45. Правові колізії та шляхи їх подолання.

­Термін “юридична колізія” іноді використовується в широкому значенні, позначаючи суперечності обох видів (як матеріальні, так і формальні). У цьому випадку юридична колізія визначається в літературі як суперечність між існуючими правовими актами й інститутами, правопорядком та намірами і діями щодо їх зміни, визнання або відторгнення.

Частіше термін “юридична колізія” вживається у вузькому значенні — як винятково внутрішня або формальна (формально-логічна) суперечність усередині правової системи. У такому значенні він тотожний терміну “колізії в праві”. До останніх відносять, зокрема, колізії правових норм, колізії між нормами права й актами тлумачення, а також колізії між окремими актами тлумачення, суперечності між законодавством та іншими джерелами права. Варто погодитися, що колізії в законодавстві є лише частиною можливих юридичних колізій.

Водночас колізії в законодавстві є одним з видів логіко-структурних дефектів (деформацій) у праві. Прикладами інших видів таких дефектів є, зокрема, зайве дублювання, прогалини в праві, нераціональне розташування правових норм; логічна недосконалість правових конструкцій. При цьому лише деякі види колізій у законодавстві (часові та ієрархічні) є логіко-структурними дефектами. Колізії, що не є дефектами, можна називати доброякісними (тобто нешкідливими) колізіями: це, наприклад, більшість змістовних колізій.

Можна виділити такі ознаки колізій у законодавстві:

1) колізії в законодавстві — це відносини, що виникають тільки між нормами права, закріпленими в законодавстві. Вони не можуть виникати між нормами, вираженими в інших джерелах права, між нормою права й актом її тлумачення, а також між актами тлумачення;

2) колізії — це відносини між нормами, що виникають із приводу регулювання одних фактичних обставин;

3) колізії у законодавстві виникають тільки у випадку регулювання фактичних відносин принаймні двома нормами права;

4) колізії існують за наявності двох або більш реально чи формально чинних норм. Норми нечинного юридичного акта (тобто скасованого як фактично, так і формально, який при цьому не має переживаючої дії, або такого, що не має зворотної сили) не можуть вступати в колізію з чинними нормами;

5) автор підтримує визначення колізій як відносин між неузгодженими нормами. При цьому формою неузгодженості може бути як розбіжність (невідповідність), так і суперечність.

Як логічний висновок пропонується визначення колізії у законодавстві як різновиду юридичних колізій, що виникає за наявності розбіжності або суперечності між реально або формально чинними нормами права, які закріплені в законодавстві та регулюють одні фактичні відносини.

Аналіз темпоральних (часових), ієрархічних та змістовних колізій, який передує висновкам про варіанти їх подолання, треба пов’язувати відповідно з ґрунтовним дослідженням питань про дію нормативного акта в часі; про ієрархічну структуру законодавства; про загальні і спеціальні норми. В той же час враховується можливість так званого збігу колізій, що суттєво впливає на правила їх подолання.

4. Найбільш сприятливі умови попередження колізій створюються тоді, коли у суб’єктів правотворчості та правозастосування існує чітке, логічно обґрунтоване єдине концептуальне праворозуміння, здатне забезпечити верховенство права і правового закону; вживаються заходи щодо подолання правового нігілізму; у правотворчому процесі активно використовуються наукові досягнення, суворо виконуються правила законодавчої техніки.

2. Шляхами подолання колізій у законодавстві є застосування колізійних норм, використання колізійних правоположень, тлумачення закону, а шляхами усунення колізій — правотворчість та діяльність судів щодо скасування нормативно-правових актів.

КОЛІЗІЯ НОРМАТИВНИХ АКТІВ (лат. соІlisio — зіткнення) — суперечність між правови­ми приписами відповідних актів, що виявля­ється у відмінностях у процесі регулювання аналогічних сусп. відносин. Сутність даного правового явища полягає у тому, що: К. н. а. - це суперечності, які виникають лише між пра­вовими актами; колізія виникає за наявності двох і більше правових актів, які регулюють ­аналогічні відносини; регулюючи одні й ті ж факт, відносини, правові акти пропонують різ­ні змістом і формою шляхи регулювання; су­перечності можуть бути врегульовані правови­ми засобами.

Найбільш заг. підставами виникнення К. н. а. є об'єктивні та суб'єктивні чинники. До об'єк­тивних відносять ті, що не залежать від волі законодавця та ін. суб'єктів права. Це чинни­ки, пов'язані:

а) з динамікою правовідносин у часі, що має вияв у конфлікті старих право­вих норм, які не були офіційно змінені чи скасовані, з новими або в зміні характеру са­мих відносин;

б) з поширенням відносин у просторі, основою яких є принцип території (у цьому випадку слід розрізняти два гло­бальні рівні, на яких виникають колізії: наці­ональний, або внутрішній, та міжнародний);

в) з необхідністю диференційованого регулю­вання відносин, що передбачає наявність їх специф. різновидів.

За об'єктивний чинник можна вважати множинність органів право-творчості, які приймають норми, що певною мірою регулюють сусп. відносини.

Серед суб'єктивних чинників (тобто тих, які мають безпосеред. зв'язок з волею законодав­ця) виділяють: відсутність чіткого розмежуван­ня законод. компетенції між органами право-творчості, внаслідок чого перетинаються пред­мети відання; відсутність повної інформації щодо правового регулювання певного питан­ня; брак досвіду правотворення; непослідовна систематизація нормат. актів. Глибшому розумінню змісту К. н. а. сприяє класифікація колізій правових актів. За ха­рактером колізії нормат. актів поділяють на темпоральні (колізії у часі), просторові (ко­лізії у просторі), ієрархічні (субординаційні колізії), змістові колізії.

Залежно від юрид. сили актів, між якими ви­никає колізія, розрізняють колізії між норма­ми по горизонталі та колізії між нормами по вертикалі. За основу такого критерію класифі­кації взято різну юрид. силу конфліктуючих актів. Зіткнення правових актів по вертикалі означає, що фактично відносини врегульо­вано приписами, один з яких своєю право­вою силою перевершує інший. Колізія пра­вових актів по горизонталі має місце тоді, коли сусп. відносини регламентуються акта­ми, що мають рівну юрид. силу. Залежно від обсягу регулювання правових при­писів, що суперечать один одному, виділяють колізії між загальними та спец, нормами, обсяги яких перетинаються. При зіткненні загальних або спец, актів відбувається збіг обсягів і сфер ре­гулювання, які співвідносяться як ціле та частина. За галузевою належністю колізії поділяються на міжгалузеві, тобто правові конфлікти, які ви­никають між актами різних галузей права, та внутрішньогалузеві, тобто зіткнення актів у ме­жах однієї галузі права.

За мірою зіткнення нормат. актів розрізняють колізії у вигляді суперечностей, що виникають внаслідок зіткнення актів, котрі взаємовиклю-чають один одного, та колізії у формі від­мінностей, що полягають у неузгодженості правових актів, які містять однотипні припи­си. Цей критерій має дуже важливе значення для розуміння сутності колізії правових доку­ментів, оскільки ці аспекти є двома сторонами одного й того ж явища. У правозастосовній практиці усунення К. н. а. здійснюється здебільшого двома шляхами: правотворчим (прийняття нового акта, скасуван­ня старого акта, внесення змін до чинного ак­та); прийняттям колізійних норм, які є засобом усунення колізій в з-ві.