20. Поняття монархії і її види.

Монархія стала історично першою формою правління - практично всі сучасні народи знають ту чи іншу модифікацію.

Монархією називають таку форму правління, за якої вища державна влада на­лежить одноособовому главі держави - монарху і передається на засадах спадко­вості. Як уже вище було зазначено, нині в світі нараховується до трьох десятків країн з цією формою правління. При всій різноманітності їх державно-правових систем, все ж можливо виділити кілька ознак, які притаманні всім монархіям, не­залежно від їх модифікації:

1. ­Вища влада (суверенітет) належить, як правило, одноособовому главі­ держави-монарху. Назва монарха може бути різною: цар, король, імператор, шах,­ султан, емір. У деяких країнах, правда, функціонує колективний монарх. Напри­­клад, в Об'єднаних Арабських Еміратах "колективним монархом" є вища рада емі­­рів, до якої входять еміри всіх 7 суб'єктів у цієї федерації.

2. Влада передається відповідно до передбаченої процедури спадкування. В­ юридичній літературі виділяють такі системи престолоспадкування:

• нарівні з чоловіками жінки також претендують на престол за принципом старшинства (Швеція);

• спадкування престолу здійснюється виключно за чоловічою лінією (Японія,­ Бельгія, Норвегія):

• спадкування престолу здійснюється переважно за чоловічою лінією, тобто­ молодший брат виключає старшу сестру (Великобританія, Іспанія, Бельгія);

• жінка успадковує лише за повної відсутності чоловічих ліній.

У деяких випадках монарх отримує повноваження не через успадкування. Йдеться, в першу чергу, про момент заснування монаршої династії. Крім того, в окремих монархіях главу держави обирають, про що нижче ще буде сказано.

Відомий дослідник цієї проблеми І. А. Ільїн у праці "Про монархію та респу­бліку" (Нью-Йорк, 1979) відзначав, що Росія, до прикладу, знала такі способи на­буття престолу: 1) обрання князя на віче; 2) завоювання князівства силою; 3) захо­плення князівства через убивство суперника; 4) спадкування уділа; 5) покупка уділа; 6) призначення ханським ярликом.

3. Строк повноважень монарха не є визначеним законом у часових параме­­трах — глава держави, як правило, здійснює їх довічно. Одночасно відзначимо, монарх вправі добровільно припинити свої повноваження і передати їх спадкоєм­­цям в силу похилого віку, стану здоров'я та інших обставин.

4. Монарх є фігурою, котра не несе юридичної чи політичної відповідально­­сті за свою діяльність перед народом або будь-яким іншим інститутом політичної системи.

Необхідно відзначити й дуже своєрідну форму монархії в деяких країнах-членах Британської Співдружності. Наприклад, такі великі країни як Австралія чи Канада дотепер визнають главою своєї держави англійського монарха (нині - ко­ролеву Єлизавету II), яка представлена в цих країнах генералом-губернатором. Генерал-губернатор призначається королевою на 5 років, але насправді англійсь­кий монарх лише затверджує кандидатуру, запропоновану місцевим урядом.

Традиційна класифікація монархій передбачає їх поділ на абсолютні та кон­ституційні (обмежені). Деякі вчені додають до цих двох видів ще один - станову монархію, за якої влада монарха обмежена станово-представницьким органом.

Абсолютна (необмежена) монархія - це такий різновид монархії, за якого влада глави держави - монарха не визначається й не обмежується законом, передусім конституцією.

Поняття "конституційна монархія" означає обмеженість владної компетенції монарха юридичне (конституцією) та інституційно (парламентом).

Парламентська монархія зараз є поширеною формою правління, в тому числі в Західній Європі (Великобританія, Іспанія, Бельгія, Данія, Швеція тощо).

Дуалістична монархія як різновид конституційної монархії має свої особли­вості:

а) уряд формується монархом і не обов'язково виражає парламентську біль­шість;

б) уряд політично відповідальний перед монархом, який очолює систему ор­ганів виконавчої влади;

в) монарх бере активну участь у законодавчому процесі, що проявляється перш за все у праві абсолютного вето.