрій у будь-якій країні за існуючими нині науковими класифікаціями - він може бути унітарним, федеративним чи конфедеративним. Серед конфедеративних утворень, які формуються на наших очах, слід назвати Союз Росії і Білорусі, укладений в 1997 р. і особливо Європейський союз.

Крім наведеного класичного підходу в класифікації держав за їх територіаль­ним устроєм, існують й альтернативні класифікації "складних держав". Так на­приклад, російський вчений Ю. А. Тихомиров виділяє серед них такі види:

а) спів­дружність націй (типу Британської співдружності);

б) співтовариства конфедера­тивного типу (двох- чи чотирьохсторонні об'єднання Росії з іншими державами);

в) співдружність незалежних держав (СНД і Європейський союз з конфедератив­ними елементами);

г) конфедерації (в минулому США, Швейцарія, в останні деся­тиліття - Сенегамбія);

д) універсальні об'єднання держав (типу ООН);

е) інституційні міжнародні об'єднання (типу Міжпарламентського союзу);

є) функціональ­но-цільові об'єднання держав (типу Ради Європи);

ж) федерації - національні, на­ціонально-територіальні, етнічні. Відзначимо, що такий розширений підхід відо­бражає дискусію вчених про відмінність "складних" держав від міжнародних ор­ганізацій.

Які фактори впливають на характер державного устрою в тій чи іншій краї­ні?

По-перше, спосіб утворення держави. Ті з них, які утворилися на базі кількох держав, як правило, мають складну форму (наприклад, Німеччина). Навпаки, ті, котрі утворилися шляхом відокремлення частини з іншої держави частіше мають унітарний устрій (наприклад, республіки колишнього СРСР).

По-друге, національний склад населення держави. Якщо в одній державі кі­лька етнічних груп є корінними і не виступають діаспорою державотворчих націй - такі держави, як правило, будуть мати складну форму.

По-третє, державний режим, існуючий в країні. В умовах недемократичних режимів державна влада завжди монополізована центральними органами і тому устрій має централізований характер (колишні СРСР, ЧССР, СФРЮ).