5. Територія держави. Територіальна цілісність як об’єкт правової охорони.

У державно-організованому суспільстві принцип кровноспорідненої органі­зації населення втратив своє значення. На зміну йому прийшов інший принцип його територіальної організації. Тому й варто з'ясувати поняття "території". Те­риторія тої чи іншої держави - це чітко визначена кордоном частина земної кулі, на яку поширюється її юрисдикція, а населення, що на ній мешкає, перетворюєть­ся у підданих або громадян держави.

Ще в XIX ст. вченими-юристами (А.Дюгі, М.Коркунов) були визначені влас­тивості державної території: а) неподільність (її належність багатьом недержавним власникам не розділяє її); б) недоторканість, що зокрема знаходить відображення в принципі невтручання публічної влади в справи іншої держави; в) винятковість на даній території відсутні всякі прояви влади іншої держави; г) невідчужуваність (держава, позбавлена території, перестає функціонувати).

Територія сучасної держави визначена кордонами, встановленими внутрі­шнім законодавством та міжнародними договорами з сусідніми країнами. Що ро­зуміти під "державним кордоном"? Чинне законодавство України встановлює, що державний кордон України - це лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного прос­тору.

Договірне погодження лінії кордону називають його делімітацією. Встанов­лення державного кордону, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, здійснюється в такі способи :

1. на сущі - по характерних точках і лініях рельєфу або ясно видимих орієн­­тирах;

2. на морі - по зовнішній межі територіального моря України;

на судноплавних річках - по середині головного фарватеру або тальвегу ­ріки; на несудноплавних річках (ручаях) - по їх середині або по середині голо­­вного рукава річки; на озерах та інших водоймах - по прямій лінії, що з'єднує ви­ходи державного кордону України до берегів озера або іншої водойми. Державний кордон України, що проходить по річці (ручаю), озеру чи іншій водоймі, не пере­міщується як при зміні обрису їх берегів або рівня води, так і при відхиленні русла річки (ручаю) в той чи інший бік;

4. на водосховищах гідровузлів та інших штучних водоймах - відповідно до­ лінії державного кордону України, яка проходила на місцевості до їх заповнення;

5. на залізничних і автодорожніх мостах, греблях та інших спорудах, що проходять через прикордонні ділянки судноплавних і несудноплавних річок (руча­­їв), - по середині цих споруд або по їх технологічній осі, незалежно від прохо­­дження державного кордону України на воді.

На основі делімітації державний кордон поводять на місцевості з допомогою спеціальних знаків - цей процес називають демаркацією.

До складу державної території відповідно до норм міжнародного права вклю­чають такі елементи.

1. суша в межах державних кордонів;

2. водяний простір у межах кордонів, а саме:

• внутрішні води (до внутрішніх вод України належать:

а) морські води, роз­­ташовані в бік берега від прямих вихідних ліній, прийнятих для відліку ширини територіального моря України;

б) води портів України, обмежені лінією, яка про­­ходить через постійні портові споруди, які найбільше виступають у бік моря;

в)­ води заток, бухт, губ і лиманів, гаваней і рейдів, береги яких повністю належать­ Україні, до прямої лінії, проведеної від берега до берега в місці, де з боку моря вперше утворюється один або кілька проходів, якщо ширина кожного з них не пе­­ревищує 24 морських миль;

г) води заток, бухт, губ і лиманів, морів і проток, що історично належать Україні;

д) обмежена лінією державного кордону частина вод річок, озер та інших водойм, береги яких належать Україні);

• територіальні води (до територіального моря України належать прибережні морські води шириною 12 морських миль, відлічуваних від лінії найбільшого від­­пливу як на материку, так і на островах, що належать Україні, або від прямих ви­­хідних ліній, які з'єднують відповідні точки);

• континентальний шельф (прилягаюче до територіальних вод морське дно до глибини 200 м від поверхні моря або за цими межами до місця, де глибина дозво­­ляє розробляти природні багатства цих районів);

• прикордонні судоходні річки до середини головного фарватеру;

3. повітряний простір над сушею і водним простором;

4. надра під сушею і водним простором;

5. приписані до портів даної держави військові кораблі чи шлюпки, які пла­­вають під прапором цієї країни, а також військові літаки, де б вони не перебували, в тому числі в межах території іншої держави з її дозволу:

6. приписані до портів даної держави невійськові кораблі і літаки, які не перебувають в межах території інших держав;

7. території приміщень дипломатичних і консульських представництв даної держави на території іншої держави.

Досвід формування територій сучасних держав протягом останніх кількох сторіч дозволяє визначити основні способи набування території:

1. акцесія — це набуття території внаслідок прояву природних сил, незалежно від волі людини (наприклад, з'являється новий острів);

2. первинна окупація - це зайняття території, яка не має державної принале­­жності;

3. анексія - це здобуття території з використанням насилля (наприклад, вій­­ськовими діями);

4. тривале утримання - означає, якщо певна держава тривалий час безперер­­вно утримує певну територію, вона отримує на неї переважне право;

5. територіальна цесія - це перехід частини території від однієї держави до іншої на договірних засадах.

