32. Тоталітарний режим: поняття, ознаки, моделі.

Термін "тоталітаризм" був вперше вжитий у 20-х роках XX ст. критиками фашистського режиму Б. Муссоліні Д. Амендолою та П. Гобетті і настільки спо­добався офіційним колам в Італії, а пізніше в Німеччині, що був запозичений ними для формулювання їх власної мети - вибудови тоталітарної держави.

Перші спроби наукового аналізу феномену тоталітаризму були здійснені в 1952 р. у Вашингтоні (США) на міжнародному політологічному симпозіумі. На цьому форумі вчені визначили тоталітаризм як "закриту й нерухливу соціокультурну та політичну структуру, в якій будь-яка дія - від виховання дітей до вироб­ництва й розподілу товарів - спрямовується й контролюється з єдиного центру".

Вже невдовзі після цього розуміння тоталітаризму було сформульоване в за­конах США "Про еміграцію і громадянство" (1952 р.) і "Про боротьбу з комуніз­мом" (1954 p.). Згідно цих законодавчих актів до характерних ознак тоталітарної диктатури відносяться: наявність єдиної панівної політичної партії, котра, по суті, зрослася з урядом; придушення будь-якої опозиції; невизнання основних прав і свобод, які властиві представницькій формі правління; підпорядкування проголо­шуваних прав інтересам держави.

Наведені положення законів відомі американські вчені 3. Бжезинський і К.Фрідріх взяли за основу у визначенні тоталітаризму і в дослідженні "Тоталітарна диктатура і автократія" дали ще більш обґрунтовану характеристику тоталітариз­му. Цими авторами виділено такі ознаки тоталітарного режиму.

1. єдина масова партія, котра очолюється харизматичне лідером;

2. одна, єдино можлива ідеологія, котра повинна визнаватися всіма. Поділ­ всього світу згідно з ідеологією на "друзів" і "ворогів";

3. монополія на засоби масової інформації;

4. монополія на всі засоби збройної боротьби;

5. легалізація терору і система терористичного поліцейського контролю;

6. централізована система контролю і управління економікою.

В 70-ті роки американський політолог Дж. Лінц описує ознаки тоталітаризму дещо по-інакшому: а) сильно централізована, моністична структура влади, в якій правляча група не несе відповідальності перед виборним органом і не може бути позбавлена влади інституційними засобами; б) монопольна деталізована ідеологія, котра легітимує режим і надає йому певної величі історичної місії; в) активна мо­білізація населення на виконання політичних і соціальних завдань з допомогою всіх інститутів.

До цих ознак слід додати такі основоположні характеристики тоталітарного режиму як::

порушення державою межі, котра відрізняє її саму від суспільства: внаслідок цього стирається грань між публічним і приватним життям;

тоталітарна влада здійснює всеохоплюючий контроль за суспільством і лю­диною;

тоталітарна влада є абсолютною і не обмеженою ні правом, ні інституційними засобами;

держава широко використовує неправові методи впливу на суспільство.

Тоталітаризм в розумінні політичної реальності виникає спочатку як євразій­ське (СРСР), згодом як європейське (Німеччина, Італія), врешті, азіатське явище (Китай, Північна Корея, В'єтнам, Кампучія). Протягом XX ст. тоталітарні держави виступали в кількох моделях: комунізм, нацизм фашизм та ісламський фундаменталізм.

Кількість тоталітарних держав невпинно зменшується. У 1950 р. в світі нара­ховувалося 12 держав з тоталітарним режимом, в яких проживало 34 % населення земної кулі. Станом на 2000 р. тоталітаризм у класичному вигляді, за оцінкою ор­ганізації "Фрідом Хаус", присутній лише в п'яти країнах: Афганістан (режим талібів), Куба, КНДР, Лаос, В'єтнам. Якщо зважити на військову ліквідацію терорис­тичного режиму талібів у Афганістані у 2001 p., ринкові перетворення у В'єтнамі, то впевнено можна сподіватися, що кількість тоталітарних режимів й надалі буде зменшуватися.