33. Авторитарний режим: поняття та ознаки.

Авторитарним можна назвати такий державний режим, за якого джерелом державної влади виступає лише частина населення, правляча група, партія, рух або армія. Поряд з цим, відсутність демократичних механізмів не поєднується з крайніми проявами тоталітаризму. Авторитарний режим завжди характеризує ту країну, в котрій перетворення ведуть від тоталітаризму до демократії чи навпаки. Про це свідчать і його ознаки:

1. розподіл державної влади проведено лише умовно, а юридичне і фактично домінує виконавча влада на чолі з сильним президентом чи надзвичайним орга­­ном;

2. роль парламенту, як і інших представницьких органів, зведено нанівець, хоча вони й функціонують; вибори цих органів не є регулярними і повністю конт­­ролюються владою;

3. значну роль, в тому числі політичну, в суспільстві відіграють багаточисе­льні "силові структури" - армія і правоохоронні органи;

4. формально існує багатопартійна система, але державна влада відверто опирається і підтримує одну або декілька політичних партій;

5. ­мають місце порушення прав і свобод людини, ускладнений порядок їх реалізації та застосування, проте відсутні масові репресії;

6. держава здійснює контроль за інформаційним простором (наприклад, бу­­дучи власником більшості засобів масової інформації);

7. обмежується діяльність опозиції;

8. органи державної влади при прийнятті рішень більше зважають на полі­­тичну доцільність, ніж на закон;

9. при прийнятті та реалізації політичних рішень рідко застосовується прин­­цип знаходження компромісу інтересів;

10. державний апарат функціонує в режимі напівтаємності, в умовах, за яких контроль за ним з боку громадськості виключається.

11. виконавчо-розпорядчі органи наділені широкими законодавчими повно­­важеннями;

12. в центрі і на місцях має місце концентрація і централізація реальної влади ­в руках одного або кількох тісно взаємозв'язаних органів, рішення яких безумовно виконуються, нерідко такі органи володіють дискреційними повноваженнями, тобто правом, виходячи з власного розуміння політичної доцільності, діяти на свій розсуд, в тому числі з порушенням норм закону.

В юридичній науці виділяють й цілий ряд інших ознак авторитаризму. Київ­ський вчений В. Якушик у праці "Проблеми теорії революційно-демократичної держави" відзначає, зокрема, що авторитаризм у найширшому розумінні - це ме­тод управління, котрий характеризується: 1) наявністю центру управління, що во­лодіє владними повноваженнями; 2) субординацією суб'єктів суспільних відно­син; 3) нав'язуванням чим-небудь волі іншим особам тощо.

Авторитарний режим, відзначимо, істотно відрізняється від тоталітаризму. По-перше, за авторитаризму держава і громадянське суспільство все таки відокре­млені, держава не дуже інтенсивно втручається в життя громадянського суспільст­ва, хоч і здійснює за ним жорсткий контроль. Громадянське суспільство у певній мірі залишається автономним, хоч і не здатним здійснювати серйозний вплив на державу. По-друге, за авторитаризму нерідко самостійну політичну роль відіграє армія, що є неможливим у тоталітарних режимах. Авторитарні режими, які опи­раються на армію, у ХІХ-ХХ ст. мали місце в Європі (Іспанія, Португалія), а в Ла­тинській Америці стали закономірністю.

Можна виділити два різновиди авторитарного режиму: авторитарно-лібералізований та авторитарно-радикальний. Перший із них позначається тим, що намагається використовувати переважно ненасильницькі методи управління та зберігаючи при цьому видимість законності. Другий же, навпаки, опирається на силу й намагається поставити громадянське суспільство під жорсткий контроль.

Авторитарний режим залишається поширеним і на початку XXI ст. Більше того, кількість держав з таким режимом збільшується. Якщо в 1950 р. їх нарахову­валося всього 10 (проживало 5,1% населення світу), то станом на 2000 р. - вже 39 країн, що становить п'яту частину всіх держав світу. У них сьогодні проживає третина населення планети. До таких держав, зокрема, належать КНР, Іран, Ірак (до військової операції коаліційних сил на чолі з США навесні 2003 p.), Сирія, Су­дан, Пакистан, Перу. Із країн-членів СНД авторитарними залишаються Азербай­джан, Бєларусь, Казахстан та Туркменістан.