59. Легітимація державної влади: поняття і типи.

Легітимація державної влади відіграє ще більш важливу роль, ніж легалізація, бо жодна державна влада не може опиратися лише на існування законів, які її про­голошують, або на насилля. Щоби бути стійкою й міцною, вона повинна знайти підтримку суспільства, певних груп, впливових осіб. Така підтримка можлива пе­редусім певними діями (в тому числі голосуванням), а також думками, настроями, почуттями. У певних випадках підтримка можлива й бездіяльністю (наприклад, відмова від акцій протесту) і навіть нейтральним ставленням до представників державної влади. Державна влада завжди намагається поставити себе в таке стано­вище, щоби виключити недовіру до себе і тим більше різкий прояв незадоволення.

З часів німецького юриста Макса Вебера (1864-1920 pp.) прийнято розрізняти три "чисті" типи легітимації державної влади: традиційний, харизматичний і раці­онально-правовий. У сучасному суспільстві переплітаються різні типи легітимації. Розглянемо кожен із них більш детально.

Традиційна легітимація полягає в пануванні на основі традиційного автори­тету, заснована на повазі до традицій, вірі в їх правильність, у те, що влада вира­жає "дух народу", відповідає звичаям і традиціям, які вже стали стереотипами сві­домості і поведінки. Такий тип легітимації опирається також на тривалу практику її дотримання.

Харизматична легітимація - це панування, засноване на вірі в унікальні осо­бисті здібності вождя, його виняткову місію. Вона не пов'язана з розумом, розум­ними судженнями, а нерідко просто відкидає їх. Харизматична легітимність опи­рається на гамму почуттів, тобто має сенсорну природу. На відміну від традицій­ної влади, носієм якої може бути і колектив, і індивід, харизматична влада завжди є індивідуальною, але, як і перша, вона бере свої корені в далекому минулому.

Раціонально-правова легітимація державної влади заснована на сприйнятті інтелектом переконання в розумності існуючого порядку, законів, правил, прийня­тих у даному суспільстві для управління ним. Цей вид легітимності є основним у сучасному суспільстві в умовах демократичної правової держави.

60. Лімітація державної влади: поняття, механізми.

Принцип лімітації (обмеженості) державної влади логічно випливає з прин­ципу верховенства права - основоположної засади правової держави. Це поясню­ється передусім тим, що саме право, правова система "пов'язує" державну владу, ставить її в певні рамки. За словами французького вченого Жан Люка Шабо мова йде про встановлення кордону влади управляючих над тими, ким вони управля­ють. Із врахуванням вищесказаного спробуємо визначити основні правові та інституційні засоби, котрі прямо чи опосередковано обмежують владу сучасної держа­ви:

1. Легальний характер самої державної влади, тобто забезпечення нею ре­жиму законності й верховенства права. Це означає, що влада визнає свою зв'язаність правом. Для того, щоб право могло виконувати цю роль ("пов'язувати" державу) необхідною є наявність трьох умов:

а) відповідність писаної норми права цінностям і співвідношенню сил у сус­пільстві (екзогенна відповідність норми);

б) визнання в правовій системі вищої сили норм, закріплених у деклараціях прав і в конституціях (ендогенна ієрархія правових норм);

в) наявність механізмів і органів, які мають завдання ефективно забезпечити вказану ієрархічну первинність (контроль конституційності).

2. Відокремлення установчої влади від законодавчої. Це означає, що право здійснювати установчу владу від імені народу повинен не лише парламент.

3. Збереження народного суверенітету, про який вже було вище сказано.

4. Поділ державної влади на законодавчу виконавчу і судову з метою ство­рення механізму "стримувань і противаг" між гілками влади.

5. Правовий захист прав людини, індивідуальних і колективних ( в т.ч. прав національних, релігійних та інших меншин, особливо - політичної меншини і ви­ступаючої від її імені опозиції).

6. Розвинуте місцеве і регіональне самоврядування, котре має власну фінан­сову базу (муніципальна власність і місцевий бюджет) і охоронювані законом по­вноваження. Рішення органу самоврядування скасовуються лише в судовому по­рядку і лише з мотивів їх невідповідності закону.