­Стаття 111 КК. Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України

1. Умисні дії, вчинені з метою зміни меж території або державного кордону­ України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а також публічні заклики чи розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій, — караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

2. Ті самі дії, якщо вони вчинені особою, яка є представником влади, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або поєднані з розпалюванням національної чи релігійної ворожнечі, — караються обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк,

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, які призвели до загибелі людей або інших тяжких наслідків, — караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років,

Суспільна небезпечність злочину полягає в тому, що він посягає на пріоритетні національні інтереси України: державний суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність кордонів, які є головними складовими (основами) національної безпеки України.

Згідно зі ст, 2 Конституції України суверенітет України поширюється на всю її територію. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Територіальний устрій України регулюється розд. IX Конституції­ України. Ст. 132 Конституції України проголошує: територіальний устрій­ України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості соціально-економічного розвитку регіонів з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних­і культурних традицій.

1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є безпека держави в політичній і воєнній сферах у частині забезпечення суверенітету території, захисту територіальної цілісності і недоторканності України.

Коли злочин поєднаний з розпалюванням національної або релігійної ворожнечі (ч. 2), додатковим безпосереднім об'єктом будуть інтереси нашої держави в сфері сприяння консолідації і розвитку української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвитку етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України, що відповідає ст. 11 Конституції України.

Якщо злочинні дії призвели до загибелі людей або інших тяжких наслідків, додатковим безпосереднім об'єктом даного злочину потрібно вважати інтереси суспільства і держави в ­сфері захисту життя людини. У випадку настання інших тяжких наслідків питання про додатковий безпосередній об'єкт злочину варто вирішувати виходячи з характеру цих наслідків. Територіальна недоторканність України є необхідною умовою життєдіяльності нашого суспільства. Вона є частиною державного суверенітету, необхідною умовою верховенства і незалежності державної влади.

Відповідно до п, 4 ст. 2 Статуту: QQH усяке зазіхання на територію держави або окремої її частини є не тільки протиправним, але і злочинним, тому що є зазіханням на суверенність держави. Принцип цілісності України означає, що відділення яких-небудь частин її території суперечило б волі Українського народу, закріпленій в Основному Законі. Територіальна цілісність держав також являє собою найважливіший принцип міждержавних взаємовідносин відповідно до Заключного акта Наради по безпеці і співробітництву в Європі (НБСЄ, 1975 p.").

Державна територія України — суша, води, надра і повітряний простір, на які поширюється державний суверенітет України. Межі державної території визначаються її кордонами із сусідніми державами.

Статус державної території визначають Конституція і закони України. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси у межах території України, природні ресурси її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу (ст. 13 Конституції). Державна територія є сферою дії нормативно-правових актів України.

Найважливіші положення, що стосуються території, державного кордону України, Сформульовані в Законі України "Про державний кордон", що вступив в дію 18 грудня 1992 р.

Державний кордон України є лінія і вертикальна поверхня, що йде по цій лінії й визначає межі території України — суші, вод, надр, повітряного простору.

У відповідності зі ст. 2 Закону України "Про державний кордон України" у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень у деякі законодавчі акти України по прикордонних питаннях" від 18 червня 1996 р. Охорона державного кордону України є невід'ємною частиною загальнодержавної системи забезпечення національної безпеки і полягає в здійсненні політичних, правових, організаційних, економічних, екологічних, санітарно-карантинних, військових, оперативних, технічних і інших заходів.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про державний кордон України" державний кордон України на місцевості позначається чітко видимими прикордонними знаками, форма, розмір і порядок установлення яких визначаються законодавством України і міжнародними договорами України.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про правонаступництво України" державний кордон СРСР, що відмежовував територію України від інших держав, та кордон між УРСР і БРСР, РРФСР, Республікою Молдова станом на 16 липня 1990 р. є державним кордоном України.

Державний кордон України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, встановлюється:

• на суші — по характерних точках і лініях рельєфу або ясно видимих орієнтирах;

• на морі — по зовнішній межі територіального моря України;

• на судноплавних річках — по середині головного фарватеру або тальвегу (лінії, що сполучає найнижчі точки дна річкової долини, яру, балки) річки; на несудноплавних річках (ручаях) —­по їх середині або по середині головного рукава річки; на озерах та інших водоймах — по прямій лінії, що з'єднує державний кордон, до берегів озера або інших водойм;

• на водосховищах гідровузлів та інших штучних водоймах —­відповідно по лінії державного кордону, яка проходила по місцевості до їх заповнення;

— на залізничних і автодорожніх мостах, греблях та інших спорудах, що проходять через прикордонні ділянки судноплавних і несудноплавних річок (ручаїв), — по середині цих споруд або по їх технологічній осі, незалежно від проходження кордону на воді.

Державний кордон на місцевості позначається ясно видимими прикордонними знаками, форма, розмір і порядок встановлення яких визначаються законодавством України та міжнародними договорами України. Існують загальновизнані способи і порядок визначення кордону.

Делімітація кордону — договірне визначення державного кордону на картах, як правило великомасштабних, з докладним відображенням на них рельєфу, гідрографії, населених пунктів та інших фізико-географічних об'єктів. Під час делімітації договірні сторони проведену на карті лінію кордону супроводжують її описом.

Демаркація кордону — точне визначення на місцевості лінії державного кордону за договорами про делімітацію і доданими до них картами та описами й договорами про позначення цієї лінії прикордонними знаками.

Редемаркація — відновлення лінії державного кордону на ­місцевості та позначення її прикордонними знаками на підставі діючих договорів, документів. Редемаркація передбачає також відновлення пошкоджених або зруйнованих (ремонт) прикордонних знаків, установлення додаткових знаків, складання нового протоколу — опису, карт і протоколів прикордонних знаків.

2. Об'єктивна сторона злочину може бути у наступних формах:

• дії, вчинені з метою зміни меж території України;

• дії, вчинені з метою зміни державного кордону України;

• публічні заклики до вчинення таких дій;

• розповсюдження матеріалів із закликами до таких дій. Перші дві форми дій можуть проявлятися у вчиненні

насильницьких дій, спрямованих на відокремлення частини території України, на насильницьку антиконституційну зміну її державного кордону. Це може бути збройне вторгнення на територію України, напад на прикордонні застави тощо. Взагалі це насильницькі дії, які полягають у прагненні змінити територію України на користь іншої (суміжної) держави, або у спробі відокремити від України той чи інший регіон, проголосивши його незалежною державою.

Публічні заклики до вчинення зазначених у ст.. 110 дій полягають у активному впливі (усно чи письмово, з використанням магнітофона, радіо, телебачення, інших технічних засобів тощо) на невизначену кількість людей (слухачів, читачів, глядачів) або на членів певної партії, організації чи інше угрупування, пов'язане з схиленням їх до вчинення дій, спрямованих на насильницьку зміну меж території або державного кордону України, на порушення порядку, встановленого Конституцією. Це вплив на свідомість і волю інших людей з метою їх схилення до бажаної для винного поведінки, активне нав'язування своїх ідей іншим особам, де обов'язково вказується, як варто поводитись, що робити, щоб досягти конкретного результату, на який націлена особа, що висловлює публічно такі заклики, — зміни меж території України або зміни її державного кордону. Такого роду заклики виступають, за своєю суттю, вимогами розподілу держави, відділення якоїсь її частини як самостійного територіального утворення або на користь якоїсь іншої держави.

Заклик має бути публічним. Це означає, що він відкрито звернений до багатьох осіб (не менше двох), що реально сприймають або, на думку розповсюджувача, можуть сприймати його заклики. Тому заклик, звернений до окремих, конкретних осіб, до вчинення злочину, повинен розглядатися як підбурювання.

Якщо зазначені заклики поширюються за завданням іноземної держави, іноземної організації або їхніх представників, має місце сукупність злочинів із державною зрадою у формі надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

Виготовлення таких матеріалів з метою наступного їх поширення слід кваліфікувати як готування до злочину.

3. Суб'єктивна сторона злочину характеризується виною у формі прямого умислу. Обов'язковою ознакою злочину є наявність спеціальної мети — змінити межі території або державного кордону.

Особа усвідомлює суспільне небезпечний характер своїх дій (спрямованість на зміну меж території або державного кордону України) і бажає їх скоєння.

4. Суб'єктом злочину може бути фізична осудна особа­(громадянин України, громадянин іншої держави, а також особа без громадянства), якій до вчинення злочину виповнилося 16 років.

Ч. 2 ст. 110 передбачає відповідальність за посягання на територіальну цілісність і недоторканність України, вчинені представником влади, або за попередньою змовою групою осіб або поєднані з розпалюванням національної чи релігійної ворожнечі.

4. Згідно з ч, 2 ст. 28 злочин (умисні дії, вчинені з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а також публічні заклики чи розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення ­таких дій) визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення.

Склад злочину, передбаченого ч, 1 і 2 ст. по є формальним. ­Злочин вважається закінченим з моменту вчинення самої дії щодо зміни меж території або державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України, публічних закликів до такої дії, незалежно від наслідків.

Якщо умисні дії з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого­ Конституцією України, а також публічні заклики чи розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій, вчинені за завданням іноземної держави, іноземної організації або їх представників, має місце сукупність державної зради у формі надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти ­України (ч. 1 ст. 111) і посягання на територіальну цілісність і недоторканність України.